Адміністративне право - Кісіль З.Р. - 2.1. Основні права, свободи та обов'язки іноземців

Розглянемо основні права, свободи та обов'язки іноземців:

1. Іноземці мають право займатися в Україні інвестиційною, а також зовнішньоекономічною та іншими видами підприємницької діяльності, передбаченими законодавством України. При цьому вони мають такі самі права і обов'язки, що і громадяни України, якщо інше не випливає з Конституції та Законів України (ст. 7 Закону).

2. Іноземці мають на рівні з громадянами України права та обов'язки в трудових відносинах, якщо інше не передбачено законодавством України та міжнародними договорами України (ч. 1 ст. 8 Закону).

2.1. Іноземці, які постійно проживають в Україні, мають право працювати на підприємствах, в установах і організаціях або займатися іншою трудовою діяльністю на підставах і в порядку, встановлених для громадян України.

2.2. Іноземці, які іммігрували в Україну для працевлаштування на визначений термін, можуть займатися трудовою діяльністю відповідно до одержаного у встановленому порядку дозволу на працевлаштування. Працевлаштування в Україні іноземців, найнятих інвестором у межах і за посадами (спеціальністю), визначеними угодою про розподіл продукції, здійснюється без отримання дозволу на працевлаштування. 2.3. Іноземці не можуть призначатися на окремі посади або займатися певною трудовою діяльністю, якщо, відповідно до законодавства України, призначення на ці посади або заняття такою діяльністю пов'язане з належністю до громадянства України.

3. Іноземці мають право на відпочинок на рівні з громадянами України (ст. 9 Закону).

4. Іноземці, які постійно проживають в Україні, користуються медичною допомогою нарівні з її громадянами. Всім іншим іноземцям медична допомога подається у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України (ст. 10 Закону).

5. Іноземці мають право на соціальний захист, в тому числі на одержання пенсії та інших видів соціальної допомоги відповідно до законодавства України та міжнародних договорів України. У разі, коли для призначення пенсії потрібен певний стаж роботи, іноземцю на підставах і в порядку, встановлених законодавством України і міжнародними договорами України, може зараховуватися стаж роботи за кордоном (ст. 11 Закону).

6. Іноземці, які постійно проживають в Україні, мають право на підставах і в порядку, встановлених для громадян України, одержати жиле приміщення якщо інше не передбачено законодавством України (ч. 1 ст. 12 Закону).

6.1. Право власності на житло іноземці набувають відповідно до законодавства України.

6.2.1 поземці повинні дбайливо ставитися до наданого їм житла, дотримуватись правил користування жилими приміщеннями.

7. Іноземці наділені майновими та особистими не майновими правами. Вони можуть, відповідно до законодавства України, мати у власності будь-яке майно, успадковувати і заповідати його, а також мати особисті немайнові права (ст. 13 Закону).

8. Іноземці, які постійно проживають в Україні, мають право на освіту нарівні з громадянами України (ст. 14 Закону).

8.1. Всі інші іноземці оплачують своє навчання, якщо інше не передбачено законодавством України та міжнародними договорами України.

8.2. Іноземці, прийняті до навчально-виховних закладів України, мають права і обов'язки учнів і студентів відповідно до законодавства України.

9. Іноземці мають право на користування досягненнями культури нарівні з громадянами України і зобов'язані дбайливо ставитися до пам'яток історії та культури, інших культурних цінностей (ст. 15 Закону).

10. Іноземці, які постійно проживають в Україні, мають право вступати на загальних з громадянами України підставах до легалізованих об'єднань громадян, якщо інше не передбачено законами України і якщо це передбачено статутами цих об'єднань (ст. 16 Закону). 10.1.Іноземці не можуть бути членами політичних партій України.

11. Іноземцям гарантується право на свободу совісті нарівні з громадянами України (ст.17 Закону).

11.1.Забороняється розпалювання релігійної ворожнечі та ненависті, а також образа почуттів громадян України та іноземців у зв'язку з їх релігійними переконаннями.

12. Іноземці можуть укладати і розривати шлюби з громадянами України та іншими особами відповідно до законодавства України.

12.1.Іноземці мають рівні з громадянами України права і обов'язки у шлюбних і сімейних відносинах.

13. Законодавством України іноземцям гарантуються особисті права: недоторканність особи, житла, невтручання в особисте і сімейне життя, таємниця листування, телефонних розмов і телеграфних повідомлень, повага їх гідності нарівні з громадянами України (ст. 19 Закону).

14. Іноземці можуть пересуватися територією України і обирати місце проживання в ній відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України. Обмеження в пересуванні та виборі місця проживання допускаються, коли це необхідно для гарантування безпеки України, охорони громадського порядку, охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян та інших осіб, які проживають в Україні (ст. 20 Закону).

