Основи економічної теорії - Дзюбик С. Д. - 3.2. Принципи чисто ринкової економіки

Існує тісний взаємозв'язок між різноманітністю форм власності та свободою підприємництва. Вільний ринок покладає на складові економічні одиниці відповідальність за вибір певних рішень, які враховуються і стають економічно ефективними за максимальної свободи господарської діяльності.

Максимальна свобода підприємництва означає, що за умов чистого ринку приватні підприємства можуть придбати економічні ресурси, організувати процес виробництва із цих ресурсів товарів або послуг за власним вибором і продати цей товар або послуги на ринках за вибором самої фірми. Ніякі штучні перепони або обмеження, що встановлюються урядом чи іншими виробниками, не заважають підприємцям приймати рішення вступити до будь-якої конкретної галузі або вийти з неї.

Свобода вибору власників матеріальних ресурсів і грошового капіталу означає, що вони можуть використати або реалізувати ці ресурси на свій розсуд. Вона також означає, що робітники мають право зайнятися будь-яким видом діяльності, на який вони здатні. Нарешті, вона означає, що споживачі вільні у межах своїх грошових доходів купляти товари і послуги в такому наборі, який вони вважають найнеобхіднішим для задоволення своїх потреб.

Свобода вибору споживачів виявляється найширшою із цих свобод. Споживач займає у ринковій економіці особливе стратегічне становище, у певному розумінні споживач володіє суверенітетом. Межі свободи вибору постачальників людських і матеріальних ресурсів зумовлюються споживчим вибором. Урешті-решт саме споживач вирішує, що повинна виробляти економіка, а вже у цих межах постачальники ресурсів можуть робити свій вільний вибір. Таким чином, постачальники і підприємства не можуть виготовляти товари і послуги, яких споживачі не бажають.

Важливо відзначити, що максимальна свобода товаровиробника є виявом демократизму в основній сфері суспільної діяльності — у сфері виробництва життєвих благ. Це має важливе значення тому, що у побуті поняття "свобода" здебільшого зводять до права кожного брати участь у мітингах, демонстраціях, вільно висловлювати свої думки тощо.

Оскільки чистий ринок виступає як індивідуалістична система, не дивно, що головна рушійна сила такої економіки вбачається у стимулюванні особистого інтересу; кожна економічна одиниця намагається робити те, що вигідно їй самій. Саме тому підприємці ставлять собі за мету максимізацію прибутків своїх фірм або — як варіант — мінімізацію своїх збитків, а власники матеріальних ресурсів, за інших рівних умов, намагаються отримати якнайвищі ціни при продажу або здачі в оренду цих ресурсів.

За конкретну кількість і тягар затрачуваної праці постачальники живої робочої сили також намагаються отримати якнайбільший дохід. У свою чергу і споживачі, купуючи певний продукт, намагаються придбати його за найнижчу ціну. Тобто ринок передбачає, що особистий інтерес формує фундаментальний спосіб дій різних економічних одиниць, коли вони реалізують свій вільний вибір. Мотивування особистого інтересу надає спрямованості й упорядкованості функціонуванню економіки, яка без такого інтересу стала б надзвичайно хаотичною.

Варто відзначити, що дотримання особистого економічного інтересу не треба ототожнювати з егоїзмом. Акціонер, що отримує дивіденди від корпорації, може внести їх частину на розбудову, наприклад, Університету "Києво-Могилянська Академія".

Конкуренція як антипод монополії.

Особливе місце у ринковій економіці посідає конкуренція, що виступає як антипод монополії. Свобода вибору, що реалізується через намагання кожного отримати особистий грошовий дохід, є ґрунтом для конкуренції, або економічного змагання, як суттєвої властивості ринку. Конкуренція передусім передбачає наявність на ринку великої кількості незалежно діючих покупців і продавців будь-якого конкретного товару або ресурсу.

Суть конкуренції полягає у поширенні економічної влади всередині складових економіки, двох головних сукупностей — підприємств і домогосподарств. Коли на конкретному ринку знаходиться багато покупців і продавців, то жоден із них не може пред'явити попиту або пропозиції на таку кількість продукту, якого було б достатньо, щоб помітно вплинути на ціну.

Відомо, що коли товару замало, ціна на нього зростає. Якщо ж одиничний виробник чи невеличке об'єднання виробників здатні якимсь чином регулювати або обмежувати загальний обсяг пропозиції товару, тоді ціна може бути підвищена з вигодою для продавця. Регулюючи пропозицію, робітник спроможний у власних інтересах маніпулювати ринком. Однак суть конкуренції полягає в тому, що на ринку існує така велика кількість продавців, що кожен із них, забезпечуючи лише мізерну частку загального обсягу пропозиції, практично не в змозі впливати на пропозицію, а отже, і на ціну продукту.

Таким чином, конкуренція означає, що кожен продавець вносить маленьку лепту в загальний обсяг пропозиції. Індивідуальні продавці не можуть помітно вплинути на загальний обсяг пропозиції, тому продавець, що виступає як індивідуальний виробник, не спроможний маніпулювати ціною продукту. Саме це мають на увазі, коли говорять, що індивідуальний продавець, який бере участь у конкуренції, "відданий на милість ринку". Така ж характеристика справедлива і для тих, хто виступає на ринку як пред'явник попиту. Покупців тут велика кількість, і діють вони незалежно один від одного. Виходить, одиничні покупці не в змозі маніпулювати ринком для своєї вигоди.

Важливо зазначити, що розпорошення економічної влади, яке складає основу конкуренції, регулює використання цієї влади й обмежує можливості зловживання нею. Економічне змагання перешкоджає господарським одиницям чинити один одному руйнівну шкоду, коли вони намагаються збільшити свою особисту вигоду. Конкуренція встановлює межі для реалізації покупцями і продавцями особистого інтересу. Вона являє собою основну регулюючу силу в умовах ринкової економіки.

Важливим атрибутом конкуренції е свобода для покупців і продавців виступати на тих чи інших ринках або покидати їх. За чистого ринку виробникові дуже легко вступити до якоїсь конкретної галузі або полишити її; не існує штучних юридичних або інструкційних перепон, які б не допускали розширення чи скорочення окремих галузей. Цей аспект конкуренції зумовлює гнучкість, життєво важливу для того, щоб економіка з часом зберегла свою ефективність. Свобода вступу до галузі необхідна, щоб економіка могла належним чином адаптуватися до змін смаків споживачів, технології або пропозиції ресурсів.