Конституційне (державне) право зарубіжних країн - Бесчастний В.М - Функції державного права зарубіжних країн.

Виокремивши предмет конституційно-правового регулювання, можемо назвати його об'єкти. До них належать: найважливіші принципи функціонування держави (народоправства, демократії, соціальної політики); вищі органи державної влади (форма правління, глава держави, парламент, уряд, їхня компетенція і строки повноважень); інститути, що становлять конституційно-правовий статус особи (громадянство, права і свободи людини, конституційні обов'язки громадян); виборче право (порядок організації та проведення виборів вищих посадових осіб і представницьких органів, а також референдумів); символіка держави (герб, прапор, гімн, іноді девіз держави); адміністративно-територіальний устрій (форма державного устрою, автономія, статус територіальних одиниць і їх відносини з центром); організація судової влади, місцеве управління та самоврядування. Крім того, багато конституцій регулюють питання економіки (закріплення приватної власності та принципів ринкового господарювання), ідеологічного життя (фіксація плюралізму або закріплення якої-небудь домінуючої ідеології), міжнаціональних відносин і офіційної мови. Поділ конституційного (державного) права на окремі інститути визначає систему курсу державного права зарубіжних країн.

Суб'єктами державно-правових відносин є центральні органи державної влади й управління, органи конституційного нагляду, національні спільноти, суб'єкти федерації, місцеві, органи державної влади й муніципалітети, депутати центральних і місцевих представницьких установ, окремі індивіди. У деяких країнах суб'єктами державно-правових відносин можуть бути центральні та місцеві партійні органи. У суспільстві є безліч видів конституційно- (державно-) правових відносин, що складаються між різними суб'єктами. Усі ці правовідносини мають багато загальних, спільних рис, тому що виникають на основі норм однієї галузі права.

Це визначення має описовий характер. Воно не є всеосяжним і має на меті дати перелік лише основних предметів правового регулювання. Таке визначення необхідне для правильного розуміння всього наступного матеріалу.

Конституційне (державне) право, будучи провідною галуззю системи права, визначає основи інших її галузей – адміністративного, фінансового, кримінального, цивільного тощо. Це пояснюється тим, що розглянута галузь права містить норми, які встановлюють основні принципи окремих галузей цієї національної системи права. Зокрема, норми конституційного права, що закріплюють право власності, є основними для цивільного права; норми, що регулюють право громадян на судовий захист, визначають характер кримінального та цивільного процесуального права тощо.

Функції державного права зарубіжних країн.

Прогностична функція полягає в тому, що наука державного права зарубіжних країн виховує здатність оцінювати й обґрунтовано прогнозувати державно-правовий розвиток. Вивчення цієї науки дає змогу передбачати зміни в системі державних органів і установ, моделювати поведінку політичних лідерів і депутатів, прогнозувати наслідки пропонованих ними рішень.

Прикладна функція. Конституційна реформа в країнах СНД, включаючи Україну, є значною мірою процесом і результатом запозичення з державно-правових систем США, Франції, Німеччини, Скандинавії. Отже, знання про державне право цих та інших країн дають реальну користь, дозволяють застосовувати сформовану за кордоном і випробувану часом практику. Поінформованість у галузі іноземного державного права є практично корисною й у тому розумінні, що допомагає розпізнати політичну сутність державних діячів і партій, зміст їхніх програм і вчинків.

Комунікаційна функція. Контакти з іноземними державами, їхніми представниками, міжнародна взаємодія у сфері права породжують попит на фахівців, спроможних юридично коректно діяти в умовах закордонних правових систем. Державознавство полегшує спілкування (комунікацію), взаєморозуміння з представниками зарубіжних країн, змушує зважати на наявні розбіжності. Зміст вивчення державного права зарубіжних країн не вичерпується практичними цілями. Діяльність багатьох юристів прямо не пов'язана із закордонним правом, але повноцінна юридична освіта неможлива без таких дисциплін, як історія, теорія, філософія права, державне право зарубіжних країн тощо. Ці дисципліни – необхідна частина юридичної освіченості.

Наука державного права зарубіжних країн виконує пізнавальну функцію, сприяє здобуттю повноцінної юридичної освіти.