Вступ до права Європейського Союзу - Кернз В. - Загальні питання

Загальні питання

Суд ЄС та його допоміжний орган, Суд першої інстанції, втілюють у собі судову гілку влади Співтовариства — щонайменше у вузькому сенсі. У широкому розумінні кожен національний судовий орган держави-члена також є Судом Співтовариства, оскільки під час відправлення правосуддя сторони можуть посилатися на норми права Співтовариства. Ці норми надають фізичним особам права, які національні суди зобов'язані поважати і яких мають дотримуватися (див. с. 112).

Найважливішою функцією Суду Європейських Співтовариств є те, що він має діяти як об'єднавча сила в застосуванні й тлумаченні права Співтовариства. Крім цього потенційно значного навантаження, вважається, що Суд Європейських Співтовариств також має врегульовувати всі спірні питання, які виникають між самими інституціями, між інституціями і державами-членами, між фізичними особами й інституціями. Останнє завдання включає в себе вирішення спорів зі службовим персоналом. Зрозуміло, що обсяг обов'язків у Суду дуже великий. Саме тому Єдиний європейський акт забезпечив його посилення у вигляді створення Суду першої інстанції (СПІ).

Однак, хоч би яким неоціненним був внесок СПІ в надання допомоги Суду, все ж очевидно, що Суд ЄС перевантажений. Важко сказати, як саме це подолати. Створення декількох Судів Співтовариства наразило б на ризик втратити єдність тлумачення, що є однією з головних цілей існування Суду. Можна було б збільшити кількість суддів і, як наслідок, кількість судових палат, але це також могло б справити негативний вплив на єдність мети СЄС.

Склад і призначення

Як уже згадувалося вище, зараз СЄС має два органи: Суд як такий і Суд першої інстанції, який, відповідно до ст. 168а( 1) ДЗЄС, "додається" до Суду Європейських Співтовариств. СЄС складається з 15 суддів (ст. 165, абз. І ДЗЄС). Хоча Договір не встановлює будь-яких вимог щодо національності суддів, вважається доцільним, щоб кожна з держав-членів була представлена. Суддям СЄС допомагають вісім генеральних адвокатів (ст. 166, абз. І ДЗЄС) і секретар Суду (ст. 168 ДЗЄС). Судді СЄС зі свого складу призначають Голову Суду (ст. 167, абз. 6 ДЗЄС).

Генеральні адвокати являють собою феномен, який властивий системам континентального права і полягає в тому, що представник уряду має бути присутнім у суді під час слухання справи, коли цього вимагають державні інтереси. У кримінальних справах це представництво уряду виконує державний обвинувач, який розпочинає справу проти обвинувачуваного в ім'я громадських інтересів. У цивільних і адміністративних справах представництво уряду забезпечується експертним висновком, що офіційно подається відповідним представником, який обстоює суспільні інтереси. У Верховному адміністративному суді Франції (the Counseil d'Etat) цю роль бере на себе Commissaire du Gouvernement. Посада генерального адвоката Суду Європейських Співтовариств була змодельована з подібної французької інституції.

Завдання генеральних адвокатів полягає в поданні вмотивованих висновків у всіх справах, які розглядаються під час проведення засідань Суду, для того щоб допомогти останньому у виконанні його функцій. Подавати висновки вони мають у відкритому суді й робити це з повною незалежністю й неупередженістю (ст. 166, абз. 2 ДЗЄС). Ці висновки завжди виносяться до того, як Суд прийме рішення. У багатьох випадках СЄС приймає рішення, виходячи з цих висновків, хоча в деяких добре відомих прикладах йому не вдалося дотриматися цієї практики. Як судді, так і генеральні адвокати призначаються терміном на шість років зі спільної згоди урядів держав-членів (ст. 167, абз. 1 ДЗЄС). Як правило, ці призначення не потребують багато часу. Ніяких застережень щодо спеціальних фахових навичок для того, щоб отримати посаду судді як у СЄС, так і в СП1, в документах ЄС не міститься. Договір про заснування Європейського Співтовариства (ст. 167, абз. 1) обмежується лише такими вимогами до кандидатів:

...призначаються з осіб, незалежність яких не підлягає сумніву і які відповідають вимогам, необхідним у їхніх країнах для виконання вищих судових функцій, або з числа юридичних експертів, що мають визнану кваліфікацію. Більшість із кадрових призначень — це практикуючі судді й наукові працівники. Для забезпечення підходу наступності склад Суду оновлюється на основі принципу розподілу. Згідно з цим принципом часткове оновлення складу суддів відбувається кожні три роки, коли заміщуються по черзі вісім і сім суддів (ст. 167, абз. 2 ДЗЄС). Так само замінюються і генеральні адвокати, але по чотири члени кожного разу (ст. 167, абз. З ДЗЄС).

Суд першої інстанції складається із суддів, які призначаються зі спільної згоди урядів держав-членів терміном на шість років (ст. 168а(3) ДЗЄС). Він має таку ж кількість суддів, як і Суд ЄС, хоча це не закріплено в самому договорі. Кваліфікація, яка вимагається для роботи суддею в СП І, майже така сама, як і в СЄС. їх членство також частково оновлюється кожні три роки (ст. 168а(3) ДЗЄС). СПІ був створений з метою зменшення кількості звичайних справ, які вимагають винесення рішень Судом Співтовариства, таким чином звільняючи останній для розгляду важливіших справ. По суті, він розглядає спори між інституціями Співтовариства і їхнім персоналом, справи з питань конкуренції, спори Європейського об'єднання вугілля та сталі, дії осіб відповідно до ст. 173(2) (визнання недійсними рішень) і ст. 175(3) (неправомірні дії), а також справи про недотримання антидемпінгового законодавства і прав на інтелектуальну власність, які порушуються фізичними особами. На рішення СПІ можна подавати апеляцію до СЄС, але тільки з питань права (ст. 168а(1) ДЗЄС).