Господарське право - Задихайло Д.В. - 3. Поняття товару та особливості правового режиму обігу його окремих видів

Законодавство України широко оперує терміном товару, але нормативно-правові визначення прив'язані до цілей їх видання і предмета регулювання. У зв'язку з цим такі визначення відображають тільки ту частину поняття "товару", що прямо стосується регульованих відносин.

Так, наприклад, у п. 39 ст. 1 Митного кодексу Украйни товари визначені як будь-яке рухоме майно (у тому числі валютні цінності, культурні цінності), електрична, теплова та інші види енергії, а також транспортні засоби, за винятком транспортних засобів, що використовуються виключно для перевезення пасажирів і товарів через митний кордон України. У преамбулі Правил визначення країни походження, затверджених рішенням Ради глав урядів Співдружності Незалежних Держав від 30.11.2000 р.1, міститься таке визначення товару: "Товар -будь-яке рухоме майно, у тому числі теплова, електрична, інші види енергії і транспортних засобів (за винятком транспортних засобів, використовуваних для міжнародних перевезень пасажирів і товарів), переміщуване через митний кордон". Таким чином, наведені визначення яскраво свідчать, що вони зумовлені необхідністю врегулювання конкретних правовідносин, створені для цілей конкретних законодавчих актів, оскільки воно виключає з числа товарів нерухоме майно і взагалі будь-які види товарів, не переміщуваних через кордон.

Згідно з ПК України продаж (реалізація) товарів (п. 14.1.202) -будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорю, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Продаж результатів робіт (послуг) (п. 14.1.203) - будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об'єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами за договорами оперативного лізингу (оренди), продажу, передачі права відповідно до авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об'єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної, у тому числі промислової власності.

Постачання товарів (п. 14.1.191)- будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

З метою застосування терміна "постачання товарів" електрична та теплова енергія, газ, пар, вода, повітря, охолоджене чи кондиційоване, вважаються товаром.

Постачанням товарів також є: а) фактична передача матеріальних активів іншій особі на підставі договору про фінансовий лізинг (повернення матеріальних активів згідно з договором про фінансовий лізинг) чи іншої домовленості, відповідно до якої оплата відстрочена, але право власності на матеріальні активи передається не пізніше дати здійснення останнього платежу; б) передача права власності на матеріальні активи за рішенням органу державної влади або органу місцевого самоврядування чи відповідно до законодавства; в) будь-яка із зазначених дій платника податку щодо матеріальних активів, якщо платник податку мав право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі придбання зазначеного майна чи його частини (безоплатна передача майна іншій особі; передача майна у межах балансу платника податку, що використовується у господарській діяльності платника податку для його подальшого використання з метою, не пов'язаною із господарською діяльністю такого платника податку; передача у межах балансу платника податку майна, що планувалося для використання в оподатковуваних операціях, для його використання в операціях, що звільняються від оподаткування або не підлягають оподаткуванню); г) передача (внесення) товарів (у тому числі необоротних активів) як вклад у спільну діяльність без утворення юридичної особи, а також їх повернення; умовне постачання товарів та необоротних активів, під час придбання яких суми податку були включені до складу податкового кредиту і в останньому звітному (податковому) періоді обліковувалися у залишках платника, який подав заяву про анулювання реєстрації як платника податку на додану вартість або про перехід на іншу систему оподаткування, що передбачає сплату податку в іншому порядку, ніж той, що визначений цим розділом; д) ліквідація платником податку за власним бажанням необоротних активів, які перебувають у такого платника; е) передача товарів згідно з договором, за яким сплачується комісія (винагорода) за продаж чи купівлю.

Не є постачанням товарів випадки, коли основні виробничі засоби або невиробничі засоби ліквідовуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням унаслідок дії обставин непереборної сили, а також у інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення необоротних активів або коли платник податку надає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення необоротних активів в інший спосіб, унаслідок чого необоротний актив не може використовуватися за первісним призначенням.

Відповідно до ст. 40 Закону України "Про заставу" під товарами в обороті або переробці є сировина, напівфабрикати, комплектуючі вироби, готова продукція тощо.

У деяких законодавчих актах часто використовується термін "товар", але поняття при цьому не розкривається і може бути виведено тільки непрямим шляхом. Характерний приклад цього нам дає Закон України "Про захист прав споживачів", у якому текстуально розділений захист прав споживачів при продажу товарів (розд. II) і при виконанні робіт і наданні послуг (розд. III), однак, ці поняття не визначені законодавцем.

