У тритомній роботі "На захист конституцій урядової влади в Сполучених Штатах Америки", виданої в Лондоні (1787-1788 рр.), Джон Адамс (1735-1826) одним із перших виокремив питання про державний устрій у розряд найважливіших. Він підтримав Джефферсона в питанні законодавчої й адміністративної самостійності колоній. Довів за допомогою юридичних аргументів цілковиту абсурдність і несправедливість підпорядкування парламенту Англії, що знаходиться на відстані трьох тисяч миль. Довів, що Англія погрузла в корупції і не має морального права управляти добропорядною Новою Англією.
За своїми політико-правовими поглядами Адамс зближається з федералістами. Він створює основи і закладає фундамент сучасного консерватизму.
Дж. Адамс допускав і визнавав доцільність монархічної форми правління. При цьому ставив одну важливу умову. Знать повинна контролювати і стримувати короля. Міністри мають контролювати і стримувати знать. Монархія, аристократія, демократія, на його погляд, прості форми правління. Але тлумачив він їх як утілення деспотизму. Ідеал Адамса - змішана форма правління. Визначав він цю форму як трьохелементний баланс. Сюди входили виконавча влада, верхня аристократична і нижня демократична палати парламенту. Усе це разом становило деяку форму збалансованої публічної влади.
Адамс обгрунтував необхідність відокремлення і незалежності трьох гілок влади: законодавчої, виконавчої, судової. Він працював над системою стримування і взаємного урівноважування влади - "стримувань і противаг". Організацію взаємодії трьох гілок державної влади Адамс взяв із трактату Ціцерона "Про республіку". Але він конкретизував і уточнив це положення. Дана форма найбільше підходить для здійснення законів держави і реалізації принципу "правлінь законів, а не людей".
Однією з центральних ідей, що цікавили Адамса, стало обґрунтування неминучості існування соціальних розходжень, всіляких соціальних угруповань і таких класів, як клас джентльменів, клас простих людей і т. ін. Аристократія у будь-якому цивілізованому суспільстві від стародавніх часів до наших днів, на думку Адамса, завжди займала і повинна займати особливе пануюче становище.
Джон Адамс поділяв ідею Макіавеллі, відповідно до якої всі люди за природою своєю дурні й обов'язково виявлять природжену зіпсованість душі, як тільки для цього трапиться слушний випадок. Адамс любив "облити холодною водою" здорового глузду палкі надії ряду політичних діячів, надії на відродження свободи і справедливості за підтримки лише політичних інститутів.
Джон Адамс виступив попередником ряду класиків сучасної політичної соціології і культурології.
7. Правові погляди Джона Маршалла
Джон Маршалл розбирав скарги претендента на посаду федерального судді Мербері. Джеймс Медісон, який виконував у 1803 р. обов'язки державного секретаря, відмовив у видачі патенту судді Мербері. Голосування в Сенаті затяглося допізна, тому ті, що пройшли процедуру, дістали назву "опівнічні судді".
Мербері, одержавши відмову у видачі патенту, звернувся до Верховного суду США із проханням про видачу судового наказу, що зобов'язує виконавчу владу видати йому патент. При цьому він послався на закон про повноваження суду, у якому дійсно передбачалися такі дії суду. Верховний суд відмовив Мербері. Підстава - згаданий закон не може бути застосований, оскільки він суперечить Конституції.
У справі "Мербері проти Медісона" (1803 р.), особливу винахідливість виявив голова Верховного суду Джон Маршалл, який забезпечив практику нагляду, що вводиться ним за конституційністю законів, кількістю нових доводів і висновків.
Верховний суд, відповідно до доводів Маршалла, володіє такими судовими повноваженнями, що історично передбачали тлумачення змісту законів. Оскільки конституційне положення про верховенство федерального права над правом штатів робить Конституцію "вищим законом країни", закони США видаються "на виконання" Конституції. Судді дають присягу захищати Конституцію. Ті ж самі судді можуть і вправі оголошувати недійсним будь-який законодавчий акт, що, на їхню думку, суперечить Конституції.
Позиція, викладена і закріплена рішенням суду в справі "Мербері проти Медісона", стала помітною віхою в конституційній історії США. За деякими оцінками цю подію порівнюють за значенням якщо не з переглядом Конституції, то, зрештою, із прийняттям чергової поправки до Конституції.
Ця подія по праву асоціюється з ім'ям Джона Маршалла. Відтепер Конституція країни визначається не тільки за текстом Конституції, але також і за тим тлумаченням, що текст Конституції одержує у Верховному суді.
Сам судовий нагляд за Конституцією може здійснюватися не тільки Верховним судом, але також й іншими судовими установами. Це дає вагому підставу вважати судову систему і право судового нагляду за конституційністю законів наріжним каменем системи "стримувань і противаг".
Політико-правові вчення американських теоретиків і мислителів не внесли істотно нових положень у західноєвропейську доктрину. Але заслуга їх в оригінальному трактуванні і пропаганді правових положень у період Війни за незалежність 1775-1783 pp., а також конституційного оформлення США в Конституції 1787 p., Декларації незалежності 1776 р. Особливо це стосується виведення з права на революцію права на утворення незалежної держави, республіканського тлумачення теорії поділу влади.
ТЕМА IX. Політична і правова думка в Німеччині кінця XVIII - початку XIX століття
1. Іммануїл Кант про право і державу
2. Правова теорія Іоганна Готліба Фіхте
3. Георг Гегель про державу і право
4. Історична школа права. Густав Гуго, Фрідріх Савіньї, Георг Пухта
ТЕМА Х. Погляди на державу і право в Англії і Франції в першій половині XIX століття
1. Правова теорія Ієремія Бентама з питань права і держави
2. Правові вчення Джона Остіна, Джона Стюарта Мілля
3. Концепція конституційної держави Бенджамена Констана і Алексіса Токвіля