Історія держави і права зарубіжних країн - Маймескулов Л.М. - 3. Державний лад. Реформи Солона, Клісфена, Ефіальта, Перикла

Стан афінського суспільства красномовно описано в елегіях Солона (642-559 роки до н. е.). Солон - видатна фігура давнини, якого відносили до її "семи мудреців". Збіднілий представник знатного роду Кодридів належав до середнього класу, багато подорожував, побував у Єгипті, Іонії, на Криті, в Малій Азії, спілкувався з тамтешніми політиками та жерцями, прославився як воєначальник у війні афінян з мегарами, відомий також як видатний поет; в Афінах користувався повагою як серед аристократії, так і демосу. Солон розумів, що розорення народу аристократією, посилення суперечностей є небезпечними для Афін. Він звертався до аристократії:

Сытость - надменности мать. Коль приходит богатство большое. Тут не щадят ничего ни из сокровищ святых, ни из народных богатств;

Они грабят, откуда придется и не боятся совсем правды уставов святых.

Малюючи народні нещастя, Солон писав:

Ведь супостатов руками терзается город желанный В страшных кровавых боях, милых злодеям одним. Эти несчастья в отчизне творятся, из бедного ж люда Много в чужую страну вдаль поневоле идет Проданных в тяжкое рабство, влачащих позорные цепи И поневоле несут горькую долю рабов.

Солон грізно застерігав аристократію: Вы, богачи, успокойте в груди ненасытное сердце. Много досталось вам благ, ими пресытилися вы. Знайте же меру надменному духу, не то покоряться Мы перестанем и вам будет не по сердцу то.

Солон у 594 році до н. е. проводить низку реформ. Обраний архонтом, він скасовує боргову кабалу, проводить "сисахфію" (струшування) - прибирає з полів селян боргові камені, за рахунок оподаткування багатих викупає афінян, що були продані в рабство за борги, та повертає їх на батьківщину. Аби потіснити ареопаг - оплот аристократії - Солон засновує Раду чотирьохсот - буде, поділяє афінських громадян на майнові розряди: пентакосіомедимнів - тих, що мали п'ятсот медимнів зерна або інших продуктів (медимн - близько 50 літрів), вершників (300 медимнів), зевгитів (200), фетів (менше 200). Ті, що не мали прибутку від землі, були зараховані до розрядів відповідно до грошового стану з розрахунку: 1 медим зерна - 1 драхма. Пентакосіомедимни мали робити поставки для армії, вершники -слугувати за власний рахунок у кінноті, зевгіти - у важко озброєній піхоті (гопліти), фети - у легкій піхоті (гімнети). Перші два розряди обиралися на всі посади, третій розряд не міг обиратися в архонти, фети могли лише голосувати на народних зборах. Солон також заснував суд присяжних - геліею у складі 6000 людей.

Після Солона в Афінах встановлюється одноособове правління (тиранія) Пісістрата (600-528 роки до н. е.), якого підтримали маси селян. Конфіскувавши частину землі в аристократії, Пісістрат поділив її серед малоземельних селян.

Після смерті Пісістрата (528 рік до н. е.) та короткого періоду правління його синів Гіппія та Гіппарха вождем демосу стає Клісфен. У 509-507 роках до н. е. він проводить низку реформ в інтересах демократії. Родові філи замінюються на десять територіальних, кожна філа складалася з приморської, сільської та міської тритій, що приводило до змішування родових угруповань та надавало перевагу демосу. Раду чотирьохсот було замінено на Раду п'ятисот - по 50 громадян від кожної філи. З 501 року до н. е. обирається колегія 10 стратегів при архонті-полемарсі. Для управління фінансами обиралася колегія 10 аподектів. Клісфен зміцнює місцеве самоврядування. Десять філ були поділені на 100 демів, кожний з яких обирав свого демарха. Дем мав свою скарбницю. Надалі кількість демів збільшилась до 174. Громадянство тепер визначалося належністю не до роду, а до дему. Прийшлі, метки та навіть частина рабів також отримали громадянські права. Це було зроблено для посилення ролі власне міського населення в політичному житті. Клісфен ввів процедуру остракізму - вигнання небезпечних для республіки осіб народними зборами шляхом таємного голо-питання.

Велике значення в історії афінської державності мали греко-персидські війни (500^49 роки до н. е.) та пов'язана з ними діяльність Фемістокла, Ефіальта та Перикла. Війна з Персидською державою викликала необхідність об'єднати грецькі поліси, створити сильний флот і одночасно загострила суперечності між аристократами-аграріями та демосом.

Будівництво сильного флоту зміцнювало позиції торговельно-ремісницької частини населення у житті держави та суперечило інтересам аристократії. Запеклий опір консерваторів було придушено низкою остракізмів: у 486 році до н. е. вигнаний Мегакл, у 485 Ксантип, у 483 - Арістид. У 488 році до н. е. було завдано удару по ареопагу: він почав обиратися жеребкуванням і втратив колишнє значення. Провідна роль перейшла до колегії 10 стратегів, що обиралися за філами простим підняттям руки (хіротонією). У 477 році до н. е. створюється морський союз грецьких міст на чолі з Афінами, що швидко перетворюється на Афінську морську державу (Архе).

За рахунок союзної скарбниці афінська демократія отримала потужну фінансову опору. Саме цією обставиною багато в чому пояснюється "золоте століття Перикла", коли в Афінах усталюється демократія, розквітають зодчество, мистецтво, література, філософія. У 462 році до н. е. за ініціативою архонта Ефіальта ареопаг було позбавлено майже всіх повноважень, за ним залишилися дрібні кримінальні справи. Після вбивства олігархами у 461 році до н. е. Ефіальта його справу продовжив обраний стратегом Перикл (495-429 роки до н. е.) один із найбільших афінських державних діячів. Він увів плату за відвідування народних зборів, участь у суді, раді п'ятисот, роботу на обраних посадах; громадянам видавалися гроші для відвідування театру, якому держава надавала великого значення. За правління Перикла велося широке будівництво. Афіни стали осередком науки, мистецтва, літератури, театру в усій Елладі. Перетворення Делосського союзу загострило суперечності Пелопоннеського союзу на чолі зі Спартою з Афінською морською державою та призвело до Пелопоннеської війни (431-404 роки до н. е.), у яку втяглися всі міста-держави Греції. Війна знекровила і Афіни, і Спарту, в Егеїді посилився вплив Персії. Афінський морський союз розпався. Піднесення на півночі Балкан Македонії та поразка анти македонської грецької коаліції, до якої входили й Афіни, у битві біля Херонеї(338 рік до н. е.) спричинили підкорення Афін Македонії, а надалі, з 146 року до н. е. - Риму. Причиною занепаду афінської державності стали не тільки нескінченні внутрішні суперечності між демократією й аристократією у грецькому світі - та не тільки війни, а й головним чином та обставина, що полісна політична культура історично себе зжила і мала підкоритися Римській світовій державі.