15. Іноземці обкладаються податками і зборами відповідно до законодавства України та міжнародних договорів України (ст. 21 Закону).

16. Іноземці мають право на звернення до суду та до інших державних органів для захисту їх особистих, майнових та інших прав. 16.1.В судочинстві іноземці як учасники процесу користуються такими самими процесуальними правами, що й громадяни України.

17. Іноземці не можуть обирати і бути обраними до органів державної влади та самоврядування, а також брати участь у референдумах (ст. 23 Закону).

18. На іноземців не поширюється загальний військовий обов'язок, вони не проходять військову службу в Збройних Силах України та інших військових формуваннях, створених відповідно до законодавства України (ст. 24 Закону).

1. Відповідальність іноземців

Притягнення до відповідальності іноземців в Україні чітко обумовлені у розділі 4 Закону України "Про правовий статус іноземців":

1. Щодо відповідальності за правопорушення, то іноземці, які вчинили злочин, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність на загальних підставах (ст. 29 Закону).

2. Відповідальність за порушення іноземцями встановленого порядку перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні або проживання за недійсними документами, недотримання встановленого порядку реєстрації або пересування і вибору місця проживання, працевлаштування, ухилення від виїзду після закінчення терміну перебування, а також за недотримання Правил транзитного проїзду через територію України до них застосовуються заходи відповідно до законодавства України (ст. 30 Закону).

3. Підстави скорочення терміну тимчасового перебування в Україні іноземця, який порушує законодавство України, якщо ці порушення не передбачають адміністративної аби кримінальної відповідальності (ст. 31 Закону). Такий термін може бути також скорочений, якщо в іноземця відпали підстави для його подальшого перебування в Україні. Рішення про скорочення терміну тимчасового перебування іноземця в Україні приймається органами внутрішніх справ.

4. Іноземець, який вчинив злочин або адміністративне правопорушення, після відбуття призначеного йому покарання чи виконання адміністративного стягнення може бути видворений за межі України. Рішення про видворення його за межі України після відбуття ним покарання чи виконання адміністративного стягнення приймається органом внутрішніх справ за місцем його перебування з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення. За рішенням органу внутрішніх справ видворення іноземця за межі України може супроводжуватися забороною подальшого в'їзду в Україну строком до п'яти років. Строки заборони подальшого в'їзду в Україну обчислюються з дня винесення вказаного рішення. Порядок виконання рішення про заборону подальшого в'їзду в Україну визначається законодавством України (ст.32 Закону).

4.1. Крім наведених вище випадків іноземець може бути видворений за межі України за рішенням органів внутрішніх справ або Служби безпеки України з подальшими повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення, якщо дії іноземця грубо порушують законодавство про статус іноземців, або суперечать інтересам забезпечення безпеки України чи охорони громадського порядку, або коли це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України (ч. 2 ст. 32 Закону).

4.2. Іноземець зобов'язаний покинути територію України у термін, зазначений у рішенні про видворення, але не пізніше ніж через 30 днів після прийняття вказаного рішення. У разі прийняття рішення про видворення іноземця за межі України у нього негайно анулюється віза та вилучаються інші документи на право перебування в Україні. Іноземці, які ухиляються від виїзду, підлягають, за санкцією прокурора, затриманню і видворенню у примусовому порядку. Затримання допускається лише на термін необхідний для видворення.

4.3. Рішення органів внутрішніх справ або Служби безпеки України про видворення іноземця з України може бути оскаржено до суду. Оскарження зупиняє виконання рішення про видворення, крім випадків, коли необхідність негайного видворення зумовлена інтересами забезпечення безпеки України чи охорони громадського порядку. Видворення іноземців здійснюється органами внутрішніх справ.

4.4. Іноземці, які підлягають видворенню, відшкодовують витрати, пов'язані з видворенням у порядку, встановленому законом. Якщо зазначені іноземці не мають коштів для відшкодування витрат, пов'язаних із видворенням їх за межі України, видворення здійснюється за рахунок держави.

4.5. Фізичні або юридичні особи, які запрошували чи приймали цих іноземців, влаштовували їх незаконний в'їзд, проживання, працевлаштування, сприяли в ухиленні від виїзду після закінчення терміну перебування, в порядку, встановленому законом, відшкодовують витрати, завдані державі видворенням зазначених іноземців.

Необхідно зазначити, що у випадку, якщо міжнародним договором України встановлені інші норми, ніж ті, що містяться в цьому Законі, то застосовуються норми міжнародного договору (ст. 33 Закону).

Положення Закону України "Про правовий статус іноземців" не зачіпають встановлених законодавством України і міжнародними договорами України привілеїв та імунітетів, які надаються співробітникам дипломатичних представництв та працівникам консульських установ іноземних держав в Україні, а також іншим особам (ст. 34 Закону).