Основи економічної теорії - Ажнюк М.О. - 3.4.3. Безробіття. Суть, основні типи і форми

В умовах ринкової економіки певна частина населення не може знайти роботу, стає безробітною. За даними ООН, у світі 750 млн чоловік або не мають роботи взагалі, або мають сезонну чи випадкову роботу.

Серед економістів нема єдиної думки щодо причин безробіття. До "великої депресії" 1929—1933 років багато відомих економістів (А. Сміт, Д. Рікардо, А. Маршал, А. Пігу) вважали, що ринкова економіка спроможна забезпечити повне використання трудових ресурсів. Але теорія повної зайнятості на практиці не реалізувалася. З часом безробіття набувало все більших розмірів і, нарешті, стало хронічним; Англійський економіст Дж. Кейнс вважав, що за капіталізму не існує внутрішнього механізму, який гарантував би повну зайнятість. Отже, Дж. Кейнс заперечував механізм класичної теорії повної зайнятості. Кейнсіанці вважали, що безробіття для "чистого капіталізму" є закономірним явищем. Щоб його уникнути, необхідна активна політика держави.

Маркс і радянська економічна наука розглядали безробіття як суто капіталістичне явище, яке постійно відновлюється у зв'язку з тим, що науково-технічний прогрес веде до зростання органічної будови капіталу. її зростання означає, що з розвитком НТО з кожної одиниці капіталу все більша частка витрачається на закупівлю засобів виробництва і все менша — на наймання робочої сили.

Історичний досвід показує, що безробіття — не випадкове, а закономірне явище. Деякі західні економісти вважають його неодмінною умовою нормального функціонування ринкової економіки.

Безробітними згідно з законом України "Про зайнятість населення" вважаються працездатні громадяни, які з незалежних від них причин не мають заробітку через відсутність відповідної роботи, зареєстровані в державній службі зайнятості, дійсно шукають роботу та здатні приступити до неї.

Слід розрізняти два основні типи безробіття — природне і вимушене. Кожному з цих типів властиві своєрідні форми (рис. 3.18).

Природне безробіття набуває форм добровільного, фрикційного і структурного. Добровільне безробіття виникає тому, що деякі люди не хочуть працювати за пропоновану заробітну плату або з інших причин. Фрикційне безробіття пов'язане з рухом населення в пошуках роботи, зміною професій, очікуванням роботи. Структурне безробіття виникає внаслідок змін у попиті на окремі професії в процесі структурних зрушень в економіці.

Рис. 3.18. Безробіття, його типи і форми

Вимушене безробіття існує у формах плинного, прихованого, застійного, сезонного та технологічного. Плинне безробіття — це та частина населення, яка то втрачає, то знаходить роботу. Приховане або аграрне безробіття становлять переважно селяни, які розорюються, і дрібні господарства яких не забезпечують їх роботою і відповідними доходами. Вони працюють неповний робочий день, місяць, але офіційна статистика не зараховує їх до безробітних. Застійне безробіття включає ту частину працездатного населення, яка не має регулярної роботи й живе за рахунок випадкових заробітків. Сезонне безробіття виникає внаслідок сезонності праці в деяких галузях. Технологічне — пов'язане з ліквідацією робочих місць унаслідок модернізації виробництва, застосування нових технологій, зокрема, роботизації.

Рівень безробіття визначається як відношення чисельності зареєстрованих безробітних до чисельності робочої сили:

Високий рівень безробіття веде до втрат, тобто не виробляється необхідного обсягу товарів і послуг. Отже, вироблений обсяг валового внутрішнього продукту менший від потенціального. Існує тісний зв'язок між відставанням ВВП і фактичним рівнем безробіття" Чим вищий рівень безробіття, тим більше відставання.