Історія вчень про державу і право - Кормич А.І. - 5. Політико-правові думки періоду Французької революції 1789-1794 рр.

У ході Французької революції 1789-1794 рр. представники Просвітництва спробували свої політико-правові вчення втілити в життя. Історію революції поділяють на три головні етапи.

Перший етап - 1789-1799 рр., владу захопили представники великої буржуазії - конституціоналісти. Вони були не проти компромісу з дворянством. Дотримувалися ідеї конституційної монархії.

Другий етап - 1792-1793 рр., владу захопили представники республікансько налаштованої буржуазії - жирондисти.

Третій етап - 1793-1794 рр., владу захопили представники революційної диктатури - якобінці. Вони виражали інтереси дрібної буржуазії, селянства, міських низів.

Усі три угруповання спиралися на політико-правові вчення Вольтера, Монтеск'є, Руссо й інших мислителів. Але всі три угруповання трактували їх по-різному.

Ідеологом конституціоналістів був Оноре де Мірабо. Виступив проти абсолютизму, монархії, аристократії за загальну рівність і свободу. 26 серпня 1789 р. Установчими зборами була прийнята Декларація прав людини і громадянина. У ній було заявлено, що "люди народжуються і залишаються вільними і рівними в правах". Декларація закріплювала природні і невід'ємні права людини на свободу, власність, рівність перед законом, а також принцип поділу влади. Це був перший конституційний акт, що проголосив формально юридичні свободи, права і рівність громадян.

У результаті народного повстання в 1792 р. до влади прийшли жирондисти. (Назва їх від департаменту Жиронди, звідки їх обрали в Національні збори). Лідерами в них були Жак Бріссо і Жан Ролан. Ідейним лідером жирондистів був Жак П'єр Бріссо (1754-1793). Народився в сім'ї шинкаря. Ця справа передавалась із покоління в покоління. На його становлення і освіту великий вплив мала мати. Вона відправила сина в коледж. Жак вивчав латинь, філософію, право, історію, читав

Руссо, Вольтера, Дідро. В 1774 р., коли йому виповнилося 20 років, Бріссо їде до Парижа. Отримує місце роботи - перший клерк у прокурора паризького парламенту.

Це дає змогу Жаку знайомитися з відомими людьми, читати Локка, Монтеск'є, відвідувати театри. Він розпочинає писати сатиру на політику короля, сучасні закони, право. Дізнається, що над ним нависла загроза арешту. Жак змушений на деякий час виїхати з Парижа, але незабаром повертається і продовжує писати про сутність держави, владу. Робить висновок, що джерело влади - народ і не хто інший. Ідеальна держава - це створення нормальних умов для реалізації прав людини. Висунув ідею про відміну королівської влади і створення "чистої" республіки. Виконати важливі завдання захисту прав людини можливо лише в демократичній республіці. Інші форми влади - це узурпація влади, яка ніколи не може стати легітимною.

Вони захищали республіканський лад. Відстоювали народний суверенітет. Законодавчими актами скасували монархію, ліквідували розподіл громадян на активних і пасивних за цензовою ознакою, захистили вільне підприємництво.

З 31 травня до 2 червня 1793 р. у Парижі почалося повстання. Влада перейшла до рук якобінців. Вожді руху Максиміліан Робесп'єр і Жан Поль Марат виступили за революційні перетворення до повного досягнення поставлених вимог.

Головним ідеологом якобінців був Максиміліан Робесп'єр (1758-1794) із Арраса, північна частина Франції. Закінчив юридичний факультет Паризького університету. В родині теж були всі юристи. Робесп'єр у житті дотримувався суворих правил, задоволення його не цікавили. Головне - робота і кар'єра. Після закінчення університету працював три роки помічником прокурора паризького парламенту. Потім повертається в рідне місто Аррас і займається чистою юриспруденцією. Був чесним і принциповим юристом. Робесп'єра неможливо було спокусити великим гонораром, якщо справи розходились з його моральними принципами. Бували випадки, коли він із свого заробітку допомагав бідним клієнтам. Завжди захищав бідних.

У своїх промовах Робесп'єр повсякчас ставив не перше місце народний суверенітет. Усі чиновники повинні служити народу. Народ має право звільнити їх у будь-який момент. Форма правління у Франції може бути тільки демократичною республікою. Але в силу тих подій, які відбувалися в країні після повалення монархії, склалася система управління, яка отримала назву - революційний уряд, якобінська диктатура. Республіка оточена тиранами, заявляв Робесп'єр, всередині держави теж тирани готують заколот і змову. Треба подавляти внутрішніх і зовнішніх ворогів республіки. Або загинути разом із нею. З ворогами слід боротися за допомогою терору. В цьому полягає якобінська диктатура. Робесп'єр розробив законодавство, яке давало право застосовувати терор стосовно до ворогів революції.

У 1793 р. було прийнято Якобінську Конституцію, яка була спрямована проти феодальної власності на землю, спекуляції, обмежувала максимальні ціни на все, проголошувала право на працю, максимальну заробітну плату. Вводила терор проти аристократів, жирондистів і "підозрілих", інакомислячих, небезпечних. Приватну власність проголосили природним правом. У 1794 р. в результаті термідоріанського перевороту якобінську диктатуру розгромили.

У період Французької революції 1789-1794 рр. з'явилися терміни "комуністи", "комунізм", але вони в той час підтримки не дістали.