Основи економічної теорії - Дзюбик С. Д. - Перерозподіл доходів.

Одним із суттєвих наслідків функціонування чисто ринкової економіки є велика диференціація доходів окремих соціальних груп населення. Ринкова система забезпечує величезні доходи тим, чия праця високо оплачується на підставі природних здібностей, здобутої освіти та майстерності. Такі ж високі доходи отримують і ті, хто володіє великим капіталом і земельними угіддями, заробленими наполегливою працею або одержаними у спадок.

Інші ж члени суспільства мають менші здібності, отримали скромну освіту і кваліфікацію, не заощадили або не дістали у спадщину ніяких матеріальних засобів. Виходить, їхні доходи дуже скромні. До того ж, люди похилого віку, особи з фізичними та розумовими вадами, жінки — вдови з дітьми на утриманні заробляють дуже мало або, подібно безробітним, зовсім не мають доходів.

Отже, одним із надзвичайно важливих завдань, що стоїть перед урядом, є зменшення нерівності у доходах окремих груп населення. Це завдання знаходить відображення у багатьох політичних заходах і програмах. Зокрема, трансфертні платежі забезпечують допомогу бідним, інвалідам, безробітним тощо; за програмами соціального забезпечення надається фінансова допомога хворим, пенсіонерам і людям похилого віку. Ці програми передбачають перерозподіл доходів держави між тими сім'ями й особами, які мають мізерний дохід або його не мають зовсім.

Уряд впливає також на розподіл доходів шляхом ринкового втручання, тобто за допомогою регулювання ринкових цін. Гарантовані ціни фермерам і законодавчо встановлені мінімальні ставки заробітної плати є наочними прикладами того, як уряди фіксують ціни з метою підвищення доходів певних груп населення.

У багатьох країнах введене прогресивне оподаткування, в результаті через податки вилучається більша частка доходів у багатих, ніж у бідних. Щоправда, податкова система має досить поміркований вплив на розподіл доходів. Особливо дієвою політика доходів має бути в перехідний період. Однак, існуюче законодавство України не дозволяє державі активно впливати на процеси матеріального розшарування населення, зменшення диференціації доходів.

Побічні наслідки економічної діяльності.

Уряди беруть участь не лише у перерозподілі доходів, але й у перерозподілі ресурсів. Необхідність такого перерозподілу обумовлена тим, що конкурентна ринкова система часто спонукає виготовляти продукцію, що не відповідає суспільним потребам. Вона не спроможна взагалі виділяти будь-які ресурси на виробництво певних товарів і послуг, випуск яких економічно виправданий.

Незважаючи на те, що загалом конкурентна ринкова система забезпечує ефективний розподіл ресурсів, це не означає, що вона не позбавлена і певних негативних наслідків. Справа в тому, що висновок про ефективний розподіл ґрунтується на прихованому припущенні, нібито всі вигоди і витрати, пов'язані з виробництвом і споживанням кожного продукту, повністю відображаються у графіках ринкового попиту і пропозиції. Інакше кажучи, робиться припущення, що не існує переливів або побічних ефектів, пов'язаних з виробництвом або споживанням товарів чи послуг.

Перелив виникає, коли деякі вигоди або витрати, пов'язані з виробництвом чи споживанням товару, переміщуються до третьої сторони, яка є безпосереднім покупцем або продавцем. Переливи називаються ще побічними наслідками, оскільки вони являють собою вигоди і витрати, що випадають на долю індивіда або групи, які не с учасниками ринкової операції.

Витрати переливу виникають тоді, коли виробництво або споживання товару породжує некомпенсовані витрати у будь-якої третьої сторони. Найбільш явні витрати переливу пов'язані із забрудненням навколишнього середовища. Забруднення — це витрати, пов'язані із здійсненням потрібної виробничої діяльності. Однак ці витрати мають одну негативну ознаку: вони тягарем падають на людей, які не давали на цю виробничу діяльність своєї згоди. Тобто забрудненням називають витрати, нав'язані іншим без їхньої згоди.

Суть проблеми забруднення зводиться до того, що економісти називають побічними ефектами, пов'язаними з виробництвом чи споживанням послуг. Це наслідки дій, які не беруться до уваги людьми, що їх здійснюють, і тому не впливають на їх рішення.

