Закон України "Про судоустрій і статус суддів" - Теліпко В.Е. - Стаття 4. Законодавство про судоустрій і статус суддів

1. Судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

У коментованій статті Закону "Про судоустрій і статус суддів" втілюється принцип законності судової влади. Цей принцип виявляється у відповідності закону судових установ і судових процедур. Судові органи й судді діють на підставі закону, підкорюються лише Конституції та законам України. Носії судової влади (судді) не вправі відступати у своїй діяльності від вимог закону.

Нормативною підставою функціонування судової влади є Конституція України, Закони України "Про судоустрій і статус суддів", "Про Конституційний Суд України", процесуальні кодекси та ін. У цих нормативних актах установлюються компетенція, порядок створення, структура й основні функції, а також матеріально-технічне й організаційне забезпечення судів. Деякі з них детально регламентують статус носіїв судової влади, вимоги, що ставляться до них, містять гарантії їх незалежності. Інші - кримінальні, цивільні, господарські, адміністративно-процесуальні кодекси - регулюють процедурні аспекти реалізації судової влади.

Конституція України є найвищим правовим актом, в якому визначено місце судової влади, вимоги до порядку і умов її здійснення, засади організації судової системи і діяльності судів.

У Конституції закріплені основні положення про судоустрій:

принципи побудови системи судів загальної юрисдикції;

місце ї роль у державному механізмі Конституційного Суду України, Верховного Суду України і Вищих судів;

вимоги до кандидатів, порядок призначення і обрання на посаду професійних суддів і звільнення їх з посади;

засади здійснення правосуддя;

участь у здійсненні правосуддя народу - народних засідателів і присяжних;

гарантії незалежності і недоторканності суддів;

роль Вищої ради юстиції у формуванні корпусу професійних суддів.

Закон, що коментується, прийнятий відповідно до Конституції України, є правовим актом, в якому деталізуються її основні положення щодо судоустрою. В ньому визначено: систему судів загальної юрисдикції; види, склад кожної судової ланки, їх інстанційні повноваження; повноваження суддів; порядок призначення і повноваження тих з них, хто займає в судовій ланці адміністративні посади; основні вимоги щодо формування корпусу професійних суддів; засади та порядок здійснення суддівського самоврядування; організаційне забезпечення діяльності судів.

Нормативно-правові акти, які регламентують питання організації та реалізації судової влади в Україні, прийняті у відповідності й у розвиток конституційних положень. До них належать: закони України "Про судоустрій і статус суддів", "Про Конституційний Суд України", "Про доступ до судових рішень", "Про Вищу раду юстиції".

Визначальне місце у законодавчому масиві цієї групи належить Закону України "Про судоустрій і статус суддів", прийнятому 7 липня 2010 року. Цей закон визначає організаційні основи судової системи України, у тому числі види, склад і повноваження судів усіх рівнів; види судочинства; засади здійснення правосуддя; деякі питання статусу професійних суддів, народних засідателів та присяжних; систему, повноваження та організацію роботи кваліфікаційних комісій суддів; засади, завдання і повноваження органів суддівського самоврядування, а також питання організаційного забезпечення діяльності судів та інші питання судоустрою.

Закон України "Про Конституційний Суд України", прийнятий 16 жовтня 1996 р., визначає статус Конституційного Суду, принципи його діяльності, суб'єктів права на конституційне подання та конституційне звернення, статус і гарантії діяльності суддів Конституційного Суду, питання організації та діяльності Конституційного Суду, порядок конституційного провадження у справах.

Закон України "Про Вищу раду юстиції", прийнятий 15 січня 1998 р. (із наступними змінами), визначає статус Вищої ради юстиції як колегіального незалежного органу, відповідального за формування високопрофесійного суддівського корпусу, а також за прийняття рішень стосовно порушень суддями і прокурорами вимог щодо несумісності та у межах своєї компетенції про їх дисциплінарну відповідальність. Цей закон регламентує порядок утворення і організацію роботи Вищої ради юстиції, порядок вирішення питань, віднесених до її компетенції.