Громадські об’єднання в Україні - Бесчастний В.М. - 7.2. Благодійні організації

Закон визначає загальні засади благодійництва, створює умо­ви для діяльності благодійних організацій відповідно до зако­нодавства України.

Благодійництво – добровільна безкорислива пожертва фі­зичних та юридичних осіб набувачам матеріальної, фінансової, організаційної та іншої благодійної допомоги. Специфічними формами благодійництва є меценатство і спонсорство.

Благодійна організація – недержавна організація, головною метою якої є благодійна діяльність в інтересах суспільства або окремих категорій осіб.

Меценатство – добровільна безкорислива матеріальна, фінансова, організаційна та інша підтримка фізичними особами набувачів благодійної допомоги.

Спонсорство – добровільна матеріальна, фінансова, органі­заційна та інша підтримка фізичними та юридичними особами набувачів благодійної допомоги з метою популяризації виключ­но свого імені (найменування), знака для товарів і послуг.

Благодійництво, благодійна діяльність здійснюються на за­садах законності, гуманності, спільності інтересів і рівності прав її учасників, гласності, добровільності та самоврядування.

Діяльність благодійників і благодійних організацій має су­спільний характер, що не суперечить їх взаємодії з органами державної влади і не позбавляє права на отримання державної допомоги.

Фізичні та юридичні особи можуть займатися благодійниц­твом самостійно або разом із благодійними організаціями, заре­єстрованими у встановленому законодавством порядку.

Президент України, депутати, посадові та службові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також члени їх сімей можуть займатися благодійництвом і бла­годійною діяльністю тільки у межах отриманих і задекларова­них доходів.

Якщо міжнародним договором України передбачені інші правила, які відрізняються від встановлених законодавством України про благодійництво та благодійні організації, то засто­совуються правила міжнародного договору, згоду на обов'язко­вість яких надає Верховна Рада України.

Благодійництво, благодійна діяльність здійснюються у таких основних напрямах:

– сприяння практичному здійсненню загальнодержавних, регіональних, місцевих та міжнародних програм, що спрямо­вані на поліпшення соціально-економічного становища;

– поліпшення матеріального становища набувачів благо­дійної допомоги, сприяння соціальній реабілітації малозабез­печених, безробітних, інвалідів, інших осіб, які потребують піклування, а також надання допомоги особам, котрі через фі­зичні або інші вади обмежені в реалізації своїх прав і законних інтересів; надання допомоги громадянам, які постраждали внаслідок стихійного лиха, екологічних, техногенних та інших катастроф, у результаті соціальних конфліктів, нещасних ви­падків, а також жертвам репресій, біженцям;

– сприяння розвитку науки й освіти, реалізації науково-освітніх програм, надання допомоги вчителям, ученим, студен­там, учням;

– сприяння розвитку культури, у тому числі реалізації програм національно-культурного розвитку, доступові усіх верств населення, особливо малозабезпечених, до культурних цінностей і художньої творчості;

– надання допомоги талановитій творчій молоді;

– сприяння охороні і збереженню культурної спадщини, історико-культурного середовища, пам 'яток історії та культури, місць поховання;

– надання допомоги у розвитку видавничої справи, засобів масової інформації, інформаційної інфраструктури;

– сприяння розвитку природно-заповідного фонду та при­родоохоронної справи;

– сприяння розвитку охорони здоров'я, масової фізичної культури, спорту і туризму, пропагування здорового способу життя, участь у наданні медичної допомоги населенню та здій­снення соціального догляду за хворими, інвалідами, одиноки­ми, людьми похилого віку та іншими особами, які через свої фізичні, матеріальні чи інші особливості потребують соціальної підтримки та піклування;

– сприяння захисту материнства і дитинства, надання до­помоги багатодітним та малозабезпеченим сім'ям.

Конкретні напрями благодійництва та благодійної діяльності визначаються благодійниками і статутами (положеннями) бла­годійних організацій.

