Вступ до права Європейського Союзу - Кернз В. - Від національних внесків до "власних ресурсів"

Від національних внесків до "власних ресурсів"

З часу заснування діяльність Співтовариства фінансувалася виключно за рахунок внесків держав-членів. Потім ст. 201 Договору про заснування Європейського Співтовариства відкрила можливості вести подальшу роботу Співтовариства на основі ресурсів, зібраних самою організацією. Рішенням Ради від 21 квітня 1970 р. було прийнято положення про поступову заміну національних внесків власними ресурсами Співтовариства, серед яких визначили п'ять категорій:

· сільськогосподарські збори, що справляються з продуктів харчування, які імпортуються з-за кордонів Співтовариства;

· збори з цукру та глюкози;

· мито, яке справляється відповідно до Єдиного митного тарифу;

· щонайменше один відсоток від надходжень з ПДВ держав-членів;

· доходи від зборів, що справляються відповідно до спільної політики, зазначеної в договорах.

Бюджетні принципи

Бюджет Співтовариства включає в себе всі доходи і витрати Співтовариства як юридичної особи, а також Європейського соціального фонду. В ньому також передбачено всі адміністративні видатки інституцій відповідно до Договору про заснування Європейського Союзу, які стосуються спільної зовнішньої політики і питань безпеки, а також співпраці у сфері юстиції та внутрішніх справ (ст. 199 ДЗЄС). Для того щоб забезпечити додержання інституціями, які ініціюють прийняття законодавства Співтовариства, обмежень, у рамках яких має працювати Європейський Союз, Договором про Європейський Союз було введено поняття так званої бюджетної дисципліни (ст. 201а ДЗЄС). Згідно з нею Комісія не може вносити жодних пропозицій, або змінювати власні пропозиції, або схвалювати будь-які заходи на їх виконання, що могли б мати відчутні наслідки для бюджету, без гарантій того, що така пропозиція чи такі заходи можуть бути профі на псовані в межах власних ресурсів Співтовариства. Звернення до цього принципу засвідчило серйозність намірів Співтовариства. Це знайшло підтвердження й в угоді, укладеній у 1993 р. між Парламентом, Радою і Комісією з метою додержання Співтовариством певних обмежень, встановлених щодо витрат Співтовариства.

Бюджет Співтовариства формується за так званим принципом щорічності, згідно з яким він приймається на наступний рік, і видатки, що вносяться до бюджету, затверджуються на один фінансовий рік (ст. 202 ДЗЄС). Фінансовий рік починається з 1 січня і закінчується 31 грудня (ст. 203(1) там само). Не всім така система здається зручною, оскільки щоразу при затвердженні можна зіткнутися із запереченнями, висловленими одним із органів, що мають бюджетні повноваження, найчастіше Європейським Парламентом. Якщо ці заперечення призводять до відхилення проекту бюджету, що вже не раз траплялося, Співтовариство, хоч і не опиняється в стані банкрутства, змушене працювати під тиском значних незручностей.

Витрати обов'язкового та необов'язкового характеру

Про такий поділ не йдеться в ДЗЄС, але він є наслідком Спільної декларації Комісії, Парламенту і Ради від 30 червня 1982 р. Витратами обов'язкового характеру були визнані ті, які Співтовариство зобов'язано внести до бюджету для виконання своїх внутрішніх зобов'язань відповідно до договору і прийнятого згідно з ним законодавства. Як було зазначено Бейнбріджем та Тісдейлом (Bainbridge and Teasdale), цей поділ на витрати обов'язкового та необов'язкового характеру по суті має політичну спрямованість, оскільки стосується владних відносин між Радою і Парламентом і тих норм, які залишають за ними останнє слово щодо важливих пунктів бюджету. Найважливішим питанням витрат обов'язкового характеру є Спільна сільськогосподарська політика.