Основи економічної теорії - Дзюбик С. Д. - Споживчий попит.

Важливу роль у визначенні видів і кількості виготовлених товарів відіграє споживчий попит. Споживачі, що не підвладні урядовим обмеженням і володіють грошовим доходом від реалізації ресурсів, витрачають свої гроші на ті товари, які вони хочуть і в змозі купити. Ці витрати фактично являють собою "голосування грішми", за допомогою якого споживачі декларують свої потреби, пред'являючи попит на ринку продуктів.

Якщо набирається достатня кількість таких "голосів", підприємство буде виробляти продукт. Збільшення споживчого попиту, тобто зростання кількості "грошових голосів", поданих за продукт, означає економічний прибуток для галузі, яка виробляє цей продукт. Тобто такі прибутки виступають сигналом для розширення цієї галузі та збільшення виробництва її продукту.

Скорочення ж споживчого попиту, тобто зменшення числа таких "голосів", поданих за продукт, веде до збитків і з часом до скорочення галузі, що попала у тяжке становище. У міру виходу фірм із галузі виробництво продукту зменшується. Тобто "грошові голоси" споживачів відіграють вирішальну роль у розв'язанні питання про те, які продукти виготовлятимуть підприємства, що домагаються високих прибутків.

За ринкової економіки підприємства зовсім не "вільні" виготовляти те, що вони бажають. Рішення споживачів про попит, які обумовлюють прибутковість одних продуктів і збитковість інших, обмежують вільний вибір фірм при розв'язанні питання про те, що виробляти. Підприємства повинні узгоджувати свій вибір продукту для виробництва з вибором споживачів або понести збитки.

Сказане стосується і постачальників ресурсів, попит на які є похідним від попиту на товари і послуги, виробництву яких сприяють ресурси. Попит на робітників автомобільної промисловості існує завдяки тому, що є попит на автомобілі. Намагаючись максимізувати дохід від продажу людських і матеріальних ресурсів, постачальники змушені дотримуватися вимог ринкової системи і робити свій вибір, керуючись споживчим попитом.

Оскільки лише ті фірми, які виготовляють товари, що користуються попитом споживачів, одержують у результаті прибуток, саме ці фірми пред'являють попит на ресурси.

Отже, споживачі демонструють свої переваги у формі попиту, що пред'являється на ринку продуктів, а виробники і постачальники ресурсів відповідно реагують на цей попит, щоб забезпечити свої власні інтереси. Ринкова система передає бажання споживачів підприємствам і постачальникам ресурсів і вимагає від них належної відповіді. Тобто ринковий механізм здійснює регулювання між виробництвом засобів виробництва і виробництвом товарів споживання.

Організація виробництва.

Важливе місце в організації виробництва посідає проблема розподілу ресурсів між окремими галузями. Ринковий механізм скеровує ресурси в ті галузі, на продукцію яких споживачі пред'являють настільки високий попит, що її виробництво стає прибутковим. Рівночасно ринкова система позбавляє неприбуткові галузі рідкісних ресурсів. Коли б усі фірми мали в своєму розпорядженні час для вступу в ефективні галузі і для виходу із неефективних, обсяг продукції кожної галузі виявився б настільки великим, що знецінив би нормальний прибуток.

В умовах ринкової економіки виробництвом займаються лише ті фірми, які бажають і здатні застосовувати найефективнішу технологію виробництва. Остання залежить від альтернативних комбінацій ресурсів, або чинників виробництва, які забезпечують випуск бажаної продукції, а також від цін, за які можна придбати необхідні ресурси.

Найефективніша комбінація ресурсів залежить не тільки від фізичних чи інженерних характеристик продукції, що забезпечують наявні технології, але й від вартості необхідних ресурсів, яка вимірюється ринковими цінами на них. Отже, технологія, яка вимагає лише застосування декількох фізичних ресурсів для виробництва такого обсягу продукції, може виявитися економічно зовсім неефективною, якщо на потрібні ресурси зависока ринкова ціна.

Таким чином, економічна ефективність означає отримання обсягу продукції за найменших витрат рідкісних ресурсів; причому як продукція, так і застосовані ресурси вимірюються у вартісному вираженні. Іншими словами, йдеться про таку комбінацію ресурсів, яка забезпечує виробництво продукту певної вартості за найменших грошових витрат. Ця комбінація і є найефективнішою.