Засновниками (засновником) благодійної організації можуть бути громадяни України, іноземні громадяни, особи без грома­дянства, які досягли 18 років, а також юридичні особи незалеж­но від форм власності.

Органи державної влади та місцевого самоврядування, а та­кож державні і комунальні підприємства, установи та організа­ції України, що фінансуються з бюджету, не можуть бути заснов­никами (засновником) благодійної організації.

Засновник благодійної організації приймає рішення про за­снування благодійної організації, затверджує статут (положен­ня), формує орган управління організацією, заслуховує звіти наглядової ради стосовно контролю за цільовим використанням коштів і майна благодійної організації, вирішує інші питання, віднесені законом та статутом (положенням) благодійної органі­зації до його компетенції.

Благодійні організації можуть утворюватися у таких органі­заційно-правових формах: членська благодійна організація; благодійний фонд; благодійна установа; інші благодійні органі­зації (фундації, місії, ліги тощо).

Конкретну організаційно-правову форму благодійних органі­зацій визначають засновники (засновник).

Благодійні організації утворюються і діють за територіаль­ним принципом і поділяються за своїм статусом на всеукраїн­ські, місцеві та міжнародні.

До всеукраїнських благодійних організацій належать благо­дійні організації, діяльність яких поширюється на територію всієї України та які мають свої відділення (філії, представниц­тва) у більшості областей України.

До місцевих належать благодійні організації, які діють на території відповідного регіону або адміністративно-територі­альної одиниці.

До міжнародних належать благодійні організації, діяльність яких поширюється на територію України і хоча б однієї іншої держави.

Зареєстровані всеукраїнські та міжнародні благодійні органі­зації мають право створювати відділення, філії, а також пред­ставництва у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів

України. Територія діяльності благодійної організації визна­чається відповідно до її статуту (положення).

Благодійна організація набуває права юридичної особи з мо­менту її державної реєстрації. Державну реєстрацію всеукраїн­ських та міжнародних благодійних організацій здійснює Мініс­терство юстиції України, а місцевих благодійних організацій, а також відділень (філій, представництв) всеукраїнських, між­народних благодійних організацій – відповідні місцеві органи виконавчої влади.

За державну реєстрацію благодійної організації вноситься плата, розмір якої встановлює Кабінет Міністрів України, але вона не може бути більшою трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Для державної реєстрації благодійної організації подаються такі документи: заява засновників (засновника), чи їх уповнова­жених; статут (положення); протокол установчих зборів (з'їзду, конференції); відомості про засновників (засновника) та органи управління благодійної організації; відомості про місцеві відді­лення (філії, представництва) благодійної організації; документ, що засвідчує сплату коштів за державну реєстрацію.

Заява про державну реєстрацію благодійної організації роз­глядається у двомісячний термін з дня подання усіх потрібних документів. Про результати розгляду у 10-денний термін пові­домляється заявнику. Орган, який здійснює державну реєстра­цію, може проводити перевірку відомостей поданих у докумен­тах. За результатами розгляду заяви приймається рішення про державну реєстрацію або відмову в ній. Після державної реєст­рації благодійної організації засновникам (засновнику) видаєть­ся свідоцтво про реєстрацію за зразком, встановленим Кабінетом Міністрів України.

Зареєстрована благодійна організація вноситься до реєстру благодійних організацій, який веде орган, що здійснює держав­ну реєстрацію, з присвоєнням відповідного номера. Порядок ведення реєстру встановлює Кабінет Міністрів України. Дані щодо реєстру благодійних організацій, зареєстрованих Міні­стерством юстиції України, оприлюднюються в офіційних ви­даннях.

Благодійна організація зобов'язана після отримання свідоц­тва про державну реєстрацію у місячний термін стати на облік у податкових органах за її місцезнаходженням.

Про зміни у статутних документах благодійна організація по­відомляє у 10-денний термін до органу, що здійснює реєстрацію.

Рішення про державну реєстрацію благодійної організації може бути анульоване у судовому порядку у разі встановлення органом, що реєструє, факту фальсифікації установчих доку­ментів.

