Адміністративне право - Кісіль З.Р. - Санітарно-епідеміологічний нагляд

Організаційно-правові засади управління охороною здоров'я населення

Право на охорону здоров'я - це, передусім, забезпечення відповідного життєвого рівня. Крім того, це право передбачає також наявність безпечного для життя і здоров'я людини навколишнього природного середовища.

Принципи охорони здоров'я:

o визнання охорони здоров'я пріоритетним напрямком діяльності суспільства і держави, одним з головних факторів виживання та розвитку народу України;

o дотримання прав і свобод людини і громадянина у галузі охорони здоров'я та забезпечення пов'язаних із ними державних гарантій;

o загальнодоступність медичної допомоги та інших послуг у галузі охорони здоров'я;

o відповідність завданням і рівню соціально-економічного та культурного розвитку суспільства, наукова обґрунтованість, матеріально-технічна і фінансова забезпеченість;

o орієнтація на сучасні стандарти здоров'я і медичну допомогу, поєднання вітчизняних традицій та досягнень зі світовим досвідом у галузі охорони здоров'я;

o децентралізація державного управління, розвиток самоуправління і самостійності працівників охорони здоров'я на правовій та договірній підставах та ін.

Система органів управління охороною здоров'я населення:

1. Кабінет Міністрів України.

2. Міністерство охорони здоров'я України.

3. Рада міністрів АРК.

4. Державні функції у галузі охорони здоров'я здійснюють також .інші органи, які мають у своєму віданні установи охорони здоров'я. До таких органів, зокрема, належать: Міноборони України, МВС України, Служба безпеки України, Мінтранс України. Ці органи визначають структуру управління відомчими установами охорони здоров'я.

5. Місцеві державні адміністрації (управління охорони здоров'я обласних державних адміністрацій, відділи охорони здоров'я районних державних адміністрацій).

Безпосередню охорону здоров'я населення забезпечують санітарно-профілактичні, лікувально-профілактичні, фізкультурно-профілактичні, санаторно-курортні, аптечні, науково-медичні та інші заклади охорони здоров'я.

До закладів охорони здоров'я належать лікарні, поліклініки, спеціалізовані диспансери, пологові будинки, санітарно-епідеміологічні центри, станції швидкої медичної допомоги, медико-санітар-ні частини установ і закладів та ін.

Санітарно-епідеміологічний нагляд

Державну санітарно-епідеміологічну службу України очолює головний державний санітарний лікар України - перший заступник Міністра охорони здоров'я України.

Мета державного санітарно-епідеміологічного нагляду є контроль за дотриманням юридичними та фізичними особами санітарного законодавства, попередження, виявлення та усунення шкідливого впливу небезпечних чинників на здоров'я людей та застосування у необхідних випадках заходів правового характеру щодо порушників.

До числа адміністративно-попереджувальних заходів, зокрема, належать:

1) відвідування об'єктів для проведення перевірок дотримання санітарного законодавства;

2) витребування від юридичних осіб і громадян даних, що характеризують санітарний та епідемічний стан об'єктів, здоров'я людей;

3) введення карантину;

4) проведення обов'язкових профілактичних щеплень;

5) обов'язковий медичний огляд стану здоров'я відповідних груп працівників, громадян тощо.

Заходи адміністративного припинення:

1) вимога до порушника санітарного законодавства припинити протиправну поведінку;

2) обмеження, тимчасова заборона чи припинення будівництва, реконструкції та розширення об'єктів;

3) обмеження, зупинення чи заборона викидів (скидання) забруднюючих речовин;

4) вилучення із реалізації продуктів харчування, хімічних і радіоактивних речовин, біологічних матеріалів;

5) опечатування приміщень, джерел енергії, агрегатів, механізмів та іншого обладнання.