Політична економія - Федоренко В.Г. - 17.3. Теорії зайнятості населення

Зайнятість населення як соціально-економічне явище привертала і привертає до себе увагу з боку науковців. У зв'язку з цим існує декілька теорій зайнятості населення.

Однією з цих теорій є кейнсіанська теорія зайнятості населення. В контексті державного регулювання розвитку економіки Дж. Кейнс вважав його основним завданням вирішення проблеми зростання ділової активності, а відтак, зниження рівня безробіття.

Кейнсіанці при аналізі залежності між зайнятістю та інфляцією посилаються на "криву Філіпа". Вона ілюструє існування зворотного зв'язку між заробітною платою, цінами та безробіттям. На основі того факту, що зайнятість залежить від рівня заробітної плати, робився висновок, що проблему зайнятості можна вирішити за допомогою помірної інфляції, Остання створює ілюзію зростання заробітної плати, а насправді заморожує її на певному мінімальному рівні.

Представники неолібералізму М. Фрідмен, Д. Гілдер, А. Лаффер та інші пропонували обмежити державне регулювання економіки контролюванням грошової маси, емісії грошей, кількістю грошей, котрі перебувають в обігу і запасах тощо. З урахуванням цих постулатів, М. Фрідмен доводить, що інфляція не забезпечує зростання зайнятості населення. Критично оцінюючи висновки кейнсіанців щодо того, що за допомогою політики стимулювання попиту, тобто інфляції, можна досягти постійно низького безробіття, він стверджував, що довготривалої залежності між рівнем інфляції та зайнятості немає. З часом працівники зрозуміють, що відбувається інфляційний приріст заробітної плати і будуть вимагати її підвищення. Водночас і підприємці дійдуть висновку, що підвищення попиту - наслідок інфляції, а не наслідок зростання купівельної спроможності населення. Тому вони скорочуватимуть обсяги виробництва, а відповідно зменшиться і попит на робочу силу. Якщо темпи інфляції будуть вищими, ніж зростання вимог щодо збільшення заробітної плати, то безробіття може певний час утримуватися на низькому рівні. Однак увесь час підтримувати певний рівень зайнятості лише шляхом голопуючої інфляції, коли "інфляційне очікування" не встигає за її темпами, недоцільно. Тобто, прискорення інфляції зменшує безробіття тільки нетривалий час, а головним її підсумком є скорочення зайнятості населення.

Взявши до уваги ці обставини М. Фрідмен сформулював концепцію "об'єктивного, природного безробіття" де стверджує, що зайнятості як і виробництву, притаманна циклічність. Причина циклічності в недостатній пропозиції грошової маси. Коли зменшується грошова маса, то це одна з ознак кризи та застою, які обов'язково супроводжуються зміною кон'юнктури на ринку праці. М. Фрідмен існування безробіття пов'язує з існуванням "об'єктивного" грошового попиту на робочу силу, обсяги якого залежать від розмірів виробництва. Якщо стимулювати цей попит за допомогою штучних засобів, то це викличе зростання цін, а не зайнятості населення.

Прихильники неокласичної школи вважають, що в сучасних умовах і в минулому найкращим регулятором зайнятості населення є ринковий механізм. Відповідно до їх уявлень, ціна праці через рівень заробітної плати впливає на попит і пропозицію робочої сили, регулює їх співвідношення та необхідну рівновагу між ними. Якщо Дж. Кейнс коливання рівня безробіття пов'язував із коливанням заробітної плати та пропонував визначити мінімальну заробітну плату й фіксувати її рівень, а також заморожувати її зростання за допомогою інфляції, то М. Фрідмен вважав, що рівень і заробітної плати взагалі не підлягає державному регулюванню. її розміри має встановлювати ринок залежно від кон'юнктури. Ціна на робочу силу швидко й гнучко змінюється залежно від попиту і пропозиції. Коли відбувається перевищення пропозиції праці над попитом та виникає безробіття, то це спричиняє зниження ціни праці до тих меж, доки не буде досягнута рівновага на ринку праці на рівні наявної зайнятості, коли безробіття немає.

Прихильники теорії раціональних очікувань вважають, що зниження заробітної плати і цін, якщо таке станеться, не призведе до вимушеної незайнятості робочої сили. Останнє пов'язане з тим, що через певний час зайнятість населення швидко відновиться на новому (нижчому) рівні цін.

Досвід свідчить, що з різних причин у ринковій економічній системі заробітна плата і її ставки змінюються, щоб віддзеркалити нестачу або надлишок робочої сили на ринках праці тільки після тривалого проміжку часу.

Але через те, що ставки заробітної плати негнучкі, то постійно виникає частина незайнятих працівників. Звідси висновок: безробіття в ринковій економіці не тимчасове, а постійне явище.

Важливу роль у формуванні зайнятості населення, її регулюванні відіграє ринок праці.