Закон України "Про судоустрій і статус суддів" - Теліпко В.Е. - Стаття 10. Правова допомога при реалізації права на справедливий суд

1. Кожен має право на правову допомогу, У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно.

2. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Порядок та умови надання правової допомоги визначаються законом.

3. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах в Україні діє адвокатура.

Стаття відповідно до Конституції України, яка закріпила право кожного на правову допомогу (ст. 59), передбачає право кожної особи, коли її справа розглядається в суді, користуватися правовою допомогою.

Справа в суді розглядається відносно певного кола осіб, які за законодавством є учасниками судового процесу. Кожний з них користується правом на правову допомогу при вирішенні в суді кримінальних, цивільних, господарських справ і справ про адміністративні правопорушення. Слід мати на увазі, що, хоча стаття, яка коментується, передбачає надання правової допомоги при вирішенні справ у судах, правова допомога надається також у досудовому провадженні у справі. Порядок надання правової допомоги у досудовому провадженні вирішується відповідно до процесуального законодавства.

Правова допомога при вирішенні справи в суді - це надання правових (юридичних) послуг особами, які мають спеціальні (юридичні) знання. Надання правової допомоги може полягати у консультуванні з юридичних питань, складанні заяв, апеляційних і касаційних скарг та інших документів, безпосередньому виконанні у судовому розгляді справи обов'язків захисника або представника та ін.

Частина 3 коментованої статті передбачає, що для надання правової допомоги при вирішенні справ у судах діє адвокатура, а у випадках, передбачених законом, правову допомогу надають також інші особи.

Адвокатура- це добровільне професійне громадське об'єднання, покликане сприяти захисту прав, свобод та представляти законні інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, надавати їм юридичну допомогу. Діяльність адвокатури регулюється Законом України "Про адвокатуру" від 19 грудня 1992 року.

Юридичну допомогу надають безпосередньо адвокати - особи, які відповідно до вказаного закону одержали свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняли Присягу адвоката України. Адвокати не є працівниками суду, прокуратури, державного нотаріату, органів внутрішніх справ, служби безпеки, державного управління. Вони повинні мати різноманітні знання і високі ділові якості.

При вирішенні в судах кримінальних справ адвокати надають правові (юридичні) послуги підсудним як їх захисники, потерпілим, цивільним позивачам і цивільним відповідачам як їх представники. Участь адвоката у провадженні справи в суді є однією з гарантій права на захист підсудного та прав і законних інтересів інших осіб, яких він уповноважений представляти.

Порядок залучення адвоката до участі у кримінальній справі та його діяльність визначаються КПК.

Надання адвокатом правової допомоги потерпілим, цивільним позивачам і цивільним відповідачам у кримінальній справі здійснюється за угодою вказаних осіб з адвокатом. Обов'язкової участі адвоката - представника таких осіб законодавство не передбачає.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 КПК правову допомогу як захисники підсудного при розгляді кримінальної справи в суді, крім адвокатів, можуть надавати й інші фахівці у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученнями юридичної особи.

Відповідно до ч. 2 коментованої статті порядок та умови надання правової допомоги такими особами визначаються процесуальним законодавством.

Захисник може бути запрошений для участі у кримінальній справі підсудним, його законним представником, родичами або іншими особами за їх дорученням або на їх прохання. Оплата праці захисника, запрошеного за таких умов, визначається на підставі їх взаємної угоди.

Якщо захисник не запрошений вказаними особами, захисник для захисту підсудного призначається судом у таких випадках:

1) коли суд розглядає справу, в якій участь захисника відповідно до вимог КПК є обов'язковою, але підсудний не бажає або не може запросити захисника;

2) коли підсудний бажає запросити захисника, але за відсутністю коштів чи з інших об'єктивних причин не може цього зробити.

Оплата праці захисника у разі його участі у справі за призначенням суду проводиться за рахунок державного бюджету в порядку і розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Порядок оплати праці адвокатів з надання громадянам правової допомоги в кримінальних справах за рахунок держави затверджений постановою Кабінету Міністрів України.

Відповідно до КПК як захисники підсудного у судовому розгляді кримінальної справи можуть бути допущені близькі родичі підсудного, його опікуни або піклувальники.

Близькі родичі - це батьки, один із подружжя, діти, рідні брати і сестри, дід, бабка, онуки.

Але у випадках коли відповідно до вимог ст. 45 КПК участь захисника у справі є обов'язковою, близькі родичі підсудного, його опікуни або піклувальники можуть брати участь у справі як захисники лише одночасно з захисником - адвокатом чи іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

Адвокати і фахівці у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, можуть надавати правову допомогу при розгляді справ про адміністративні правопорушення особам, які притягаються до адміністративної відповідальності (ст. 268 КУпАП).

Правова допомога адвокатами і фахівцями у галузі права може надаватися також при вирішенні в суді цивільних і господарських справ, У таких справах вони є представниками сторін, їх участь у справі здійснюється на підставі відповідної угоди між сторонами і ними.

Правову допомогу юридичним особам при розгляді справ у суді можуть надавати також юрисконсульти та інші фахівці у галузі права, які діють на підставі договорів по наданню правових послуг.

Відповідно до кримінально-процесуального законодавства підозрюваний, обвинувачений, підсудний мають право на захист. Цей принцип означає, що на слідчого, прокурора, особу, яка провадить дізнання, покладено обов'язок сприяти реалізації права обвинуваченого (підозрюваного, підсудного) на захист.

Забезпечення права на захист є важливою гарантією об'єктивного розгляду справи й запобігання притягнення до кримінальної відповідальності невинних. У змісті цього принципу можна виділити окремі аспекти. По-перше, закон передбачає значний обсяг прав, що дозволяють обвинуваченому (підозрюваному, підсудному) за його бажанням самостійно захищатися від висунутого обвинувачення. Обвинувачений (підозрюваний, підсудний) має право: 1) знати, у чому він обвинувачується; 2) давати пояснення по суті висунутого обвинувачення або відмовитися від дачі свідчень та відповідей на запитання; 3) надавати докази; 4) заявляти клопотання; 5) мати захисника й побачення з ним наодинці до першого допиту; 6) знайомитися з усіма матеріалами справи; 7) заявляти відводи; 8) подавати скарги на дії й рішення особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, судді та суду; 9) підсудний має право на останнє слово.

По-друге, на органи, які висунули обвинувачення, покладається обов'язок: 1) до першого допиту обвинуваченого (підозрюваного, підсудного) пояснити йому право мати захисника; 2) надати можливість обвинуваченому (підозрюваному, підсудному) захищатися встановленими законом способами; 3) особа, яка провадить дізнання, слідчий, прокурор зобов'язані забезпечити охорону особистих і майнових прав обвинуваченого (підозрюваного, підсудного). Таким чином, принцип забезпечення обвинуваченому (підозрюваному, підсудному) права на захист значною мірою спирається на обов'язок посадових осіб сприяти реалізації цих прав.

По-третє, свої права обвинувачений (підозрюваний, підсудний) може реалізувати через запрошення захисника (або надання державою захисника у випадках, коли за законом його участь є обов'язковою).'

Закон містить норму, яку також можна трактувати як реалізацію принципу забезпечення обвинуваченому (підозрюваному, підсудному) права на захист, а саме: прокурор, слідчий та особа, яка провадить дізнання, повинні використати всі передбачені законом заходи для всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин справи, виявити обставини, що не тільки викривають, а й виправдовують обвинуваченого, не тільки обтяжують, а й пом'якшують його відповідальність.