Основи економічної теорії - Дзюбик С. Д. - 2.2. Ефективність економіки

Економіка вивчає шляхи найкращого використання того, чим ми володіємо. Оскільки наші потреби практично безмежні, а наші ресурси рідкісні, ми не в змозі задовольнити всі матеріальні потреби суспільства. Єдине, що залишається суспільству, то це домагатися найповнішого задоволення своїх потреб. Економіка — наука про ефективне використання рідкісних ресурсів.

Ефективність економіки характеризує зв'язок між кількістю одиниць рідкісних ресурсів, що застосовуються у процесі виробництва, й отриманою в результаті кількістю необхідного продукту. Економіка є ефективною у разі, якщо суспільство не може збільшити виробництво одного товару без зменшення виробництва іншого. Ефективна економіка перебуває на межі виробничих можливостей.

Суспільство намагається використати свої рідкісні ресурси ефективно, тобто воно бажає отримати максимальну кількість корисних товарів і послуг, виготовлених із його обмежених ресурсів. Щоб цього домогтися, воно має забезпечити і повну зайнятість, і повний обсяг виробництва.

Під повною зайнятістю ми розуміємо використання всіх придатних для цього ресурсів. Робітники не можуть вимушено позбавлятися роботи; економіка повинна забезпечити роботою всіх, хто хоче і здатний працювати. Не можуть також простоювати орні землі або капітальне устаткування. При цьому слід підкреслити, що використовуватися мають тільки придатні для цього ресурси. Кожному суспільству властиві певні звичаї та усталена практика, що визначають, які саме ресурси придатні для застосування.

Повний обсяг виробництва означає, що ресурси треба розподіляти ефективно, тобто ресурси, які застосовуються, треба використовувати таким чином, щоб вони робили найцінніший внесок у загальний обсяг продукції. Повний обсяг виробництва передбачає також застосування найкращих, найпередовіших із наявних технологій. Технологія виражає взаємодію між основними чинниками виробництва, науковими відкриттями та способами впливу людини на предмети праці на основі механічних, фізичних і хімічних властивостей засобів виробництва. Суспільство не може допустити, щоб сільські трударі косили пшеницю косою, а кукурудзу ламали руками.

Оскільки ресурси рідкісні, економіка повної зайнятості, повного обсягу виробництва не може забезпечити необмежений випуск товарів і послуг. Більше того, необхідно вирішувати, які товари і послуги слід примножувати, а від яких відмовлятися.

При цьому треба керуватися такими припущеннями:

— економіка функціонує за умови повної зайнятості і досягає повного обсягу виробництва;

— наявні чинники виробництва постійні як кількісно, так і якісно;

— технологія виробництва — постійна величина, тобто в ході аналізу вона не міняється;

— економіка виготовляє не безмежну кількість товарів і послуг, як це є насправді, а лише два продукти — масло і гармати.

Обмеженість сукупних ресурсів, з допомогою яких здійснюється процес виробництва різних товарів, змушує суспільство вибирати з-поміж порівняно рідкісних товарів. Це положення з кількісного боку можна проілюструвати простими арифметичними прикладами і геометричними графіками, які є важливим наочним посібником, що допомагає зрозуміти складні економічні процеси. Вище ми зупинилися на виробництві лише двох економічних благ — виробництві масла і гармат. Ці два товари звичайно використовуються для ілюстрації проблеми вибору між цивільним і воєнним виробництвом. Але логіка міркувань стосується й будь-яких інших товарів. Так, наприклад, чим більше ресурсів уряд направляє на будівництво громадських доріг, тим менше їх залишається для будівництва приватних будинків; чим більше продовольства буде споживати суспільство, тим менше одягу воно зможе отримати; чим більше суспільство споживатиме сьогодні, тим менше виготовлятиметься машин і товарів виробничого призначення, необхідних для виготовлення більшої кількості споживчих товарів наступного року і наступного десятиріччя.

Тепер розглянемо приклад з гарматами і маслом. Припустимо, що всі ресурси направлені на виробництво цивільних товарів (масла). За цієї умови буде виготовлено максимальну кількість масла, яка тільки може бути зроблена протягом року (ця кількість залежить від кількості та якості ресурсів у господарстві й ефективності наявних технологій). Припустимо, що 5 тис. т — це максимальна кількість масла, яку можна виготовити за існуючого рівня технології. Варіанти вибору між розширенням виробництва масла і розширенням виробництва гармат за умови повного використання обмежених ресурсів відображені в табл. 2.1.

Тепер розглянемо, що буде, коли ресурси суспільства на всі 100 % використовуються для виробництва гармат. У такому разі, якщо ми відмовляємося від виробництва масла, може бути випущено максимальну кількість гармат, наприклад 15 тис. гармат певного виду. Це крайнє припущення, але між цими крайнощами мають місце й інші варіанти. Якщо суспільство бажає пожертвувати певною кількістю масла, то, крім масла, ми зможемо мати і певну кількість гармат; якщо ж суспільство погодиться відмовитися від більшої кількості масла, воно отримає більшу кількість гармат.

Таблиця 2.1. Альтернативні можливості виробництва масла і гармат

Ще виразніше ці ж варіанти виробництва можна показати з допомогою графіка виробничих можливостей, або виробничої трансформації, де на горизонтальній осі позначено кількість масла, а на вертикальній — кількість гармат.

Рис. 2.1 показує, яким чином суспільство може замінити "гармати" "маслом" за такого рівня розвитку технології і даної загальної кількості ресурсів. Будь-яка точка всередині графіка, як, наприклад, точка У, вказує на те, що ресурси використовуються не повністю і не найкращим чином. Ця крива показує, що економіка повної зайнятості задля виробництва одного товару неодмінно має поступитися виробництвом іншого товару. Це означає, що деякі ресурси можуть бути переключені з випуску одного товару на випуск іншого; наприклад, сталь використовується як для виробництва гармат, так і для виробництва масла через сільськогосподарські машини. Межа виробничих можливостей віддзеркалює вибір суспільства за умов повної зайнятості.