Історія держави і права України - Музиченко П.П. - 20.2. ДЕРЖАВНИЙ ЛАД

Після проголошення незалежності Україна сформувалася як парламентсько-президентська республіка. Президент України був як главою держави, так і главою виконавчої влади. За Конституцією України 1996 року Україна за формою правління стає президентсько-парламентською республікою.

За державним ладом Україна є унітарною державою. Адміністративно-територіальними одиницями України є: область, район, місто, селище і сільрада. Особливий статус має Автономна Республіка Крим, яка є невід'ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання.

До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь.

Міста Київ та Севастополь мають спеціальний статус, який визначається відповідними законами України. Так, статус Києва визначено Законом України "Про столицю України — місто-герой Київ" від 15 січня 1999 р.

За державним режимом Україна є демократичною, соціальною, правовою державою. Конституційний лад України будується за принципом пріоритету прав і свобод людини і громадянина.

Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

За Конституцією України 1996 року єдиним органом законодавчої влади в Україні є Верховна Рада.

Конституційний склад Верховної Ради становить 450 народних депутатів України, які обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на чотири роки. Вибори до Верховної Ради здійснюються на підставі Закону "Про вибори народних депутатів України" від 24 вересня 1997 року. Верховна Рада правомочна розглядати і вирішувати будь-які питання, не віднесені до компетенції органів виконавчої або судової влади.

Порядок роботи Верховної Ради України визначається її регламентом, прийнятим 27 липня 1994 року. Верховна Рада України працює сесійно.

Верховна Рада обирає зі свого складу Голову Верховної Ради України, який: веде засідання парламенту; організує підготовку питань для розгляду на засіданнях Верховної Ради України; підписує акти, прийняті Верховною Радою; представляє Верховну Раду України у зносинах з іншими органами державної влади України та органами влади інших держав; організує, роботу апарату Верховної Ради України.

Верховна Рада України затверджує перелік комітетів, які здійснюють законопроектну роботу, готують і попередньо розглядають питання, що виносяться на розгляд Верховної Ради. Повноваження Верховної Ради визначені Конституцією України (ст. 85). Верховна Рада України приймає закони, постанови та інші акти більшістю від її конституційного складу.

Президент України є главою держави і виступає від її імені. Він є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.

Президент України є ланкою, що зв'язує законодавчу і виконавчу владу. Президентом України може бути громадянин України, який досяг тридцяти п'яти років, має право голосу, проживає в Україні протягом десяти останніх перед днем виборів років та володіє державною мовою.

Одна й та сама особа не може бути Президентом України більше ніж два терміни підряд.

Повноваження Президента визначені Конституцією України (ст. 106). Президент України може бути усунутий з поста Верховною Радою України в порядку імпічменту в разі вчинення ним державної зради або іншого злочину.

Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження.

Вищим органом виконавчої влади є Кабінет Міністрів України, який відповідальний перед Президентом України та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України. Очолює Кабінет Міністрів прем'єр-міністр України.

Повноваження Кабінету Міністрів передбачені Конституцією України (ст. 116). Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими для виконання. За Конституцією Кабінет Міністрів України об'єднує і направляє роботу міністерств та інших центральних органів виконавчої влади. Управління окремими областями і сферами життя республіки здійснюють міністерства та інші центральні органи виконавчої влади — державні комітети, відомства і службі. Вони діють на підставі "Загального положення про міністерство, інший центральний орган державної виконавчої влади України", затвердженого Указом Президента України від 12 березня 1996 року. Центральний орган державної виконавчої влади здійснює свою діяльність через підпорядковані йому обласні й районні відділи й управління.

22 лютого 2007 р. Верховна Рада України прийняла давно очікуваний Закон України "Про Кабінет Міністрів України". Закон визначає організацію, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України. Законом визначено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Він відповідальний перед Президентом України і Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених Конституцією України. Законом також виписано основні завдання Кабінету Міністрів України. Згідно з Законом, неправомірне втручання будь-яких органів, посадових осіб, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян у вирішення питань, що належать до компетенції уряду, не допускається. Зазначається також, що прийняття Кабінетом Міністрів актів, що містять інформацію з обмеженим доступом, можливе лише у випадках, визначених законом, у зв'язку із забезпеченням національної безпеки та оборони України. Закон визначає, що Кабінет Міністрів затверджує Регламент КМУ, який визначає порядок організації діяльності уряду. Також Кабінет Міністрів вирішує інші поточні питання своєї діяльності.

