Вступ до права Європейського Союзу - Кернз В. - Позови про компенсацію за понесені збитки

Що трапляється, коли товари, вироблені під певним товарним знаком, реімпортуються до країни, в якій вперше було надано охорону цьому товарному знаку, не в початковій упаковці, як це сталося в справі Centrafarm v Winthrop, а зі зміненою оригінальною упаковкою? Саме це стало предметом розгляду в справі Hoffman-La Roche. Таким товаром було добре відоме заспокійливе "Валіум", яке продавалося в Німеччині та Сполученому Королівстві в різній упаковці. Британським відділенням фірми ці ліки продавалися в більшій упаковці й за меншу ціну, ніж у Німеччині. Компанія "Centraarm "у цій ситуації побачила певну користь та закупила "британський" "Валіум", запакувавши його в упаковки вдвічі

більшого розміру, ніж ті, що продавалися британським відділенням "Hoffman-La Roche", наклеївши на них товарний знак "Hoffman-La Roche", а також зазначивши, що ці таблетки продаються компанією "Centrafarm розпочала їх продаж у Німеччині. До того ж "Centrafarm "оголосила про свої наміри продавати менші упаковки для індивідуального використання. Фірма "Hoffman-La Roche " звернулася до німецьких судів з позовом проти компанії "Centrafarm "на тих підставах, що остання порушила право фірми на товарний знак. Справу було передано на розгляд до СЄС.

Суд постановив, що ст. 36, у принципі, визнає право власника товарного знаку запобігати практиці, використаній компанією "Centrafarm враховуючи властиві товарному знаку функції. Однак Суд своєчасно додав такі умови, згідно з якими фірма, що займається імпортом товарів зі зміненою оригінальною упаковкою, може правомірно збувати свою продукцію в країні, де вперше було надано охорону товарному знаку, оскільки Суд постановив, що будь-яка спроба власника товарного знаку запобігти оскаржуваній практиці буде розглядатись як приховане обмеження торгівлі, якщо: а) використання права на товарний знак Його власником, враховуючи систему збуту, яку він вибрав, сприятиме поділу ринків між державами-членами; б) зміна оригінальної упаковки товарів не завдасть шкідливого впливу цим товарам; в) власнику повідомили про намір продати товар зі зміненою оригінальною упаковкою; г) нова упаковка повідомляє назву підприємства, що змінює оригінальну упаковку товару.

Швидко зрозумівши ситуацію, деякі підприємства вжили відповідних заходів, скориставшись, як зазначають деякі автори, "безплатною порадою Суду", і вдало протистояли позовам проти себе в СЄС.

Позови про компенсацію за понесені збитки

Ця проблема обговорювалась у справі, в якій розглядався обсяг принципу вичерпання прав відносно авторських прав. Асоціація із захисту авторських прав Німеччини (GEMА) подала позов проти двох компаній, які імпортували з Великобританії до Німеччини записи музичних творів, захищених авторським правом. Сторони погодились між собою, що права GEM А були вичерпані й що згода цієї асоціації на продаж товарів, що імпортувались, вже досягнута, оскільки не було накладено відповідних заборон на імпорт. Замість запровадження таких заборон GEMA подала позов про компенсацію, яка мала становити різницю між роялті, виплачуваним за продаж записів, у Німеччині і роялті у Великобританії, де воно було значно нижчим. Суд постановив, що цей позов суперечить ст. 36 Договору, оскільки: жодне положення національного законодавства не дозволяє підприємству, якому належать майнові авторські права і яке володіє монополією на території певної держави-члена, на підставі цього володіння накладати будь-які збори на продукцію, що імпортується з іншої держави-члена, на території якої ця продукція перебуває в обігу завдяки власнику авторського права або з його згоди і, таким чином, призводити до поділу спільного ринку. Така практика призвела б до того, що приватні підприємства почали накладати збори на імпорт звукових записів, які вже перебувають у вільному обігу в межах спільного ринку, лише через те, що така продукція перетинає їх національні кордони; отже, внаслідок цього посилилася б ізоляція національних ринків, якої Договір намагається уникнути.

Логічне пояснення цього рішення полягає в тому, що володілець прав на інтелектуальну власність повинен прийняти весь тягар освоєння ринку для продукції, яка захищається цим правом. Тому німецькому власнику авторського права доведеться прийняти британський ринок з усіма його властивостями.

Принцип спільного походження

До відносно недавнього часу в ситуаціях, коли різні особи в різних державах-членах володіли товарними знаками, які мають спільне походження, вважалося незаконним запобігати збуту в певній державі-члені товарів, охоплюваних одним із національних товарних знаків, лише через те, що власник товарного знаку користувався національним захистом у цій державі-члені. Визнання реалізації цього права означало б легітимізацію ізоляції національних ринків. Це було зазначено в рішенні у першій справі Hag

Принцип спільного походження був обмежений і діяв щодо товарних знаків. Причина цього полягала в тому, що товарні знаки захищають репутацію продукції без будь-якого обмеження в часі, тоді як захист, що надається іншими правами на інтелектуальну власність, такими, як право авторства і патент, має обмежену дію. Тому вважається, що товарні знаки являють собою значно більшу загрозу вільному руху товарів, ніж будь-які інші права на інтелектуальну власність.

Цей підхід було піддано значній критиці, а Суд звинуватили в намаганні досягти вищого ступеня ринкової інтеграції, ігноруючи національні інтереси. У другій справі Hag Суд відступив від своєї попередньої позиції. У рішенні по цій справі СЄС підкреслив відсутність будь-якої згоди на збут товарів за межами країни, в якій товарний знак був відчужений, як причину для надання дозволу власнику товарного знаку в одній державі запобігати збуту подібних товарів, що продаються іншою фірмою, в іншій державі.

Може здатися трохи дивним, що правовий контекст цього питання, так само об'ємного, як і сфера дії прав на інтелектуальну власність стосовно вільного руху товарів, майже повністю було створено СЄС на основі підпункту однієї зі статей Договору. Імовірно, причиною цього було те, що автори Договору не передбачили можливості того, що приватні особи можуть перешкоджати вільному руху товарів. Однак з розвитком права Співтовариства стало очевидним, що завдяки деяким механізмам, наприклад, горизонтальній прямій дії, приватні особи також зобов'язані виконувати певні норми Договору.