Громадські об’єднання в Україні - Бесчастний В.М. - 8.3. Філії та відділення іноземних організацій, які діють на території України

Одним із перших відділень іноземних організацій в Україні було Українське відділення неурядової організації "Міжнарод­ний центр наукової культури – Всесвітня лабораторія". 29 липня 1991 р. Кабінет Міністрів УРСР своєю постановою № 111 затвердив Положення про Українське відділення неуря­дової організації "Міжнародний центр наукової культури – Всесвітня лабораторія" (далі – Українське відділення Всесвіт­ньої лабораторії).

Українське відділення Всесвітньої лабораторії отримало статус науково-дослідної установи, яка здійснює на території республіки діяльність, що випливає із цілей та завдань цієї орга­нізації стосовно виконання міжнародних проектів у галузях науки, техніки, екології, медицини, освіти та ін.

Відділення об'єднує зусилля вітчизняних і зарубіжних уче­них та спеціалістів для розв'язання актуальних для республіки проблем, залучає науковий потенціал України для роботи за міжнародними проектами Всесвітньої лабораторії.

Прикладом "змішаної" організації може бути Міжнародне товариство прав людини Українська секція (МТПЛУС, далі – Секція). Згідно зі Статутом (п. 1.3.) діяльність Секції поширю­ється на територію України та Німеччини.

Секція – це міжнародна громадська організація, яка об'єд­нує на засадах добровільності громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства для реалізації основних зав­дань, передбачених цим Статутом.

Секція ставить перед собою такі завдання:

– надання правової допомоги громадянам у галузі правозахисного законодавства;

– надання матеріальної допомоги багатодітним сім'ям, інвалідам, одиноким, особам похилого віку;

– сприяння гуманізації умов утримання підлітків і дорос­лих у місцях, призначених для виконання покарань;

– захист невід'ємних прав військовослужбовців та їх сімей;

– участь у міжнародних акціях щодо захисту прав людини;

– розповсюдження серед населення ідей, викладених у За­гальній декларації прав людини, інших документах правозахисного змісту.

Але, мабуть, найбільш розгалуженою та впливовою є мережа фундацій, заснованих Джорджем Соросом, зокрема Міжнарод­ний фонд "Відродження" ("фонд Сороса").

Джордж Сорос народився у Будапешті в 1930 р. 1947 р. вів емігрував до Англії, де закінчив Лондонську школу економіки. У1956 р. переїхав до США, де успішно працював на фінансових ринках і зрештою став одним із найбагатших людей світу. Ще під час навчання у Лондонській школі економіки Дж. Сорос озна­йомився з працями філософа Карла Поппера, які мали винятко­вий вплив на спосіб його мислення, а пізніше – на його благо­дійну діяльність.

Першу фундацію – Фонд відкритого суспільства – Дж. Сорос заснував у Нью-Йорку 1979 р., першу Східноєвропейську фун­дацію – в Угорщині 1984 р. Нині він фінансує мережу фундацій, які працюють у 31 країні Центральної та Східної Європи і ко­лишнього Радянського Союзу, а також у Південній Африці, Гаїті і СПІА. Діяльність фундацій спрямована на розбудову і підтрим­ку інфраструктури відкритого суспільства. Джордж Сорос написав книги "Алхімія фінансів" (1987), "Відкри­ваючи радянську систему" (1990), "Гарантія демократії" (1991), "Сорос про Сороса. Передбачення процесів розвитку" (1995) та ін. Він є також автором багатьох статей про політичні та економічні зміни в Європі та колишньому Радянському Союзі.

Мережу фундацій Сороса становлять 57 національних органі­зацій. Вони діють в Албанії, Азербайджані, Болгарії, Боснії і Герцеговині, Вірменії, Гаїті, Грузії, Гватемалі, Естонії, Казах­стані, Киргизстані, Латвії, Литві, Македонії, Молдові, Монголії, Південно-Африканській Республіці, Польщі, Росії, Румунії, Словаччині, Словенії, Таджикистані, Угорщині, Узбекистані, Україні, Хорватії, Чехії, Югославії та інших країнах. Такі фун­дації орієнтовані на розбудову відкритого суспільства. З цією метою вони підтримують програми та ініціативи у сфері освіти, громадянського суспільства, незалежних засобів масової інфор­мації, розвитку мережі Інтернет та електронної пошти, видав­ництва, прав людини, мистецтва і культури, реформування соціальної, правової і економічної систем. Інститути відкрито­го суспільства у Нью-Йорку та Будапешті створюють програми для вирішення проблем, що є спільними для багатьох фундацій, надаючи адміністративну, фінансову і технічну підтримку.

Міжнародний фонд "Відродження" (МФВ) засновано у квіт­ні 1990 р. Він належить до мережі фундацій Джорджа Сороса, що складається з національних і регіональних фондів більша, ніж у тридцяти країнах світу, переважно у Центральній і Схід­ній Європі та на території колишнього Радянського Союзу. Ці фонди об'єднує спільна мета – підтримувати правничі, медійні, освітні, інформаційні, медичні, соціальні ініціативи, що спри­яють розвитку й утвердженню відкритого суспільства.

МФВ е найбільшою національною доброчинною громадською організацією в Україні. Завдання Фонду – фінансово та органі­заційно сприяти становленню демократичного, відкритого суспільства в Україні шляхом підтримки значущих для його розвитку громадських ініціатив. У 2006 р. МФВ надасть фінан­сову підтримку сумою до 7 млн дол. СПІА на проекти, що спри­яють розвиткові європейської інтеграції, посиленню впливу громадянського суспільства та його контролю за владою, системі громадського правозахисту й утвердженню принципу верхо­венства права в Україні, проведенню пенітенціарної реформи, розвиткові громадської активності національних меншин, ре­формам у сферах освіти, охорони здоров'я, видавничій справі, проведенню справедливих і чесних виборів тощо.