Аналіз вітчизняних правових актів показує, що в поняття товару вкладається різний зміст, що свідчить про необхідність його уніфікації в господарсько-торговельній діяльності взагалі й торговельній діяльності зокрема.

Стаття 178 ЦК України визначає такі види режимів для об'єктів цивільних прав: об'єкти цивільних прав, які знаходяться у вільному цивільному обороті; об'єкти цивільних прав, які обмежені в цивільному обороті; об'єкти цивільних прав, вилучені з цивільного обороту; об'єкти цивільних прав, які є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи.

При цьому обмеження для обороту об'єктів цивільних прав поділяються на два види: за суб'єктом - об'єкти цивільних прав, які можуть належати тільки певним учасникам обороту; за правовим режимом набуття об'єктів цивільних прав.

Так, відповідно до ст. 9 Закону України "Про використання ядерно! енергії та радіаційну безпеку" ядерні матеріали та об'єкти ядерної енергетики перебувають лише у державній власності, а значить господарсько-торговельні операції з ними можуть здійснювати тільки уповноважені суб'єкти господарювання державного сектору економіки.

Стаття 1 Закону України "Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання" визначає суб'єктами здійснення міжнародних передач товарів - зареєстрованого спеціальним уповноваженим органом виконавчої влади з питань державного експортного контролю суб'єкта підприємницької діяльності України, який має намір здійснювати або здійснює міжнародні передачі товарів, включаючи посередницьку (брокерську) діяльність. Таким чином, законодавець встановлює обмеження щодо суб'єктів здійснення господарсько-торговельної діяльності з товарами військового призначення та подвійного використання. При цьому законодавець встановлює певні обмеження щодо обігу товарів військового призначення, у тому числі встановлюючи певний порядок набуття права власності на них, та заборони такого набуття (наприклад, кримінальну відповідальність за незаконне придбання, зберігання, носіння вогнепальної бойової зброї та боєприпасів до неї).

Види об'єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об'єкти, вилучені з цивільного обороту), мають бути прямо встановлені у законі. Ця категорія не може служити товаром. При цьому необхідно виділяти два види таких об'єктів цивільних прав: такі, що не допускаються до введення в обіг, та вилучені з цивільно-правового обігу.

Законом України "Про заборону ввезення і реалізації на території України етилованого бензину та свинцевих добавок до бензину" встановлено заборону на ввезення і реалізацію на території України етилованого бензину та свинцевих добавок до бензину. Таким чином, етиловий бензин, вилучений із цивільно-правового обігу, не може бути товаром у сфері господарсько-торговельної діяльності.

Конвенцією про заборону розробки, виробництва, накопичення і застосування хімічної зброї та про її знищення, підписаною від імені України 13.01.1993 р. у м. Парижі, встановлено відповідні заборони щодо виробництва та реалізації хімічної зброї. Конвенцією про заборону застосування, накопичення запасів, виробництва і передачі протипіхотних мін та про їхнє знищення, яка підписана від імені України 24.02.1999 р. у м. Нью-Йорку, встановлено відповідні заборони щодо виробництва та реалізації таких озброєнь. Отже, такі види зброї не можуть виступати товаром.

Проте окремі види товарів можуть вилучатися з торговельного обороту. Такі правила встановлені Законом України "Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції". Вилучення продукції з обігу - фактичне припинення обігу (реалізації) продукції, здійснене в установленому порядку, за рішенням власника продукції або спеціально уповноважених органів виконавчої влади в межах їх повноважень.

Правовий статус вилучених з обігу об'єктів не регулюються комерційним правом.

Виходячи з викладеного, у найзагальнішому вигляді товар можна визначити як те, що має вартісний характер, цінову визначеність, не вилучено з торгового обороту.

Товаром можуть бути майно, майнові права, інформація, результати інтелектуальної діяльності тощо. Критерієм віднесення того чи іншого об'єкта до товарів служить його оборотоздатність, тобто здатність вступати в торговельний обіг. Товарний обіг-рух товару шляхом переходу права власності на нього, починаючи з моменту введення Його в обіг і закінчуючи споживанням, використанням або вилученням з обігу.

Необхідно відзначити, що поняття товару як об'єкта господарсько-торговельної діяльності відмежовується сферою матеріального виробництва.

До сфери матеріального виробництва (ст. 261 ГК України) належать галузі, які визначаються видами діяльності, що створюють, відновлюють або знаходять матеріальні блага (продукцію, енергію, природні ресурси), а також продовжують виробництво у сфері обігу (реалізації) шляхом переміщення, зберігання, сортування, пакування продукції чи інших видів діяльності. Усі інші види діяльності у своїй сукупності становлять сферу нематеріального виробництва (невиробничу сферу).