Не допускається реєстрація декількох благодійних організа­цій під однією і тією самою назвою.

Якщо із заявою про державну реєстрацію звертаються бла­годійні організації, що мають одну і ту саму назву, перевага надається тій благодійній організації, яка першою подала заяву про реєстрацію.

Порушення встановленого нормативно-правовими актами України порядку створення благодійної організації або наяв­ність раніше зареєстрованої благодійної організації під такою самою назвою є підставою для відмови у державній реєстрації.

Не вважається підставою для відмови в державній реєстрації благодійної організації надання їй юридичної адреси громадя­нином за місцем його проживання.

Рішення про відмову в державній реєстрації благодійної ор­ганізації може бути оскаржене у судовому порядку відповідно до законодавства України.

Реорганізація благодійної організації здійснюється за рішен­ням її вищого органу управління відповідно до вимог статуту (положення). Під час реорганізації благодійної організації її права й обов'язки переходять до правонаступників. Благодійна організація не може бути реорганізована в юридичну особу, метою діяльності якої є одержання прибутку. Ліквідація бла­годійної організації здійснюється в установленому законодав­ством порядку.

Благодійна організація діє на підставі статуту (положення), в якому зазначаються:

– назва, місцезнаходження, статус та організаційно-пра­вова форма благодійної організації;

– предмет, цілі, завдання та основні форми благодійної ді­яльності;

– порядок утворення і діяльності органів управління бла­годійної організації;

– джерела фінансування та порядок використання майна і коштів благодійної організації;

– порядок внесення змін до статуту (положення) благодій­ної організації;

– порядок реорганізації або ліквідації благодійної орга­нізації, використання її майна і коштів у разі припинення ді­яльності;

– умови і порядок прийняття у члени благодійної органі­зації та вибуття з неї;

– права й обов'язки членів благодійної організації.

До статуту (положення) можуть включатися й інші положен­ня, пов'язані з особливостями діяльності благодійної організа­ції. Статут (положення) благодійної організації не має супере­чити законодавству України.

З метою здійснення благодійної діяльності благодійні органі­зації мають право:

– самостійно вирішувати питання про надання благодійної допомоги її набувачам, використовувати цільові пожертвуван­ня, що подаються благодійниками на реалізацію благодійної програми згідно з умовами цього пожертвування;

– утворювати відповідно до законодавства України свої відділення, філії, представництва;

– об'єднуватися у спілки, асоціації та інші об'єднання, що створюються на добровільній основі та сприяють виконанню статутних завдань;

– обмінюватися інформацією та спеціалістами з відповід­ними організаціями зарубіжних країн;

– організовувати збір благодійних пожертвувань та внесків від фізичних та юридичних осіб, іноземних держав і міжнарод­них організацій;

– самостійно визначати форми, об'єкти, суб'єкти й обсяги благодійної допомоги;

– відкривати рахунки (у національній та іноземній валю­тах) в установах банків;

– засновувати засоби масової інформації, підприємства й організації, займатися видавничою діяльністю;

– бути членом інших благодійних організацій;

– мати власну символіку, яка підлягає державній реєстра­ції у порядку, визначеному Законом України "Про об'єднання громадян" для реєстрації символіки об'єднань громадян;

– популяризувати своє ім'я (назву), символіку;

– мати інші права згідно із законодавством України.

Благодійна організація зобов'язана забезпечити виконання статутних завдань, вільний доступ до своїх звітів, документів про господарську та фінансову діяльність. Засновники та праців­ники благодійної організації не мають права отримувати ма­теріальних переваг і додаткових коштів у зв'язку зі своїм ста­новищем у цій організації, крім тих, що передбачені законом.

Благодійна програма приймається благодійною організацією і є комплексом благодійних заходів, спрямованих на вирішення завдань, що відповідають статутним цілям організації.