Пріоритети Фонду визначають Правління і Програмні ради, до складу яких входять авторитетні українські громадські діячі, фахівці, у галузях, яких МФВ здійснює свою безпосередню ді­яльність: громадянське суспільство, верховенство права, освіта, ЗМІ, охорона здоров'я тощо. Правління Фонду є головним гро­мадським органом МФВ і формує стратегію діяльності всієї ор­ганізації.

МФВ постійно інформує громадськість про свої програми та конкурси через публікації у пресі, під час проведення прес-конференцій і презентацій, через інтернет тощо. Працівники Фонду проводять консультації з усіх питань грантової діяль­ності МФВ.

Переважну більшість грантів МФВ розподіляє між недержав­ними організаціями. Зазвичай фонд "Відродження" попередньо оголошує конкурс проектів, спрямованих на реалізацію запла­нованих програм МФВ. Фонд надає гранти тим організаціям, проекти яких стали переможцями конкурсів. Водночас МФВ розглядає звернення громадян про фінансування різноманітних проектів, завдання яких збігаються із метою Фонду.

Крім надання грантів іншим організаціям, МФВ здійснює власну операційну діяльність, реалізуючи проекти у пріоритет­них галузях своєї програмної діяльності.

Національні програми фінансуються з бюджету МФВ згідно з пропозиціями Правління і Програмних рад. Багаторічний досвід роботи фонду "Відродження" в Україні дає змогу не лише стежити за змінами в українському суспільстві, а й прогнозу­вати їх. У своїй діяльності програмні напрями МФВ орієнтують­ся, насамперед, на загальноєвропейський досвід.

Як і інші фонди мережі Сороса, МФВ здійснює адміністру­вання регіональних або мережевих програм Інституту відкри­того суспільства (Будапешт, Нью-Йорк), у кожній з яких бере участь низка фондів Сороса в інших країнах. Мережеві програ­ми започатковано Інститутом відкритого суспільства, щоб за­безпечувати необмежену національними кордонами підтримку у вигляді знань і послуг. Це всебічний підхід до конкретних проблем, що заохочує і пропагує регіональну співпрацю фахів­ців, які беруть участь у програмах.

Фонд має представництво у Києві (центральний офіс), а та­кож інформаційних партнерів у Вінниці, Дніпропетровську, Донецьку, Житомирі, Запоріжжі, Івано-Франківську, Кіро­вограді, Луганську, Луцьку, Львові, Миколаєві, Одесі, Полтаві, Рівному, Севастополі, Сімферополі, Сумах, Тернополі, Ужго­роді, Харкові, Херсоні, Хмельницькому, Черкасах, Чернігові, Чернівцях. Це дає змогу МФВ швидко і завчасно поширювати інформацію у регіонах про оголошені конкурси, а також інфор­мувати громадськість як про програмну діяльність Фонду, так і про конкурси інших донорів в Україні.

У 1990–2005 рр. Фонд надав численним неурядовим органі­заціям (НУО) України, а також науково-освітнім, просвітниць­ким закладам, видавництвам грантів сумою понад 89 млн дол. США.

Оголошення про конкурси, що проводить МФВ, обов'язково публікуються у пресі та на веб-сайті МФВ.

Проекти, подані на конкурс, розглядають Програмні ради, до складу яких входять провідні фахівці та експерти. Після ретельного аналізу проектів і колективного обговорення ради представляють свої висновки та рішення щодо схвалення або відхилення проектів. За потреби для проведення додаткового аналізу запропонованого проекту запрошують незалежних ек­спертів. Остаточне рішення про підтримку або відхилення про­ектів затверджує Правління МФВ.

Щороку МФВ оголошує в пресі та на офіційному веб-сайті конкурси за такими програмними напрямами:

– розвиток громадянського суспільства;

– верховенство права;

– засоби масової інформації;

– інформаційні програми;

– освітні програми;

– охорона здоров'я;

– європейські програми.

Кошти надаються на основі юридичної угоди, яка передбачає детальну звітність і виплату коштів у формі траншів. Фонд здійснює незалежний фінансовий моніторинг проектів. Усі по­дані проекти реєструються у комп'ютеризованій системі управ­ління проектами МФВ, до складу якої входить тематична база даних проектів, підтриманих МФВ.

Інформація про підтримані МФВ проекти є відкритою. База даних про проекти доступна через мережу Інтернет. Вона дає змогу громадськості, тобто будь-якій людині у будь-якій частині світу, отримувати загальні відомості про кількість проектів, під­триманих МФВ, назви проектів та імена відповідальних за них осіб, суми наданих коштів. Кожен відвідувач може висловити Фонду свої думки щодо змісту і результатів реалізації проектів.

Як правило, не надається підтримка на:

– проекти, що не відповідають пріоритетам програмної ді­яльності МФВ;

– проекти, що мають комерційний характер;

– проекти з гуманітарної допомоги;

– проекти, подані фізичними особами, політичними пар­тіями чи релігійними громадами.

З метою більш повного використання благодійних пожерт­вувань, що спрямовуються в Україну, враховуючи роль Міжна­родного фонду "Відродження", президент України своїм указом від 13 червня 1994 р. № 292/94 рекомендував міністерствам, іншим органам державної виконавчої влади сприяти Міжнарод­ному фонду "Відродження", його регіональним відділенням у вирішенні питань матеріально-технічного та інших видів забез­печення його діяльності. Органам, уповноваженим управляти майном, що перебуває у державній власності, вирішувати, по можливості, питання виділення приміщень Міжнародному фонду "Відродження", його регіональним відділенням та надан­ня їм пільг щодо орендної плати і плати за користування кому­нальними послугами.