Громадські об’єднання в Україні - Бесчастний В.М. - 5.4. Державні органи та релігійні організації

Державний контроль за додержанням законодавства Украї­ни про свободу совісті та релігійні організації здійснюють міс­цеві ради депутатів та їх виконавчі комітети.

Державний департамент у справах релігій (далі – Держдеп­релігій) е урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства юстицій і йому підпорядковується.

Держдепрелігій у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства юстиції та цим По­ложенням.

Основними завданнями Держдепрелігій є:

– участь у реалізації державної політики щодо релігії, церкви та релігійних організацій;

– сприяння зміцненню взаємопорозуміння між релігій­ними організаціями різних віросповідань, вирішенню у межах компетенції спірних питань, які виникають у відносинах між такими організаціями;

– узагальнення практики застосування законодавства у сфері державно-церковних відносин, розроблення пропозицій щодо подальшого його вдосконалення та внесення їх на розгляд міністра юстиції;

– забезпечення проведення релігієзнавчої експертизи та реєстрації статутів (положень) релігійних організацій;

сприяння у вирішенні питань, пов'язаних із передачею релігійним організаціям колишніх культових будівель та іншо­го церковного майна;

– сприяння участі релігійних організацій України у міжна­родних релігійних рухах і форумах та їх співпраці з Європейсь­ким Союзом у сфері релігії, здійсненню ділових контактів з між­народними релігійними центрами та іноземними релігійними організаціями.

Держдепрелігій відповідно до покладених на нього завдань:

1) розробляє механізм забезпечення реалізації державної політики щодо релігії, церкви та релігійних організацій, коор­динує діяльність органів виконавчої влади з питань формуван­ня і регулювання відносин між державою, церквою та релігій­ними організаціями;

2) готує поточні і довгострокові прогнози щодо релігійних
процесів в Україні;

3) забезпечує проведення релігієзнавчої експертизи;

4) проводить відповідно до законодавства реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій;

5) веде облік релігійних організацій, що діють в Україні, куль­тових будівель і споруд, які належать або використовуються цими організаціями;

6) сприяє вирішенню питань, пов'язаних із передачею у ко­ристування чи у власність релігійних організацій колишніх культових будівель та іншого церковного майна;

7) організовує проведення наукових досліджень із питань державно-церковних відносин;

8) взаємодіє з науково-дослідними установами і навчальними закладами з метою обміну досвідом стосовно проведення науко­вих досліджень з питань формування і реалізації державної політики щодо релігії, церкви та релігійних організацій;

9) проводить за дорученням міністра юстиції в установлено­му порядку переговори і консультації з релігійними центрами та управліннями, у тому числі з тими, що перебувають за межа­ми України, з питань, які належать до його компетенції, спри­яє організації паломництва віруючих в Україну та за її межі;

10) сприяє на прохання релігійних організацій досягненню домовленостей між ними та органами виконавчої влади, орга­нами місцевого самоврядування;

11) надає організаційно-методичну та консультаційну допо­могу з питань застосування законодавства про свободу світо­гляду і віросповідання;

12) розглядає в установленому порядку звернення фізичних і юридичних осіб з питань, що належать до його компетенції;

13) організовує проведення форумів, конференцій, семінарів, інших заходів з питань, що належать до його компетенції;

14) виконує інші функції відповідно до покладених на нього завдань.

Держдепрелігій має право:

– залучати спеціалістів органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками) для розгляду питань, що на­лежать до його компетенції;

– одержувати в установленому порядку від органів вико­навчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій інформацію, необхідну для виконання покладених на нього завдань;

– скликати в установленому порядку наради з питань, що належать до його компетенції;

– звертатися у випадках, передбачених законодавством, до суду з питань припинення діяльності релігійних організацій.