На фінансування благодійних програм мають використову­ватися всі надходження за фінансовий рік від підприємств і організацій, які перебувають у власності благодійної органі­зації, за винятком адміністративно-господарських витрат, по­в'язаних із функціонуванням благодійної організації. За умо­ви реалізації довгострокових програм використання коштів здійснюється відповідно до термінів, визначених цими програ­мами.

Благодійна допомога може надаватися набувачам у вигляді:

– одноразової фінансової, матеріальної та іншої допомоги;

– систематичної фінансової, матеріальної та іншої допомоги;

– фінансування конкретних цільових програм;

– допомоги на основі договорів (контрактів) про благодійну діяльність;

– дарування або дозволу на безоплатне (пільгове) викорис­тання об'єктів власності;

– дозволу на використання своєї назви, емблеми, символів;

– надання безпосередньої допомоги особистою працею, по­слугами чи передачі результатів особистої творчої діяльності;

– взяття на себе витрат на безоплатне, повне або часткове утримання об'єктів благодійництва;

– інших заходів, не заборонених законом.

Здійснення благодійними організаціями благодійної діяль­ності у вигляді надання конкретних послуг (виконання робіт), що підлягають обов'язковій сертифікації або ліцензуванню, допускається після такої сертифікації або ліцензування в уста­новленому законодавством України порядку.

Вищий орган управління благодійної організації – це коле­гіальний орган (загальні збори, з'їзд, конференція), який здійс­нює свої повноваження згідно зі статутом (положенням) благо­дійної організації.

До компетенції вищого органу управління благодійної ор­ганізації належать затвердження статуту (положення) благо­дійної організації, внесення змін до нього, обрання виконавчо­го та контрольного органів благодійної організації, затверджен­ня благодійних програм, визначення основних напрямів діяль­ності благодійної організації, прийняття рішень про реоргані­зацію та ліквідацію благодійної організації і вирішення інших питань, що передбачені статутом (положенням) про благодійну організацію.

Виконавчим органом благодійної організації є правління (ко­мітет). Повноваження правління (комітету) визначаються ста­тутом (положенням) благодійної організації. Для забезпечення поточної діяльності благодійної організації призначається адмі­ністративно-виконавчий орган на чолі з президентом (директо­ром), повноваження якого визначаються статутом (положен­ням).

Розпорядчі та контролюючі функції в благодійній організації виконує наглядова рада, персональний склад якої визначають засновники (засновник).

Члени виконавчого органу благодійної організації, крім прези­дента (директора), не одержують заробітну плату за роботу в цьому органі. Витрати, обумовлені виконанням статутних обов'язків у цих органах, можуть бути відшкодовані за рахунок коштів бла­годійної організації за рішенням правління (комітету).

На працівників апарату благодійної організації поширюєть­ся законодавство України про працю, соціальне забезпечення і соціальне страхування.

У власності благодійної організації можуть перебувати рухо­ме і нерухоме майно, матеріальні та нематеріальні активи, кош­ти, а також інше майно, придбане на законних підставах.

Благодійна організація має право здійснювати щодо майна та коштів, які є в її власності, будь-які угоди, що не суперечать її статутним цілям та законодавству України.

Майно та кошти благодійних організацій становлять:

– внески засновників (засновника) та інших благодійників;

– благодійні внески і пожертвування, що мають цільовий характер (благодійні гранти), надані фізичними та юридичними особами в грошовій та натуральній формах;

– надходження від проведення благодійних кампаній зі збору благодійних пожертвувань, благодійних масових заходів, благодійних лотерей та благодійних аукціонів з реалізації май­на та пожертвувань, які надійшли від благодійників;

– доходи від депозитних вкладів та цінних паперів, надхо­дження від підприємств, організацій, що перебувають у влас­ності благодійної організації;

– інші джерела, не заборонені законодавством України.

Джерелом формування майна та коштів благодійної органі­зації не можуть бути кредити. Майно та кошти благодійної ор­ганізації не можуть бути предметом застави.

