Історія західних політичних вчень - Романюк А.С. - 7.3. Процес десталінізації та повернення до ортодоксії

Реферат Першого секретаря ЦК КПРС М. Хрущова (1894–1971) "Про культ особи та його наслідки", який він зачитав делегатам XX з'їзду КПРС, став початком третього етапу в розвитку комуністичних доктрин. У ньому було подано розгорнуту критику репресій за часів правління Й. Сталіна. Хрущов не брав під сумнів засади організації соціалістичного суспільства, практику/досвід його побудови, він виступив лише проти деяких негативних аспектів. Головним винуватцем репресій визнали Сталіна та культ його особи, який був сформований, на думку М. Хрущова, самим вождем. Подальша критика культу особи та наступні дії з десталінізації були викладені в Постанові ЦК КПРС "Про подолання культу особи та його наслідків", яку прийняли у 1956 р. на підставі резолюції XX з'їзду КПРС. Доповідь і рішення з'їзду сприяли реабілітації незаконно репресованих (значної частини – посмертно) та поверненню їх з ув'язнення. Були також реабілітовані народи, засуджені за часів Сталіна, зокрема чеченці. Ці дії поклали вочаток "відлизі", яка стала своєрідним процесом лібералізації тоталітарного радянського суспільства, що знайшло відображення в літературі та мистецтві.

У своїй діяльності Хрущов звернувся до питання визначення сутності комунізму та окреслення часових меж його встановлення. В доповіді та Програмі КПРС, яку прийняли на XXII з'їзді партії у 1961 p., було констатовано, що в СРСР соціалізм переміг "повністю і остаточно", внаслідок чого була створена "всенародна держава", і відповідно розпочався період побудови комунізму. В Програмі партії було не лише зазначено характеристику ознак комунізму як вищої фази формації, а й наголошено, що через двадцять років радянські люди будуть жити при комунізмі. Згідно з Хрущовим побудова всенародної держави і перехід до будівництва комунізму зумовлювали послаблення примусового контролю з боку держави, сприяли суттєвому розширенню участі громадян в управлінні державою, а також вимагали передачі освітніх та культурних функцій добровільним громадським організаціям. Прогнозувалася можливість обмеження ролі держави лише функціями оборони від зовнішнього нападу. В цьому контексті активно пропагувалися товариські суди, добровільні дружини тощо. Однак практика не підтвердила прогнозів; еволюційний розвиток соціалізму не призводив до формування властивостей комуністичного суспільства і послаблення ролі держави.

В економічній сфері Хрущов намагався здійснити реформи (реформи О. Косигіна), спрямовані на вдосконалення системи планового господарства. Під його керівництвом було проведено низку заходів, пов'язаних з поліпшенням життя громадян: зростання заробітної плати та пенсій, відновлення безкоштовної освіти, масове спорудження багатоквартирних будинків для вирішення проблеми житла (ці будинки назвали "хрущовки"). Однак більшість його дій/ вимог були відірваними від реалій життя, внаслідок чого підпадали під визначення – волюнтаризм. Відмовившись від практики фізичного знищення опонентів соціалізму, Хрущов дотримувався жорсткої позиції до будь-яких виступів проти соціалізму. Зокрема, у 1956 р. силою було придушено антикомуністичні виступи в Угорщині та Польщі, у 1962 р. уже в СРСР була розстріляна мирна демонстрація робітників у Новочеркаську. Амбігуаторний характер мала і зовнішня політика за часів правління Хрущова. З одного боку, він сприяв зняттю напруги, протистояння між СРСР і США, з іншого – було закладено і розпочато будову "Берлінського муру"; на Кубі розміщені ядерні ракети, що призвело до Карибської кризи, коли світ опинився на межі ядерної війни.

Смерть Сталіна, промова Хрущова на XX з'їзді КПРС поклали великі надії щодо подолання тоталітарної сталінської моделі розвитку суспільств, особливо в країнах народної демократії (соціалістичні країни в Східній Європі). Першою спробою були події 28 червня 1956 р. у Познані (Республіка Польща), коли в акціях протесту проти умов праці та системи влади, передусім партійної бюрократії, в країні виступили робітники. Мирна демонстрація переросла в зіткнення з поліцією та силовими структурами, внаслідок чого загинуло близько 80 осіб. Це змусило провести певні реформи в Польщі, зокрема, на посаду Першого секретаря ЦК КПРП було обрано Владислава Гомулку (1905–1982), колишнього сталінського в'язня. Він став ідеологом "польського шляху до соціалізму", який передбачав розвиток робітничого самоврядування, нормалізацію відносин з Католицькою церквою, дозвіл на існування індивідуальних сільськогосподарських господарств.

Досить потужними акції протесту були в Будапешті 1956 p., які отримали назву "Угорська революція 1956 р." Під час неї відбулися багатотисячні демонстрації протесту. Найбільшою була демонстрація 23 жовтня 1956 р., в якій взяли участь понад 100 тис. студентів і представників інтелігенції. Головні вимоги демонстрантів такі: відмова від тоталітарних методів будівництва соціалізму, проведення вільних виборів, виведення радянських військ, створення незалежного національного уряду замість маріонеткового. Під час акцій протесту було знищено пам'ятник Сталіну в центрі Будапешта. З введенням до країни радянських військ почалося народне повстання. Внаслідок придушення народних виступів загинуло близько 10 тис. осіб, понад 200 тис. змушені були емігрувати. Лідера "Угорської революції 1956 р." Імре Надя (1896–1958) було страчено.