Держдепрелігій у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

Держдепрелігій очолює директор, якого призначає на посаду і звільняє з неї Кабінет Міністрів України за поданням міністра юстиції. Директор Держдепрелігій є членом колегії Мін'юсту; має заступників (не більше трьох), у тому числі першого, яких призначає на посаду і звільняє з неї Прем'єр-міністр України за поданням Міністра юстиції, погодженим із директором Де­рждепрелігій; розподіляє обов'язки між ними. Директор Держдепрелігій також:

– здійснює керівництво діяльністю Департаменту;

– несе персональну відповідальність перед Кабінетом Мі­ністрів України і міністром юстиції за виконання покладених на Департамент завдань;

– призначає на посаду і звільняє з неї керівників структур­них підрозділів та інших працівників Департаменту, крім за­ступників директора;

– визначає ступінь відповідальності заступників директо­ра Держдепрелігій та керівників структурних підрозділів Де­партаменту;

– притягує до дисциплінарної відповідальності керівників структурних підрозділів та інших працівників Держдепрелігій, окрім заступників директора Департаменту;

– підписує видані в межах компетенції Департаменту на­кази, організовує перевірку їх виконання;

– затверджує положення про структурні підрозділи Держ­депрелігій;

– здійснює інші повноваження відповідно до законодав­ства.

У Держдепрелігій утворюється колегія у складі директора, його заступників та керівників структурних підрозділів Депар­таменту. За потреби до складу колегії можуть входити інші особи. Персональний склад колегії затверджує міністр юстиції за поданням директора Держдепрелігій.

Рішення колегії реалізовуються наказами Держдепрелігій.

Для проведення релігієзнавчої експертизи у Держдепрелігій утворюється наукова (науково-консультативна) рада, інші до­радчі та консультативні органи. Склад цих органів і положення про них затверджує директор Держдепрелігій.

Граничну чисельність працівників Держдепрелігій затвер­джує в межах граничної чисельності працівників Мін'юсту, визна­ченої Кабінетом Міністрів України, за поданням директора Держ­депрелігій міністр юстиції. Структуру Держдепрелігій затвер­джує його директор за погодженням із міністром юстиції.

Штатний розклад і кошторис Держдепрелігій затверджує його директор за погодженням із міністром юстиції та Мінфіном.

Держдепрелігій утримується за рахунок державного бюдже­ту в межах коштів, передбачених на утримання Мін'юсту.

Умови оплати праці працівників Держдепрелігій визначає Кабінет Міністрів України.

Держдепрелігій є юридичною особою, має самостійний ба­ланс, реєстраційні рахунки в Державному казначействі, печат­ку із зображенням Державного герба України та своїм найме­нуванням.

Всеукраїнська рада церков і релігійних організацій (далі – ВРЦ) утворена за ініціативи Президента України Л.Д. Кучми у грудні 1996 р. як представницький міжконфесійний консультативно-дорадчий орган з метою об'єднання зусиль релігійних та відповідних громадських організацій з національно-духов­ного відродження України; координації міжцерковного діалогу як в Україні, так і за її межами; участі в розробці поточних та дострокових прогнозів з питань державно-церковних відносин і проектів нормативних актів з цих питань; здійснення ком­плексних добродійних заходів.

ВРЦ функціонує при Державному департаменті України у справах релігій на засадах рівності й рівноправ'я, поваги до внутрішніх настанов і традицій усіх діючих у межах Конститу­ції України релігійних організацій, і є незалежною від будь­-яких політичних партій, рухів, інших громадських формувань та їх керівних центральних органів.

ВРЦ не втручається у внутрішні справи релігійних і громад­ських організацій, у своїй діяльності керується Конституцією України, Законом України "Про свободу совісті та релігійні організації", іншими актами законодавства та міжнародними договорами України у тій частині, що стосується релігійних організацій.

Основні завдання Ради:

– обговорення актуальних питань релігійного життя та підготовка взаємоузгоджених пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства стосовно свободи совісті та релігійних організацій;

– об'єднання зусиль релігійних організацій у добродійній діяльності;

– сприяння міжконфесійному взаєморозумінню та зла­годі;

– активізація участі релігійних організацій у духовному відродженні України, зміцненні гуманістичних засад суспіль­ства;

– організація та проведення конференцій, семінарів, нарад тощо з питань духовності, застосування і додержання законо­давства про свободу совісті та релігійні організації;

– сприяння всебічному висвітленню релігійного ЖИТТЯ В Україні за допомогою засобів масової інформації.