Як ми вже зазначали, господарсько-торговельною є діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг. У галузях матеріального виробництва (ст. 262 ГК України) здійснюється виробництво матеріальних благ, призначених як для використання у сфері виробництва в якості засобів виробництва (продукція виробничо-технічного призначення), так і для використання у сфері особистого споживання (вироби народного споживання).

У нормативних актах як синонім поняття "товар" нерідко використовується термін "продукція", під яким розуміють використовувані для виробничих цілей сировина, матеріали, напівфабрикати, готові вироби тощо.

У рамках господарсько-торговельної діяльності товари можуть бути класифіковані за різними ознаками, які виявляють однорідні з правової точки зору групи товарів. Так, за правовим режимом товари поділяють: на товари, що перебувають у вільному обороті; товари обмеженої оборотоздатності.

Залежно від призначення товари розподіляють на дві групи: вироби народного споживання; продукція виробничо-технічного призначення (ст. 262 ГК України).

Товари народного споживання - це товари, призначені для продажу населенню з метою особистого, сімейного, домашнього використання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю.

Під товарами виробничо-технічного призначення розуміють товари, призначені для реалізації суб'єктам господарювання з метою їхнього подальшого використання в господарській діяльності.

За призначенням товари розподіляють: на продовольчі товари; непродовольчі товари.

За обмеженням обороту: товари, торгівля якими підлягає ліцензуванню; товари, торгівля якими не підлягає ліцензуванню; товари, які підлягають обов'язковій сертифікації; товари, які не підлягають обов'язковій сертифікації.

Клас товарів - це сукупність товарів, що мають аналогічне функціональне призначення. Клас товарів може бути представлений, наприклад, швейними виробами, трикотажними товарами, галантерейними товарами, культтоварами тощо.

Група товарів - сукупність товарів визначеного класу, що володіють подібним складом споживчих властивостей і показників. Прикладом конкретної групи товарів є верхній одяг, білизна, взуття, молочні продукти тощо.

Вид товарів - сукупність товарів визначеної групи, об'єднаних загальною назвою і призначенням. Прикладом конкретного виду товарів є костюм, плаття, ляльки, чоботи, телевізор, холодильник, відеомагнітофон, ліжко тощо.

Різновид товарів-сукупність товарів визначеного виду, виділених за рядом приватних ознак. Подається у вигляді конкретних марок, моделей, артикулів, сортів.

Асортимент товарів - набір товарів, об'єднаних за однією чи сукупністю ознак. Виокремлюють промисловий і торговий асортимент товарів.

За терміном зберігання товар поділяється на: швидкопсувну продукцію з терміном зберігання або придатності до одного місяця і продукцію з терміном придатності або зберігання більше одного місяця (тривалого збереження).

Правовий режим товару - сукупність правових вимог до товару, що дозволяють йому брати участь в обороті.

Особливості правового режиму товарів можуть бути як прив'язані до їх споживчих властивостей, так і не зв'язані з ними, залежати від інших факторів. Наприклад, обіг зброї характеризується цілою низкою особливостей саме в силу специфіки споживчих властивостей цього товару. Обіг лікарських засобів характеризується специфікою споживчих якостей товару, впливом на організм людини. Особливі правові режими на окремі види товарів, у тому числі митні, можуть встановлюватися міжнародними угодами між конкретними державами.

Вимоги до оборотоздатності містяться в законах України "Про якість і безпеку харчових продуктів", "Про рибу, інші водні живі ресурси та харчову продукцію з них" тощо.

Правовий режим товарів може пов'язуватися з особливостями його реалізації. Так, особливості оборотоздатності товару можуть залежати від вимог до продавців (продаж лікарських засобів потребує від продавця знання фармакології, засвідченого відповідним документом), покупців (наприклад, право придбання зброї і патронів до нього надано особам, що мають відповідний дозвіл), місця торгівлі (наприклад, не допускається продаж алкогольної продукції в дитячих, навчальних, культових і лікувально-профілактичних установах і на прилеглих до них територіях).

У міжнародному праві визначальним для режиму товарів є режим торгівлі, установлений між державами. Наприклад, навіть у випадку встановлення режиму вільної торгівлі все одно можуть бути винятки. Звідси неминуче виникає розподіл на товари, що підпадають під дію тарифного регулювання, і товари, вилучені з режиму вільної торгівлі.