На рис. 2.1 видно, що крива виробничих можливостей похилилася вправо і вниз. Це підкреслює ту обставину, що в умовах повної зайнятості такий вибір означає відмову від одних товарів і заміну їх іншими. Крім того, ця крива, накреслена у формі "вигнутої", або опуклої лінії, коли дивитися на неї згори, відображає такий важливий економічний принцип: якщо суспільство хоче мати більшу кількість будь-якого продукту, то альтернативна вартість виробництва додаткової одиниці цього продукту збільшується. Конкретно для нашого прикладу: більша кількість X (масла) — менша кількість У (гармат). Кількість інших продуктів, від якої доводиться відмовлятися або жертвувати, щоб отримати деяку кількість певного продукту, називається альтернативною вартістю.
Рис. 2.1. Крива виробничих можливостей
Табл. 2.1 також ілюструє тенденцію зростання альтернативної вартості. Перша одиниця масла вимагає, щоб суспільство пожертвувало тільки однією одиницею гармат. Але яку кількість гармат воно повинно принести в жертву, щоб отримати додатково ще одну одиницю масла? Аж дві одиниці гармат! Ця таблиця показує, що кожна додаткова одиниця масла стає все дорожчою з огляду на необхідну додаткову відмову від виробництва гармат.
Закон зростання альтернативної вартості стосується і виробництва масла. Але чи стосується він також і виробництва гармат? Так. На рис. 2.1 показано, що закон зростання альтернативної вартості стосується і гармат. Його можна застосувати також і до будь-якого іншого товару. Так, перша додаткова гармата, коли суспільство перебуває близько точки Е, вимагає, щоб у жертву було принесено невелику кількість масла. У міру того, як ми просуваємося до точки Д і до точки Г (жертвуючи маслом задля гармат), виробництво кожної додаткової гармати пов'язано з відмовою від усе більшої кількості масла порівняно з попередньою гарматою. До того часу, як ми досягнемо точок А і Б, виробництво кожної додаткової гармати буде пов'язано з відмовою від усе більшої кількості масла, як це видно із зменшення крутизни кривої.
Відзначимо, що спочатку велика кількість гармат може бути виготовлена з допомогою таких ресурсів, які найбільш придатні для виробництва гармат. Якщо ж вимагається більша кількість гармат, то суспільство змушене залучити ресурси, менш придатні для виробництва гармат, а більш придатні для виробництва масла. Якщо суспільству треба мати самі тільки гармати, воно повинно бути готовим до того, щоб використовувати всіх фермерів і фермерські землі, які досить ефективні у виробництві масла, у виробництві гармат, навіть якщо вони можуть виготовити їх обмаль. У такому разі стає неминучим зростання затрат на одиницю продукції, що і проявляється в законі зростання альтернативної вартості. Однак, коли б трапилось неймовірне, і землі, праця та інші чинники при виготовленні гармат і масла застосовувались в абсолютно однаковому відношенні, то графік мав би вигляд прямої лінії: відмова від кожної одиниці масла в такому випадку щоразу вивільняла б саме стільки ресурсів, скільки необхідно для виробництва трьох одиниць гармат.
Таким чином, крива виробничих можливостей характеризує такі положення:
— рідкісність ресурсів означає, що всі комбінації випуску продуктів, розміщених ззовні кривої виробничих можливостей, нездійснимі;
— можливість вибору означає для суспільства необхідність вибирати з-поміж різних досяжних комбінацій продуктів, розміщених на (або всередині) цієї кривої;
— спадна крива характеризує поняття витрат;
— опуклість кривої характеризує зростання альтернативної вартості.
Закон спадної віддачі.
Те, що ціна одного товару, виражена в іншому товарі, має тенденцію до зростання, частково пов'язано з так званим законом спадної віддачі. Цей закон встановлює співвідношення між затратами у виробництві (наприклад, праці) і випуском продукції (наприклад, масла).
Закон спадної віддачі стверджує, що збільшення частки одного з чинників виробництва за решти незмінних призводить до збільшення обсягу виробництва. Проте з деякого моменту зумовлений цим приріст обсягу виробництва стає все меншим і меншим.
Проілюструємо дію закону спадної віддачі на такому прикладі. Припустимо, що існує певна ділянка землі, яку ніхто не обробляв. Через відсутність одного із основних ресурсів виробничий результат буде нульовим. Далі припустимо, що до цієї ділянки прикладено одиницю праці і результат виробництва вимірюється 2000 одиницями (центнерами або якимось іншими одиницями).
Тепер почнемо змінювати один із ресурсів, залишаючи незмінними інші. Кількість землі залишається незмінною, а кількість праці, що прикладається до цієї ділянки, зростатиме на одиницю. Отже, затрати праці вже становитимуть дві одиниці. Яким буде результат? Чи збільшиться врожай пропорційно затратам праці? Чи забезпечить нова додаткова одиниця праці 2000 додаткових одиниць продукції? Господарська практика показує, що друга додаткова одиниця праці принесе менше додаткової продукції, ніж перша. А третя ще менше тощо (табл. 2.2):
Таблиця 2.2. Дія закону спадної віддачі
Затрати праці, одиниць | Загальний продукт, одиниць | Додаткова продукція від додаткової праці, одиниць |
0 | 0 | — |
1 | 2000 | 2000 |
2 | 3000 | 1000 |
3 | 3500 | 500 |
Закон спадної віддачі називають основним законом економіки і технології. Однак він не є універсальним. Інколи він починає діяти тільки після того, як було додано значну кількість рівних частин ресурсу, що змінюється. Тобто закон спадної віддачі діє лише при певному співвідношенні чинників виробництва. Це відбувається тому, що змінні витрати певного ресурсу з'єднуються з дедалі меншим обсягом фіксованих витрат інших ресурсів. Тому не дивно, що додаткові змінні витрати певного фактора забезпечують усе менший додатковий продукт.
Таким чином, збільшення витрат певного чинника (праці) відносно незмінних витрат іншого (землі) сприяє збільшенню загальної кількості продукції, однак через певний період приріст продукції від тих самих додаткових витрат зменшуватиметься.
2.4. Основні моделі економічної системи
Ринкова економіка.
Командно-адміністративна система.
Змішана економіка.
Розділ 3. РИНКОВА ОРГАНІЗАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА
3.1. Суть ринку та основні умови його ефективного функціонування
Суть ринку.
Умови виникнення ефективного функціонування ринку.
3.2. Принципи чисто ринкової економіки