Згідно з документом, посади членів Кабінету Міністрів належать до політичних, на які не поширюється законодавство про державну службу та трудове законодавство.

Законом визначено, що членами Кабінету Міністрів можуть бути громадяни України, які мають право голосу, вищу освіту та володіють державною мовою. Не можуть бути призначені на посади членів Кабінету Міністрів особи, які мають судимість, не погашену і не зняту в установленому законом порядку. Урядовці не мають права суміщати свою роботу (крім викладацької, наукової та творчої у позаробочий час) з іншою роботою, зокрема входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку. Якщо на розгляд Верховної Ради виноситься подання щодо призначення членом уряду особи, яка є народним депутатом, то до подання додається особиста заява народного депутата про дострокове складення ним депутатських повноважень у разі призначення на посаду члена Кабінету Міністрів.

Документом також встановлено порядок призначення прем'єр-міністра України. Він призначається на посаду Верховною Радою за поданням Президента України, який вносить кандидатуру за пропозицією коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді в строк не пізніше ніжна 15-й день після надходження такої пропозиції. Водночас законом передбачено, що у разі невнесення Президентом України подання про призначення прем'єр-міністра у згаданий строк це подання вносить до Верховної Ради коаліція депутатських фракцій у Верховній Раді. Голосування щодо призначення прем'єр-міністра України проводиться у поіменному режимі. Рішення приймається більшістю від конституційного складу Верховної Ради та оформляється постановою Верховної Ради.

Законом також виписано порядок призначення членів Кабінету Міністрів України. Всі міністри, крім міністра оборони України і міністра закордонних справ України, призначаються на посаду Верховною Радою за поданням прем'єр-міністра. Зазначається, що міністри оборони і закордонних справ призначаються на посаду Верховною Радою за поданням Президента України, яке вноситься не пізніше ніж на 15-й день після одержання пропозиції коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді щодо кандидатури на посаду прем'єр-міністра. Водночас цим законом передбачено, що у разі невнесення Президентом України до Верховної Ради цих кандидатур у зазначений строк, подання про призначення на відповідні посади вносить до Верховної Ради України коаліція депутатських фракцій у Верховній Раді.

Подання прем'єр-міністра України, Президента України чи коаліції депутатських фракцій про призначення на посаду членів уряду підчас його формування можуть вноситися як списком, так і окремо за кожним членом Кабінету Міністрів. У разі відхилення парламентом кандидатури на посаду члена уряду в семиденний строк вноситься подання кандидатури на зазначену посаду. Кабінет Міністрів не пізніше ніж у 30-денний строк після набуття повноважень подає на розгляд Верховній Раді програму діяльності уряду. Верховна Рала має її схвалити не менше ніж 226 голосами.

Законом також детально виписано процедуру дострокового припинення повноважень Кабінету Міністрів у разі: відставки у зв'язку з прийняттям Верховною Радою резолюції недовіри Кабінету Міністрів; відставки прем'єр-міністра за поданою ним заявою; припинення повноважень прем'єр-міністра у зв'язку з неможливістю виконання ним повноважень за станом здоров'я; смерті прем'єр-міністра. Прийняття Верховною Радою рішення про відставку прем'єр-міністра має наслідком відставку всього складу уряду.

Законом визначено компетенцію Кабінету Міністрів, його повноваження: уряд призначає та звільняє з посади за поданням прем'єр-міністра керівників центральних органів виконавчої влади, а також членів колегіальних центральних органів виконавчої влади, що не входять до складу уряду; за поданням прем'єр-міністра, відповідно до пропозицій міністрів, призначає перших заступників та заступників міністра.

Крім того, у законі передбачено, що акти Президента щодо призначення та звільнення глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях скріплюються підписами прем'єр-міністра і міністра закордонних справ України. Також підписом прем'єр-міністра та міністра юстиції скріплюються акти Президента щодо утворення судів. У законі визначено процедуру та терміни скріплення цих актів. Крім того, у законі визначено, що посадові особи апарату Ради національної безпеки та оборони (РНБО) України, Секретаріату Президента, консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів і служб, що утворюються Президентом України, не мають права давати доручення уряду, його членам та втручатися в їхню діяльність.