В березні 1990 року було прийнято Закон "Про власність у СРСР", в якому перераховувалися три її основні форми: "власність громадян", колективна і державна. Крім цього, допускалось існування в СРСР власності іноземних держав, міжнародних організацій, іноземних юридичних осіб і громадян. Власність могла бути дольовою або загальною і змішаною. Формами власності громадян були власність трудового господарства, селянського і особистого підсобного господарства. Формами колективної власності — власність орендного підприємства, кооперативу, господарського товариства, товариства, акціонерного товариства, господарської асоціації, громадської організації і фонду, релігійної організації. Державна власність поділялася на загальносоюзну, союзних, автономних республік, автономних областей і округів, власність адміністративно-територіальних утворень (комунальна), державних підприємств, трудових колективів, державних установ.
Істотні зміни в цивільне право вносили також закони СРСР "Про підприємства в СРСР" від 26 травня 1988 року, "Про кооперацію в СРСР" від 6 березня 1990 року, Основи законодавства Союзу PCP і союзних республік про оренду від 23 листопада 1989 року та ін.
Згідно з союзними актами в УРСР були прийняті закони "Про власність" від 17 лютого 1991 року і "Про підприємства в УРСР" від 27 березня 1991 року.
У травні 1991 року були прийняті нові Основи цивільного законодавства Союзу PCP і союзних республік.
До законодавства в галузі цивільного права примикали закони УРСР "Про підприємництво" від 7 лютого 1991 року і "Про інвестиційну діяльність" від 18 вересня 1991 року.
Трудове право
Зміни, що відбувалися у сфері "перехідної" економіки, потребували реформування трудового законодавства. Було встановлено новий порядок розробки й укладення колективних договорів. Інститут трудового договору доповнився контрактною формою прийняття на роботу. Тривалість випробування при прийнятті на роботу стала визначатися за погодженням сторін трудового договору.
Слід підкреслити, що питання трудових відносин знайшли місце майже у всіх законах, що регулювали перехід до багатоукладної економіки. Це перш за все закони СРСР "Про власність в СРСР", "Про підприємства в СРСР", "Про кооперацію в СРСР" та ін. В УРСР це, знову ж таки, закони "Про власність", "Про підприємства в УРСР", "Про зайнятість населення", "Про основи соціальної захищеності інвалідів в УРСР" та ін.
Серед змін у трудовому законодавстві слід назвати також скасування ряду обмежень роботи за сумісництвом, розширення пільг для жінок тощо.
Закон Верховної Ради УРСР "Про економічну самостійність Української PCP" від 3 серпня 1990 року передбачав реформування трудового законодавства республіки і приведення Його у відповідність до нових форм господарювання.
П роте половинчастість економ іч н и х реформ, орієнтація на виробництво, а не на працівника, низький рівень умов праці, слабкість інституту колективного договору гальмували розвиток трудового права.
Земельне право
28 лютого 1990 року Верховна Рала СРСР прийняла Основи законодавства Союзу PCP і союзних республік про землю. Визначалося, що "земля є надбанням народів, які проживають на даній території". Громадяни отримали право на придбання землі в довічне володіння або в оренду. Детально регламентувався режим надання земель фізичним і юридичним особам. Контроль за землекористуванням покладався на місцеві Ради.
Основи створювали умови для раціонального використання та охорони земель, відтворення родючості ґрунтів, збереження і поліпшення природного довкілля.
Розділ 20. ДЕРЖАВА І ПРАВО УКРАЇНИ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ (1991-2007 рр.)
20.1. ЗАГАЛЬНИЙ ІСТОРИЧНИЙ ОГЛЯД
20.2. ДЕРЖАВНИЙ ЛАД
Місцева влада і місцеве самоврядування
20.3. СУДОВА СИСТЕМА ТА ІНШІ ПРАВООХОРОННІ ОРГАНИ
Місцеві суди
Апеляційні суди
Вищі спеціалізовані суди
Верховний Суд України