Основи економічної теорії - Дзюбик С. Д. - 12.2. Цінова еластичність пропозиції

Концепція цінової еластичності стосується і пропозиції. Вона визначається аналогічним способом. Цінова еластичність пропозиції за ціною є відсотковою зміною пропонованої кількості продукту в результаті одновідсоткового збільшення ціни:

Таке значення еластичності звичайно позитивне, бо вища ціна стане для виробників стимулом для збільшення випуску продукції.

Еластичність пропозиції можна розраховувати і стосовно до таких змінних, як ставка (норма) відсотка, рівень заробітної плати, ціна на сировину і напівфабрикати, що використовуються для виробництва необхідного продукту. Наприклад, для більшості промислових товарів еластичність пропозиції стосовно до цін на сировину від'ємна. Збільшення ціни сировини означає вищі витрати для підприємства, а тому за інших рівних умов пропонована кількість продукції знижується.

Еластичність пропозиції залежить від мобільності ресурсів, тобто можливості їх переміщення між різними альтернативними напрямками використання. Основним визначником, що впливає на еластичність пропозиції за ціною, є тривалість часу, який є в розпорядженні виробників, щоб відреагувати на цю зміну ціни продукту. Це означає, що чим більше часу має виробник, щоб пристосуватися до такої зміни ціни, тим більше змінюється обсяг виробництва і тим більша, відповідно, еластичність пропозиції. Це пояснюється тим, що реакція виробників на підвищення ціни певного продукту залежить від їхньої здатності перерозподіляти ресурси на користь виробництва цього продукту за рахунок скорочення виробництва інших продуктів, ціни на які незмінні. А перерозподіл ресурсів вимагає часу: чим більше часу, тим більше можливостей для заміни ресурсів. Виходить, чим більше зміниться обсяг виробництва, тим вищою буде еластичність пропозиції.

При аналізі пропозиції важливо виділити такі періоди тривалості часу: найкоротший ринковий період, короткостроковий період і довгостроковий період. Найкоротший ринковий період настільки короткочасний, що виробники не можуть відреагувати на зміни величини попиту на ціни. У короткостроковому періоді виробничі потужності індивідуальних виробників і окремих галузей залишаються незмінними. Довгостроковий період — це період часу, достатній для того, щоб фірми могли розширити (або скоротити) виробничі потужності, а з точки зору галузі — нові фірми могли ввійти в галузь або існуючі фірми її залишити. Припустимо, що попит на будь-який товар, що швидко псується, наприклад, рибу, яка не підлягає консервуванню, збільшиться з П до /7., що відображено на рис. 12.4. За незмінної пропозиції риби зростаючий попит різко підвищить у цей момент ціну на неї. Це показано на рис. 12.4, а, де незмінна крива пропозиції йде вгору до нової кривої попиту, визначаючи нову, різко зрослу, ціну рівноваги в точці Е1 у найкоротшому ринковому періоді. Ціна повинна зрости настільки, щоб обмежена кількість риби могла бути поділена між особами, які бажають її купити.

Але така висока ціна, яка панує на ринку, спонукає рибалок збільшувати вилов риби. Навіть якщо нема часу збудувати нові судна, працівники риболовецького флоту швидко починають доставляти на ринок більшу кількість риби, ніж це було за попередньої миттєвої рівноваги. На рис. 12.4, б показано нову криву короткострокової пропозиції Пр₁ яка перетинає нову криву попиту в Е₂ в точці короткострокової рівноваги набагато нижче за миттєву ціну Е₁ Це пояснюється тим, що інтенсивніше використання наявного числа суден протягом короткострокового періоду часу призвело до збільшення пропозиції риби.

Рис. 12.4, в показує довгострокову рівновагу. Високі ціни, які утримувалися впродовж довгострокового періоду часу, стимулювали суднобудування і сприяли залученню до риболовлі більшого числа кваліфікованих людей. Точка Е₃,в якій крива тривалої пропозиції Пр₃ перетинає криву попиту П₁, є точкою кінцевої рівноваги, досягнутої після того, як усі економічні рівні пристосувалися до нового рівня попиту.

Отже, зростання попиту має різний вплив на ціну в різні періоду часу. У найкоротшому ринковому періоді виробникові не вистачає часу для зміни обсягу виробництва, тому пропозиція є повністю нееластичною. У короткостроковому періоді виробничі потужності фіксовані, але обсяг продукції можна змінити за рахунок інтенсивності використання, тому пропозиція еластичніша. У довгостроковому періоді підприємства можуть змінити обсяг використовуваних ресурсів, розширити або скоротити виробничі потужності, нові підприємства можуть увійти в галузь, або існуючі підприємства можуть залишити її.

Важливо відзначити, що ціна довгострокової рівноваги набагато нижча за ціну короткострокової рівноваги і значно нижча за ціну рівноваги у найкоротшому ринковому періоді. І все ж таки вона дещо вища за ціну, що переважає тоді, коли попит був нижчим. Якби у риболовлі не застосовувались свої специфічні чинники виробництва та якби вона була настільки незначною галуззю, щоб залучити без збільшення цін з інших галузей необхідні ресурси, щоб подвоїти чи збільшити вчетверо продукцію, можливо, вона змогла б задовольнити повністю зрослий попит без підвищення в кінцевому підсумку своїх витрат і цін. У цьому випадку крива пропозиції в довгостроковому періоді виявилася б горизонтальною лінією, яку ряд економістів називає випадком "постійних витрат". Але якщо до риболовлі повинні бути залучені судна, сітки і робітники з інших галузей, то це спричинить підвищення їхньої ціни як чинників виробництва, тому крива довгострокової пропозиції Пр буде, як це показано на рис. 12.4, в, висхідна. Ряд економістів називає це випадком "зростаючих витрат" і вважає, що він є нормальний і такий, що зустрічається у більшості більш чи менш значущих галузей.