Політична економія - Ніколенко Ю.В. - Кейнсіанська теорія

До сучасної відносять широкий спектр теорій, концепцій, шкіл західної економічної науки ХХ - поч. ХХІ ст., її основними напрямами є кейнсіанство, неолібералізм та інституціоналізм.

Кейнсіанська теорія

Публікація роботи Дж. Кейнса (18831946 рр.) "Загальна теорія зайнятості, процента та грошей", 1936 р., була найбільш важливою подією в історії економічної думки Заходу в період між першою та другою світовими війнами, справжньою науковою революцією. Дж.Кейнс першим застосовує макроекономіч-ний підхід до аналізу економічних процесів, досліджує функціональні аспекти закономірностей капіталістичного процесу відтворення, кількісні зв'язки таких сукупних (агрегатних) величин, як національний дохід, сукупний попит, сукупна пропозиція, інвестиції і зайнятість населення, споживання і нагромадження, обсяг грошей, рівень цін, процент тощо. Дж.Кейнс заперечує аксіоми неокласичної школи: про автоматичну рівновагу попиту та пропозиції, про національний дохід, як постійну величину за даного економічного потенціалу країни. Криза ринкового господарства - криза перевиробництва, тому її вирішення знаходиться не у сфері пропонування ресурсів (як стверджували неокласики), а у сфері попиту.

Сукупний (ефективний) попит, згідно з кейнсіанською теорією, є вирішальним фактором розвитку виробництва та пропозиції. Спроба вирішення проблеми зайнятості через визначення закономірностей руху сукупного попиту і приросту національного доходу складає основну ідею кейнсіанства. Обсяг зайнятості залежить від ефективного попиту на споживчі та капітальні блага. Останній має тенденцію до відставання, що робить повну зайнятість лише винятком. Фактична рівновага встановлюється в умовах неповної зайнятості і марної витрати ресурсів. Частина національного доходу, що йде на особисте споживання, відображена поняттям відкритого Дж.Кейнсом "основного психологічного закону": із збільшенням зайнятості та сукупного доходу суспільства зростає і особисте споживання, але меншою мірою ніж національний дохід. Внаслідок, збільшується та частина національного доходу, яка йде на збереження, що викликає скорочення попиту на споживчі товари. Недостатнє зростання особистого споживання має бути компенсоване за рахунок зростання інвестицій. Розширення попиту на ринку засобів виробництва визначається динамікою двох факторів: норми прибутку і норми позичкового процента. Зменшення позичкового проценту і підвищення граничної ефективності капіталу збільшують національний дохід, отже, і зайнятість.

Важливу роль у кейнсіанській теорії відіграє концепція мультиплікатора (з англ. multiplier - помножувач). У загальному вигляді мультиплікатор (m) є відношенням доходу, викликаного інвестиціями, до величини приросту інвестицій:

m = A Y / А /,

де A Y - приріст доходу; АI - приріст інвестицій.

При наявності вільної робочої сили та додаткових потужностей приріст інвестицій в будь-якій галузі викликає приріст доходу не тільки в даній галузі, але і в суміжних галузях, так як туди спрямовується додатковий імпульс попиту. Внаслідок прирощення доходу може бути більшим, ніж первісне прирощення інвестицій. Кількісно цей зв'язок і визначає мультиплікатор. Чим більша частка доходу, який виник в результаті інвестицій, буде споживатися, тим більший імпульс до зростання отримують суміжні галузі. Аналогічним чином проявляється мультиплікаційний ефект щодо інших видів видатків, насамперед, розширення витрат та інвестиційної діяльності держави. В умовах недостатнього попиту підвищення бюджетних видатків призводить до посилення економічної діяльності. При цьому покриття різниці між пропозицією і попитом не потребує повного еквівалентного підвищення бюджетних видатків, саме завдяки присутності мультиплікаційного ефекту.

Також Дж.Кейнс розробляє стратегію державного втручання в економіку з метою стимулювання ефективного попиту, політику дефіцитного фінансування для забезпечення повної зайнятості, так звані "рецепти" макрорегулювання. її основні положення: для підйому економічної кон'юнктури необхідне збільшення державних капіталовкладень; держава повинна забезпечити "політику дешевих грошей"; політика перерозподілу доходів на користь соціальних груп з найбільшою схильністю до споживання та інвестування; політика, спрямована не зменшення безробіття, розширення системи соціального забезпечення; зміна зовнішньоекономічної політики на користь протекціонізму.

Модель Дж.Кейнса мала статичний характер, його цікавили короткострокові аспекти економічної системи, що пояснювалися особливостями економічного розвитку 30-х рр. ХХ ст. У повоєнний період, в умовах швидкого, але нерівномірного економічного розвитку, проблема макроекономічної рівноваги переміщується до сфери динаміки