Вступ до права Європейського Союзу - Кернз В. - "Зловживання" домінуючим становищем

Досі ми розглядали домінуюче становище тільки однієї фірми. Однак ст. 86 встановлює, що домінуюче становище можуть займати "одне чи кілька підприємств". Чи означає це, що автори Договору мали намір контролювати діяльність фірм, які діють на олігополістичних ринках, тобто таких, де домінують декілька великих постачальників? Виявилось, що Суд Європейських Співтовариств відхилив цю точку зору в рішенні у справі Hoffmann-La Roche, в якому він зазнав значних труднощів, розрізняючи поняття домінуючого становища і "паралельних напрямів діяльності, властивих олігополічному стану", тому що:

на олігополістичному ринку напрями діяльності взаємодіють, тоді як у випадку, коли одне підприємство займає домінуюче становище, напрями діяльності, за допомогою яких підприємство дістає вигоди з цього становища, великою мірою визначаються в односторонньому порядку. Деякою мірою це становите визначається в рішенні у справі Italian flat Glass. У цьому рішенні Комісія постановила, що укладені між фірмами різноманітні угоди, в яких фіксуються квоти і ціни, суперечать не тільки ст. 85, а й ст. 86. Комісія заявила, що внаслідок того, що фірми, які брали в цьому участь, представляли себе як єдину особу на ринку, вони зловживали колективним домінуючим становищем. Це рішення було оскаржено в Суді першої інстанції, який скасував його. Однак СПІ підтвердив існування колективного домінуючого становища, яке може мати місце у випадку, коли два або більше підприємств мають спільну, за допомогою угоди або ліцензій, технологічну першість, яка надає їм змогу значною мірою діяти незалежно від інших конкурентів і споживачів.

"Зловживання" домінуючим становищем

У Договорі знов-таки не закріплюється визначення цього поняття, що означає: за винятком надто загальних положень, зазначених у ст. 2 і З Договору, це поняття має бути пояснено Судом і Комісією за допомогою прецедентного права. Це було зроблено за допомогою загальних визначень і принципів з одного боку та конкретних прикладів з іншого.

Підхід Суду може бути справедливо оцінений як об'єктивний, оскільки він більше торкається дійсного впливу окремого заходу або сукупності заходів, ніж намірів підприємств, що розглядаються. Це чітко позначилось після того, як Суд дав майже вичерпне визначення цього поняття в справі Hoffmann-La Roche:

Поняття зловживання є об'єктивним поняттям, що стосується діяльності суб'єкта підприємництва, який посідає домінуюче становище, наприклад, впливу на структуру ринку, на якому внаслідок вже лише самої присутності відповідного підприємства значною мірою послаблена конкуренція, і яка, завдяки зверненню до методів, відмінних від тих, що обумовлюють звичайну справедливу конкуренцію у виробництві товарів або наданні послуг на основі угод між суб'єктами, що займаються комерційною діяльністю, має ефект перешкодження підтриманню рівня конкуренції, який все ще існує на ринку, або перешкоджання зростанню рівня цієї конкуренції. Такий об'єктивний характер підходу Суду Європейських Співтовариств також засвідчується в рішенні у справі Continental Can66. Компанія, що мала відношення до справи, володіла 85 % акцій компанії, яка домінувала на німецькому ринку консервованої продукції. За допомогою однієї зі своїх філій вона намагалася добитися отримання контрольного пакета акцій фірми, яка займала сильні позиції на нідерландському ринку цієї продукції. Компанія стверджувала, що її намір не полягав у тому, щоб зашкодити інтересам споживача. Тому не було ніякого причинно-наслідкового зв'язку між її домінуючим становищем і оскаржуваним зловживанням. Однак Суд постановив, що незалежно від намірів сам факт того, що компанія зміцнила б своє становище і, отже, значною мірою усунула б конкуренцію, був зловживанням домінуючим становищем. Тим не менше, штраф, спочатку накладений Комісією, був скасований, оскільки вона не змогла довести, що дії "Continental Can" будуть заважати іншим фірмам і запобігати виготовленню ними рибних і м'ясних консервів.