Для забезпечення виконання своїх завдань ВРЦ:

– входить до центральних і місцевих державних органів, а також до керівних органів громадських і релігійних організа­цій з відповідними пропозиціями;

– одержує в установленому порядку від органів державної влади усіх рівнів інформацію з питань, які виносяться на роз­гляд Ради;

– звертається за потрібною інформацією до керівних орга­нів громадських і релігійних організацій;

– залучає до роботи на громадських засадах релігієзнавців, експертів-правників, інших фахівців з питань, що виносяться на розгляд Ради;

– приймає звернення до громадськості;

– використовує для підготовки питань, що виносяться на розгляд Ради, теоретичні розробки відповідних релігійних, гро­мадських чи державних інституцій, інші матеріали інформа­ційного, консультативного чи рекомендаційного характеру;

– створює на громадських засадах робочі групи з актуаль­них напрямів діяльності (відродження духовності, морального виховання, експертно-консультативної роботи, добродійництва та милосердя, міжцерковної злагоди, видавничої діяльності та зв'язків із засобами масової інформації тощо).

До складу ВРЦ на добровільній основі входять керівники (повноважні представники) релігійних центрів – керівних ор­ганів діючих в Україні релігійних об'єднань (конфесій), статути яких зареєстровані в установленому порядку.

Підставою для вступу до складу Ради є заява релігійного об'єднання (конфесії), яку розглядають члени Ради на своєму засіданні. Вихід релігійних об'єднань (конфесій) зі складу ВРЦ вільний.

Основною формою роботи є засідання, що проводяться за потреби, але не менше одного разу на квартал. На засідання можуть запрошуватися з правом дорадчого голосу представни­ки релігійних центрів, які не увійшли до складу Ради, а також представники відповідних державних органів чи громадських організацій.

Головують на засіданнях члени Ради почергово. Засідання вважається правомочним, якщо це повідомлення усім членам Ради повідомлені і на ньому присутні більше половини її членів.

ВРЦ приймає ухвали, що мають рекомендаційний характер. Ухвали вважаються прийнятими, якщо рішення ухвалено усі­ма керівниками (повноважними представниками) релігійних організацій – членів Ради, шляхом консенсусу.

З метою забезпечення виконання Указу Президента України від 21 березня 2002 р. № 279 "Про невідкладні заходи щодо остаточного подолання негативних наслідків тоталітарної полі­тики колишнього Союзу РСР стосовно релігії та відновлення порушених прав церков і релігійних організацій", створення належних умов для відновлення порушеної справедливості, захисту прав і законних інтересів релігійних організацій, утвер­дження принципів свободи совісті та віросповідної рівності Кабінет Міністрів України своїм розпорядженням від 27 верес­ня 2002 p. № 564-р затвердив Перспективний план невідклад­них заходів щодо остаточного подолання негативних наслідків політики колишнього Союзу РСР стосовно релігії та відновлен­ня порушених прав церков і релігійних організацій. У цьому плані були такі розділи:

І. Організаційна робота.

1. Вивчення питань про долю колишніх культових будівель, церковних приміщень і майна, належність яких до колишньої церковної власності підтверджено відповідними архівними до­кументами, та узгодження їх з керівниками релігійних органі­зацій на місцях, визначення термінів повернення цих будівель, приміщень і майна в користування церквам і релігійним органі­заціям та надання відповідних пропозицій Міжвідомчій комісії з підготовки пропозицій щодо відновлення прав церков і релігій­них організацій, які були порушені внаслідок проведення ко­лишнім Союзом РСР тоталітарної політики стосовно релігії.

2. Вивчення питань та надання пропозицій Кабінету Міністрів України щодо механізму передачі в користування церквам і релігійним організаціям частини церковної атрибутики, літе­ратури та документів, що зберігаються в музейних запасниках та архівах.