Благодійна організація здійснює господарську діяльність, спрямовану на виконання її статутних цілей та завдань. Благо­дійна організація є самостійною у прийнятті господарських рі­шень, визначенні умов оплати праці працівників апарату бла­годійної організації, використанні власних фінансових і мате­ріальних ресурсів відповідно до вимог законодавства.

Розмір витрат на утримання благодійної організації не може перевищувати 20 % кошторису цієї організації в поточному році.

Фізичні та юридичні особи, які віддають частину своїх при­бутків, заощаджень або майна на благодійну діяльність, корис­туються податковими та іншими пільгами відповідно до зако­нодавства України.

Благодійні організації, що функціонують лише за рахунок членських внесків і добродійних пожертвувань, звільняються від сплати податків та інших платежів до бюджету і спеціальних фондів.

Благодійна організація обліковує на окремих банківських рахунках кошти для господарської та благодійної діяльності як в національній, так і в іноземній валютах. Порядок відкриття та ведення банківських рахунків благодійних організацій вста­новлює Національний банк України.

Фінансова діяльність благодійної організації здійснюється відповідно до вимог законодавства України. Фінансова діяль­ність, спрямована на благодійництво, не розглядається як під­приємницька або інша прибуткова діяльність. Надходження благодійної організації від фінансової діяльності спрямовуються виключно на благодійництво і забезпечення господарської діяльності у розмірах та порядку, передбачених законом.

Контроль за діяльністю благодійних організацій, у тому чис­лі порядком використання ними майна та коштів, призначених для благодійної допомоги, здійснюється органами виконавчої влади відповідно до їх компетенції.

Контролюючі органи виконавчої влади у межах своїх повнова­жень мають право вимагати від благодійників та органів управ­ління благодійної організації надання їм потрібних документів та отримувати необхідні пояснення.

Благодійники, які передали своє майно, кошти та інші ма­теріальні цінності до благодійної організації, одержують на їх вимогу звіт про використання зазначених майна, коштів і цін­ностей. Якщо майно, кошти та інші матеріальні цінності пере­дано за цільовим призначенням, звіт про їх використання по­дається благодійнику благодійною організацією в обов'язковому порядку.

Набувачі благодійної допомоги у формі благодійних внесків і пожертвувань, що мають цільовий характер (благодійні гран­ти), повинні звітувати перед благодійниками та благодійними організаціями про їх використання.

Держава в особі її органів влади гарантує та забезпечує захист передбачених законодавством України прав та інтересів фізич­них і юридичних осіб – учасників благодійництва і благодійної діяльності.

Втручання органів державної влади, органів місцевого само­врядування та їх посадових осіб у діяльність благодійних ор­ганізацій, як і втручання благодійних організацій у діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування, окрім випадків передбачених законом, забороняється.

Обсяг і форми статистичної звітності благодійних організацій встановлює Кабінет Міністрів України з урахуванням особли­востей їх діяльності. Форми, порядок складання та подання фінансової звітності про використання коштів і майна благодій­ними організаціями встановлює центральний податковий орган із урахуванням особливостей благодійної діяльності.

Учасники благодійної діяльності мають право здійснювати міжнародну благодійну діяльність відповідно до нормативно-правових актів та міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Міжнародна благодійна діяльність здійснюється шляхом участі в міжнародних благодійних проектах, участі в роботі міжнародних благодійних організацій, а також в інших формах, що не суперечать законодавству України, нормам і принципам міжнародного права. Пріоритетним напрямом у міжнародній благодійній діяльності є співпраця з українською діаспорою.

Набувачі благодійної допомоги та благодійні організації ма­ють право отримувати пожертвування від фізичних та юридич­них осіб іноземних держав.

Іноземні громадяни, особи без громадянства, іноземні і між­народні організації мають право здійснювати благодійництво та благодійну діяльність на території України. Однією із форм благодійництва є гуманітарна й інша матеріальна допомога, порядок і здійснення якої на території України визначає Кабінет Міністрів України відповідно до Конституції України та законів України.