Забруднення можуть бути найрізноманітнішими: сажа на підвіконні, яку викидають димові труби найближчих фабрик; нафта, що забруднює пляжі; шум літаків поблизу аеропортів тощо. Вплив витрат переливу на розподіл ресурсів зображений на рис. 8.1. Коли виникають витрати переливу, тобто коли виробники перекладають частину своїх витрат на плечі населення, витрати виробництва знижуються. Крива пропозиції не включає всіх витрат, які пов'язані з виробництвом товару.

Таким чином, крива пропозиції виробника Пр занижує загальний обсяг витрат виробництва, а тому розміщена правіше за криву пропозиції, яка включала б усі витрати Пр_1. Забруднюючи навколишнє середовище, тобто створюючи витрати переливу, підприємство несе менші витрати виробництва, і його пропозиція відповідає кривій Пр. У результаті, як видно на рис. 8.1, рівноважний обсяг продукту Обр більший за його оптимальний обсяг Об₀. Тобто ресурси надходять у надмірній кількості у виробництво саме цього товару.

Для врегулювання проблеми непропорційного розподілу ресурсів, пов'язаної з витратами переливу, а також для трансформації витрат переливу у внутрішні витрати виробництва уряд має вжити відповідні заходи, які проявляються у законодавчих актах і особливих податках.

Держава покликана прийняти такі закони, які б заборонили або обмежили забруднення. Подібне законодавство змушує потенційних забруднювачів нести видатки, пов'язані з надійним знищенням промислових відходів. Наприклад, фірма повинна придбати і встановити устаткування для очищення води, забрудненої під час виробничого процесу. Такі законодавчі акти змушують потенційних порушників — під загрозою судового переслідування — брати на себе всі витрати, пов'язані з виробництвом. Тобто законодавство здатне змістити криву пропозиції Пр у положення Пр₁ на рис. 8.1 і тим самим зрівняти рівноважний і оптимальний обсяги виробництва.

Уряд може також ввести особливий податок, який дорівнює або наближений до витрат переливу на одиницю продукції. Наприклад, особливий податок, рівний Т одиницю продукції на рис 8.1, збільшить витрати фірми і змістить її криву пропозиції з Пр до Пр₁. Як наслідок, рівноважна величина продукту Обр зменшиться настільки, що зрівняється з оптимальною величиною продукту Об₁, і таким чином надмірне виділення ресурсів на цей продукт буде усунено.

Проте переливи можуть прийняти і форму вигоди. Виробництво або споживання певних товарів і послуг може також обумовити вигоди переливу або вигоди, які створені зовнішніми факторами, що не вимагають компенсації третій стороні або суспільству в цілому. Наприклад, освіта приносить вигоду індивідуальним споживачам, оскільки освічені люди отримують вищі доходи, ніж неосвічені. Але освіта забезпечує великі вигоди і всьому суспільству. Так, економіка в цілому виграє від наявності універсальнішої і продуктивнішої робочої сили, з одного боку, і менших затрат на протидію злочинності, на нагляд за дотриманням законів і на благодійні програми — з іншого.

Вирішити проблему непропорційного розподілу ресурсів, пов'язану з наявністю вигод переливу, можна за допомогою збільшення попиту. Цього можна досягти шляхом забезпечення купівельної спроможності споживачів, що може бути використана виключно для придбання конкретного товару або послуги, з якими пов'язане виникнення вигоди переливу.

Протилежний підхід реалізується на боці ринкової пропозиції. Замість субсидування споживачів конкретним товаром, держава може вважати зручнішим і в адміністративному плані простішим субсидування виробників. Субсидія — це свого роду "податок навпаки"; податки складають для виробників додаткові витрати, тоді як субсидії скорочують ці витрати. Державне субсидування вищої освіти, програми масових профілактичних щеплень, державні лікарні та поліклініки — все Це приклади практичного застосування підходу, що розглядається.

Коли вигоди переливу великі, уряд може просто взяти на себе фінансування таких галузей або навіть зробити їх власністю держави і безпосередньо керувати ними.