Історія політичних та економічних вчень - Любохинець Л.С. - 11.7. Концепції неокласичного синтезу

Теорія економіки пропозиції побудована на традиційній для неокласичного напряму основі - впливі сукупної пропозиції на економічну рівновагу. Дана теорія основну причину нестабільності економічного розвитку і стагнації, посиленої інфляції, або стагфляції вбачає у нестачі обсягу національного продукту. На грунті цих уявлень була побудована макроекономічна модель, що зорієнтована на пропозицію, серед авторів якої найвідомішим є американський дослідник Артур Лаффер (1940), який запропонував математичну модель залежності податкових надходжень у бюджет від податкових ставок на прибуток і заробітну плату.

Залежність доходів держави від рівня податкових надходжень в довгостроковому періоді описується кривою Лаффера (рис. 11.1).

Рівень оподаткування в економіці вимірюється відношенням загальної суми фіскальних вилучень до суми доходів фірм і домогосподарств. Ступінь фактичного податкового навантаження на приватний сектор визначається чистими податковими надходженнями.

Рис. 11.1 Крива Лаффера

де Ттах - максимальний об'єм податкових надходжень;

Чт - ставка податку, що забезпечує максимальні податкові надходження.

А. Лаффер виводить поняття граничних податкових ставок, перевищення яких призведе до зниження стимулів до праці, розвитку підприємництва, заощадження коштів у фізичних та юридичних осіб, інвестування, а це, в свою чергу, до зменшення пропозиції товарів та послуг на ринку та доходів державного бюджету. Залежність між податковими ставками та доходами бюджету держави отримало назву "закону Лаффера".

Представники теорії економіки пропозиції захищали принципи вільного підприємництва та сформулювали принципи економічної політики (рис.11.2).

Рис. 11.2. Принципи економічної політики

Основним важелем досягнення динамічної рівноваги в економіці за теорією економіки пропозиції є зростання сукупної пропозиції товарів та послуг на ринку.

Прихильниками цієї теорії були професори М.Фелдстайн (Стенфордський університет) та М.Боскін (Гарвардський університет), які виступали за одночасне зниження інфляції та зростання виробництва і зайнятості за умови зниження прибуткового податку.

11.7. Концепції неокласичного синтезу

Джерела неокласичного синтезу, тобто зближення економічних теорій кейнсіанства і неокласичного напрямку, беруть початок у працях Дж.Хікса і Ф.Модільяні.

Франко Модільяні (1918-2003) вивчає проблеми макроекономіки, шляхи використання формалізованих моделей в економічному аналізі. Коло наукових інтересів Ф.Модільяні охоплює питання ринкового механізму, фінансової сфери, приватних заощаджень і способів їх доцільного використання.

У 1958 р. Ф.Модільяні та М.Міллер сформулювали теорему, за якою вартість фірми визначається її реальними активами і не залежить від цінних паперів, які випускає. Ф.Модільяні і М.Міллеру належить і метод розрахунку доходу від цінних паперів.

У 1963 р. Ф.Модільяні й Н.Ендоу в праці "Гіпотеза заощаджень", що передбачає "життєвий цикл", простежують залежність заощаджень від темпів зростання реального доходу. В моделі ідеального життєвого циклу заощаджень активи вичерпуються одночасно з закінченням життя їх власника.

На початку 50-х років XX ст. Поль Ентоні Самуельсон (1915- 2009), засновник економічного факультету Массачусетського технологічного інституту, один з перших лауреатів Нобелівської премії з економіки (1970), написав працю "Економіко" (1948), у якій дає визначення предмета економічної науки як науки:

- про види діяльності, пов'язані з виробництвом та обміном;

- що вивчає використання обмежених виробничих ресурсів для виробництва товарів, їх розподілу;

- про співвідношення виробництва і споживання.

Серед праць виділяють "Основи економічного аналізу" (1947), "Лінійне програмування і економічний аналіз" (1958, спільно з Р. Дорфманом і Р.Солоу), "Макроекономіка"" (1995 спільно з В. Норгаузом), "Мікроекономіка"" (1995).

П.Самуельсон виступив із пропозицією необхідності об'єднання неокейнсіанства і неокласичної теорії у єдину течію. Умовою синтезу стало поєднання кейнсіанської теорії "ефективного попиту" і неокласичної теорії виробництва і розподілу. Синтез різних напрямів економічної думки - явище більш широке: він охоплює і економетрику, і теорію кон'юнктури, і дослідження міжгалузевих балансів. Процес синтезу усіх цих течій і теорій означав виділення окремого функціонального макроекономічного аспекту досліджень.