Вступ до права Європейського Союзу - Кернз В. - Авторське право

Гармонізація в цій сфері відбувалась як на рівні держав — членів Європейського Союзу, так і на загальносвітовому рівні. Відносно останнього всі держави-члени є сторонами, з одного боку, Бернеької конвенції про захист літературних та художніх творів, а з іншого — Всесвітньої конвенції з авторського права. Вже тільки це сприяло зближенню значною мірою національних законодавств, що регулюють питання, пов'язані з авторським правом, навіть до прийняття будь-яких ініціатив Співтовариства в цьому напрямі. Першим значним кроком у напрямі політики гармонізації в цій сфері стала Зелена книга з авторського права, яка була представлена Комісією 14 червня 1988 р. Цей документ визначав певну кількість питань, яким у гармонізованому законодавстві мала надаватися перевага. У своєму повідомленні 1991 р. Комісія підкреслювала необхідність гармонізації і надання пріоритету майже тим самим сферам, додаючи більше деталей. Нижче подається їх перелік, який також містить деякі аспекти відповідного законодавства Співтовариства, прийнятого до того часу.

1. Прийняття глобального підходу

Тут метою діяльності Співтовариства визначалась підтримка глобальних спроб розв'язання глобальних проблем. Фактично це вже була складова політики Співтовариства щодо гармонізації, оскільки більшість його держав-членів були учасниками певних міжнародних угод стосовно цього. Першою серед таких угод була Бернська конвенція (див. с. 320), міжнародна угода, яку підписали 97 держав. Вона надає захист творам, авторами яких є громадяни будь-якої з держав-учасниць. Другою є Всесвітня конвенція з авторського права, укладена під егідою ЮНЕСКО, спеціалізованого органу ООН, яка набрала чинності в 1955 р. Згідно з цією конвенцією її учасники взяли на себе зобов'язання дотримуватись принципу взаємності, надаючи такого ж захисту творам іноземних авторів, який надаватиметься за кордоном творам їх власних громадян. По-третє, Співтовариство вже брало участь в інших ініціативах на міжнародному рівні, таких як переговори про право власності щодо торгівлі, які були частиною Уругвайського раунду.

2. Піратство — порушення авторських прав

Несанкціоноване відтворення матеріалів, що охороняються авторським правом, з метою отримання прибутку стало нагальною проблемою, серйозність якої зростає зі збільшенням кількості засобів для такого відтворення. Подібна практика позбавляє законного власника авторських прав великої частки його можливих доходів, а також значно стримує новаторство. Тут інституції Європейського Союзу також мали можливість покладатись на вже чинне законодавство, у даному випадку на Регламент 3842/86 про обіг підроблених товарів. До цього регламенту були внесені поправки й уточнення Регламентом 3295/94 про підроблені товари та товари піратського виробництва. Новий регламент зосереджував увагу на аудіовізуальних творах, оскільки друкована продукція була належно захищена вже чинним законодавством.

3. Домашнє копіювання аудіо- та відеопродукщї

Ця проблема вважається що складнішою, ніж проблема уникнення піратства, оскільки в останній є критерій, а саме здобуття фінансової вигоди. Ризик виявлення виробництва та збуту піратських копій все-таки служить певним запобіжним заходом. Якщо, з іншого боку, відтворення відбувається в межах чиєїсь приватної власності — ризик виявлення надто малий, особливо, якщо мета копіювання цих матеріалів не полягає в їх подальшому комерційному використанні. Враховуючи, що традиційні заборонні засоби практично не придатні в даній ситуації, було запропоновано збільшити ризик викриття шляхом запису на вільному місці на аудіо- та відеокасетах стандартного попередження про порушення авторських прав. Природа запровадження такого попередження є доволі суперечливою, і декілька держав-членів налаштовані проти нього, звідси і відповідний результат — уповільнення прийняття будь-яких законодавчих норм у цій сфері.

4. Право на розповсюдження, вичерпання прав та права на прокат

Тут метою є забезпечення авторам можливості отримати належну винагороду за використання їхніх творів, які фактично не купуються. Цьому слід приділити особливу увагу, оскільки дуже часто видача ліцензії та прокат авторських майнових прав призводять до піратського відтворення. Головним досягненням гармонізації в цій сфері стало прийняття Директиви 92/100°. Від держав-членів вимагається прийняття відповідних положень щодо права дозволяти або забороняти прокат прав та видачу ліцензій на використання оригінальних версій та копій відповідних творів. Такі виключні права надаються: авторам відносно оригінальних творів та наступних копій цих творів, виконавцям-артистам щодо записів у їхньому виконанні, виробникам фонограм відносно засобів відтворення (платівок, касет та компакт-дисків), продюсерам фільмів відносно оригіналів та наступних копій їхніх фільмів. Однак, як тільки виконавець-артист підписує контракт з продюсером фільму, вважається, що він уступає своє право на комерційну експлуатацію, якщо не доведене інше. Виключне право на видачу ліцензії, що надається авторським правом, може бути скасовано державами-членами з певних міркувань захисту культурних цінностей (ст. 2). Дехто заперечує такий підхід, хоча до цього часу не було прикладів зловживання державних органів цим застереженням.

