Політична економія - Ніколенко Ю.В. - Економічна думка Стародавнього Сходу

§ 1. ЗАРОДЖЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ДУМКИ

Історичний екскурс економічної думки у минуле показує, що люди завжди прагнули теоретично усвідомити економічні умови свого існування, мотиви господарської діяльності, а відтак, розгадавши таємниці економічних процесів, спробувати управляти ними. Практичні потреби регулювання економічного життя й зумовили виникнення політичної економії.

Економічна думка Стародавнього Сходу

Найдавніші відомі джерела економічної думки відносяться до літератури перших цивілізацій, які виникли на Стародавньому Сході (у Месопотамії, Єгипті, Малій Азії, Індії, Китаї). Пам'ятки економічної думки Стародавнього Сходу відобразили специфіку існуючого ладу, так званого азіатського способу виробництва: провідну роль державного господарства; слабкий розвиток приватної власності на землю; збереження сільської общини; патріархальний характер рабства; соціальну диференціацію населення; стійкість держави, яка монополізувала функції організації суспільних робіт, управління обміном та торгівлею через розвинутий бюрократичний апарат і централізований перерозподіл ресурсів. Стародавні джерела свідчать, що соціально-економічні уявлення в країнах Стародавнього Сходу мали спільний релігійно-міфологічний характер (особливо в Індії та Китаї), були недиференційовані від політико-правової ідеології.

Економічна думка Стародавнього Єгипту відобразила прикладні питання, що стосуються економічних функцій правителя та посадових осіб, мистецтва управління, привілеї знаті. Виникають численні "повчання" та "пророцтва", зокрема "Повчання гераклео-польського царя своєму синові Мерікарта" (XXII ст. до н.е.), "Повчання Ахтоя, сина Дуауфа, своєму синові Піопі" (ХХІ-ХУІІІ ст. до н.е.), "Пророцтва Іпусера" (копія XIII ст. до н.е.).

Економічна думка античного світу втілила теоретичне осмислення характерних для цієї доби економічних процесів та явищ, не була відокремлена в самостійну науку і розвивалася у межах філософських та політичних вчень. Соціально-економічні вчення Стародавньої Греції у своєму розвитку проходять три історичні етапи.

Перший - охоплює ІХ-УІ ст. до н.е. Процеси становлення державності, зародження і розвитку рабовласництва відображені у творах Гомера, Гесіода (УШ-УІІ ст. до н.е.), Солона (638-559 рр. до н.е.).

Другий - (У - пер. пол. ІУ ст. до н.е.), пов'язаний з розквітом полісної економіки та класичного (античного) рабовласництва. Були сформовані відповідні інтересам рабовласників принципи економічної політики, надавалися практичні рекомендації стосовно організації праці рабів, таким чином, теоретична і утилітарна сторони справи поєднувалися. Натурально-господарчі мотиви, засудження великої торгівлі та лихварства, як штучних (неприродних) процесів, втілені у працях Перікла (490-429 рр. до н.е.), Сократа (469-399 рр. до н.е.). Своєї вершини економічна думка Стародавньої Греції досягає у творчості ідеологів рабовласницької аристократії Ксенофонта (430-355 рр. до н.е.), Платона (427-347 рр. до н.е.), Аристотеля (384-322рр. до н.е.). У трактаті Ксенофонта "Домострой" ("Оіеопошіа"), 399 р. до н.е., у формі діалогу викладені правила ведення домашнього господарства та землеробства (з гр. ойкос - дім, номос - закон). Але термін використовувався в широкому змісті, так як дім багатого грека був великим рабовласницьким господарством, своєрідним мікрокосмосом античного світу. Соціально-економічна концепція ідеальної держави відображена в творі "Держава" Платона, 360 р. до н.е. За структурою ідеальна держава складалася з трьох станів: правителі-філософи, стражники-воїни і нижній стан - землероби, виноградарі, ремісники. Держава Платона - ідеалізація єгипетського кастового ладу, ґрунтується на природному поділі праці на розумову та фізичну, поділі населення на вільних та рабів. Аристотель у творах "Нікомахова етика" та "Політика", 334-322 рр. до н.е. прагне за допомогою моральних сентенцій жорстку дійсність рабовласницького світу підняти до рівня суспільного ідеалу. Обґрунтована у "Політиці" концепція економіки і хремастики була однією із перших спроб аналізу капіталу в історії науки. До економіки належить природна господарська діяльність, пов'язана з виробництвом товарів, що мають споживну вартість, обмін, дрібна торгівля, хремастика - нагромадження багатства в грошовій формі шляхом великої торгівлі та лихварства. У творчості Аристотеля не було виявлено зв'язку між працею та вартістю. Переважало натуральне господарство, товарні відносини були далекі від свого повного розвитку. Про необхідність розвитку торгівлі та ремесла, будівництва міст та посилення їх економічної експансії у проекті Аристотеля не згадує.

Третій (др. пол. ІУ-ІІ ст. до н.е.) - період еллінізму. Починається занепад державності у Стародавній Греції, який супроводжувався кризою рабовласницького господарства. Принципи економічної політики елліністичних держав отримають систематичне обґрунтування у творах спеціального характеру. У трактаті "Економіка" (автори невідомі), виділено чотири види "економії": царська, тирана, полісна та приватна й обґрунтовано основні вимоги раціонального ведення господарства. Теофраст (бл. 370-286 рр. до н.е.) традиційним чином прославляє сільське господарство, але наголошує на домінантному значенні полісної економіки, визначає її як сукупність умов добробуту. Творчість Теофраста втілила антитезу азіатського (натурального) та аттичного (комерційного) способів ведення господарства.

Відомості про економічну думку України періоду раннього середньовіччя надають державні та правові документи, грамоти великих князів, літописи, інші літературні пам'ятки. Було сформовано історичний, так званий літописний погляд, який досліджував у нерозривній єдності політичні, економічні і соціальні явища. Невичерпним джерелом аналізу соціально-економічної думки Київської Русі є літописне зведення правничих приписів (законів) "Руська правда", складена протягом ХІ-ХІІ ст. "Правда" дає уявлення про процеси утвердження феодальної земельної власності, формування залежного селянства, майнові та рентні відносини, організацію вотчинного господарства, визначає міру покарань за злочини. Доповненням до правових норм "Руської правди" був "Статут про рези", 1113 р., який регламентував кредитні угоди. Становлення товарно-грошових відносин характеризують терміни, які використані у "Руській правді": "істоє" - позичені під процент гроші, "рез" - відсоток, "товар", "торг".