II. Правове та фінансове забезпечення.

1. Узагальнення і надання Міжвідомчій комісії інформації про культові об'єкти (у тому числі пам'ятки історії, культури й архітектури) та майно, які мають бути повернуті церквам і релі­гійним організаціям, та пропозиції щодо нормативно-правово­го врегулювання питань їх збереження.

2. Розробка та внесення в установленому порядку законо­проекту щодо надання релігійним організаціям земельних ді­лянок.

III. Сприяння діяльності релігійних організацій.

1. Сприяння діяльності Всеукраїнської ради церков і релігій­них організацій, надання церквам і релігійним інституціям України всебічної допомоги в реалізації їх статутних завдань.

2. Надання всебічної підтримки і сприяння реалізації добро­чинних програм церков і релігійних організацій.

3. Сприяння церквам і релігійним організаціям у розширен­ні їхньої міжнародної діяльності, розвитку зв'язків з одновір­цями за кордоном, здійсненні паломництва до історичних релі­гійних центрів.

4. Сприяння церквам і релігійним організаціям у будівництві храмів та молитовних будинків.

5. Забезпечення проведення регулярних зустрічей представ­ників правоохоронних органів з керівниками церков і релігій­них організацій з метою запобігання міжконфесійним конфлік­там і недопущення порушень законодавства України.

IV. Науково-просвітницька робота та інформаційне забезпе­чення.

1. Здійснення заходів щодо впровадження в навчально-ви­ховний процес нових форм і методів ознайомлення з духовно-моральними цінностями.

2. Забезпечення систематичного висвітлення проблем між­національних та міжконфесійних відносин на сторінках періо­дичних видань.

3. Забезпечення висвітлення в Україні та за кордоном проце­су виконання Указу Президента України від 21 березня 2002 р. № 279 "Про невідкладні заходи щодо остаточного подолання негативних наслідків тоталітарної політики колишнього Союзу РСР стосовно релігії та відновлення порушених прав церков і релігійних організацій".

4. Проведення за участю релігійних діячів, працівників органів внутрішніх справ семінарів з питань діяльності новітніх релігійних течій, міжконфесійних відносин та нейтралізації проявів дискримінації на релігійному ґрунті.

Проте повільне виконання цього плану спонукало Прези­дента України своїм розпорядженням від 23 вересня 2005 р. № 1172/2005-рп "Про заходи щодо реалізації державної полі­тики у сфері міжнаціональних відносин, релігій і церкви" до­ручити Кабінету Міністрів:

1) вжити невідкладних заходів щодо відновлення діяльності міжвідомчої комісії, передбаченої Указом Президента України від 21 березня 2002 р. Ка 279 "Про невідкладні заходи щодо оста­точного подолання негативних наслідків тоталітарної політики колишнього Союзу РСР стосовно релігії та відновлення поруше­них прав церков і релігійних організацій";

2) розробити за участю наукових установ, громадських ор­ганізацій національних меншин і затвердити до 1 листопада 2005 р. державну програму зміцнення міжнаціонального миру та злагоди в Україні, запобігання виникненню міжетнічних, міжконфесійних конфліктів, передбачивши, зокрема, конкретні заходи з утвердження ідей міжнаціональної злагоди, толе­рантності у відносинах між представниками різних національ­ностей та конфесій, підтримки національних культурних тра­дицій, унесення потрібних змін до навчальних програм і планів, проведення відповідних наукових досліджень.

Контрольні запитання та завдання

1. Якими нормативними актами регулюється діяльність релігійних організацій в Україні?

2. На яких принципах ґрунтуються взаємовідносини дер­жави і церкви?

3. Назвіть систему релігійних організацій в України

4. Які органи здійснюють державну реєстрацію релігійних організацій?

5. Якими видами господарської діяльності можуть займа­тися релігійні організації?

6. Представники яких конфесій мають право на проходжен­ня альтернативної служби?

7. Назвіть основні функції Державного департаменту у справах релігій.

8. Назвіть соціально-економічні права громадян, які працю­ють у релігійних установах.

9. Які державні заходи спрямовані на відродження ролі церкви у суспільному житті України?

10. Що таке Всеукраїнська рада церков?