5. Комп 'ютерні програми

Показове зростання кількості комп'ютерів та використання програмного забезпечення зумовили необхідність прийняття законодавства Співтовариства також і в цій сфері. Основним досягненням гармонізації тут стало прийняття Директиви 9І/250. Відповідно до цього документа віл держав-членів вимагається захитати програмне забезпечення згідно з нормами Бернеької конвенції про захист творів літератури і мистецтва. Такий підхід було піддано псиній критиці, здебільшого через те, що він надає захист лише ідеї, висловленій у програмі, залишаючи незахищеними принципові основоположні елементи комп'ютерної програми. До того ж критерій надання правомірності захисту авторського права міститься в преамбулі директиви, а не в її основній частині, що значною мірою послаблює юридичну силу цих критерій, а тому і всієї директиви.

Однак навіть у рамках обмеженої сфери застосування Директиви виключні прана "правоволодільпя", як доволі туманно вказується в Директиві, є достатньо широкими. Вони охоплюють не тільки постійне або тимчасове відтворення комп'ютерних програм за допомогою будь-яких засобів та у будь-якому вигляді, а іі відтворення будь-якого перекладу, переробки або пристосування таких програм, а також будь-яку форму розповсюдження, включаючи видачу ліцензій на їх використаний (ст. 4 Директиви). Ці обмеження фактично не застосовуються до законного створення таких програм (ст. 5 Директиви). Також це намагається дозволу "правоволодіння" у випадках, коли відтворення програми с необхідним для досягнення відповідної взаємодії між незалежно с і пореними комп'ютерними програмами, приховуючи дотримання псиних умов (ст. 6 Директиви).

6. Бази даних

З огляду на сучасний стан інформаційних технологій, реалізація єдиного ринку є неможливою без створення єдиного ринку інформаційних послуг. Це, у свою чергу, потребує певної сукупності норм, що будуть як захитати бази даних, так і запобігати зловживанню ними. У 1992 р. Комісія представила проект Директиви про правовий захист баз даних. Цей проект передбачає гармонізацію авторського права стосовно баз даних, особливо тих норм, що регулюють питання, пов'язані з перевіркою походження інформації та 15-річним терміном захисту інформації від здобування її з баз даних. Він також запроваджує відповідні положення щодо примусового ліцензування використання баз даних на справедливих та недискримінаційних умовах. Як і у випадку з комп'ютерними програмами (див. с. 322), захист, що надається базам даних, по суті, є таким же. як і захист літературних творів.

7. Роль Європейського Союзу в двосторонніх та багатосторонніх відносинах

Особливої важливості для Співтовариства набуває його участь у діалозі з міжнародними організаціями, які діють у цій сфері. Захист авторських прав громадян держав — членів Співтовариства поширюється далеко за межі Європейського Союзу. Дійсно, усвідомлення авторами того, що їхні авторські права будуть захищені на території всього світу, є достатнім стимулом для тих, хто створює вироби, що мають мистецьку та інтелектуальну цінність. Тому, зокрема, необхідна більш тісна взаємодія з такими організаціями, як Всесвітня торговельна організація, Всесвітня організація інтелектуальної власності, які розглядають питання міжнародного авторського права. Однією зі сфер, обговорюваних на Уругвайському раунді ГАТТ, був захист авторських прав.

8. Інші ініціативи Європейського Союзу

Для подальшого розгляду залишається достатньо велика кількість сфер діяльності, які з'явилися або стали більш важливими після виходу Зеленої книги. Одним з таких актуальних питань є мовлення, яке постійно розвивається та вдосконалюється. Знову зазначимо, що єдиний ринок не буде завершеним без єдиного ринку супутникової та кабельної трансляції. Це питання безпосередньо стосується захисту авторських прав, не в останню чергу внаслідок того, що різноманітні види мовлення на територію країн Європейського Союзу з-за кордону можуть здійснюватись без будь-яких труднощів. У зв'язку з цим було прийнято Директиву 93/83 про узгодження певних норм авторського права та суміжних прав, що застосовуються до супутникового мовлення та кабельної ретрансляції46. Центральне місце в цій Директиві займають агентства держав-членів, які володіють авторськими правами. Іншою сферою, яка потребує уваги Співтовариства, є захист прав на корисні моделі та промислові зразки. Було запропоновано створити "Єдиний реєстр промислових зразків Співтовариства" (такого ж типу, як і "Єдиний перелік товарних знаків Співтовариства"), який би надавав захист промисловим зразкам та корисним моделям.

Також слід провести відповідну роботу стосовно строків захисту, що надається, наприклад, термін у дії такого захисту. Хоча держави-члени є учасниками багатьох міжнародних угод відносно строків, ці угоди надають державам-членам можливість застосовувати більш тривалі часові рамки. Відповідно, між державами-членами існує певна неузгодженість у цій сфері, що, у свою чергу, може зашкодити вільному руху товарів. Так, може статися, що суспільне надбання однієї держави підлягатиме захисту авторським правом в іншій.