Конституційне (державне) право зарубіжних країн - Бесчастний В.М - 15.3. Законодавча влада

Індія – парламентська республіка. Законодавча влада належить двопалатному парламенту. Нижня палата – Народна палата (індійська назва – лок сабга) формується в результаті загальних і прямих виборів. Максимальне число депутатів цієї палати – 550 (зокрема 20 депутатів представляють союзні території, 38 – відсталі племена, 37 – найбезправніші касти, 2 депутати може призначити президент для "адекватного представництва" англо-індійськой общини). Крім того, 78 місць "бронюється" за рештою каст. Вибори депутатів проводяться за мажоритарною системою відносної більшості. Термін повноважень народної палати – п'ять років.

Народна палата може винести вотум недовір'я уряду. У цьому випадку або уряд іде у відставку, або президент розпускає Народну палату (частіше відбувається друге).

Керівним органом нижньої палати є спікер, який повинен бути неупередженим, для чого виходить зі складу партії. Йому допомагає заступник. Спікер має широкі повноваження: тлумачить регламент палати, має вирішальне слово під час формування постійних комісій, має право накладати дисциплінарні стягнення на депутатів та ін. Як і в інших країнах, у палаті створюються партійні фракції, утворюються галузеві постійні комісії, створюється секретаріат палати, який провадить в основному технічну роботу. Кожна партійна фракція має свого лідера. Постійні комісії також обирають своє керівництво (при цьому помітний значний вплив спікера).

До складу верхньої палати – Ради штатів (радж'я сабга) входить не більше 250 депутатів, обирається вона шляхом непрямих виборів. 232 з 244 членів Ради штатів обираються на 6 років виборними членами законодавчих зборів штатів і союзних територій, 12 з них призначає президент з осіб, що мають спеціальні знання або досвід у сфері літератури, науки, мистецтва, суспільної діяльності. Представників штатів обирають члени їх законодавчих зборів, що одержали мандат за результатами виборів. У такий самий спосіб у верхню палату обирають представників від союзних територій. Двічі на рік третина складу верхньої палати оновлюється, вона за жодних умов не може бути розпущена.

Керує засіданнями Ради штатів віце-президент, але роль його невелика; насправді керівництво засіданнями палати здійснює заступник голови палати, обираний її членами зі свого середовища.

Головна функція парламенту – законотворчість. Законопроекти можуть бути внесені депутатами (приватні біллі), але на практиці переважна частина законопроектів вноситься урядом (публічні біллі). Якщо його приймають обидві палати в однаковому тексті, законопроект направляється на підпис президенту. Якщо в якій-небудь палаті законопроект піддається змінам, він повертається в палату, що прийняла його першою. Рада штатів має право протягом чотирьох місяців висловити незгоду із законопроектом, прийнятим нижньою палатою (право вето). У цьому випадку обидві палати намагаються дійти згоди шляхом переговорів, а у разі невдачі за рішенням президента скликається спільне засідання обох палат і спірне питання розв'язується більшістю голосів. Якщо протягом 6 місяців Рада штатів не приймає рішення за законопроектом, прийнятим Народною палатою, закон вважається прийнятим у її редакції. "Грошовий" законопроект повинен бути розглянутий Радою штатів у 14-денний термін. її рекомендації не мають обов'язкового характеру. Якщо рішення Ради штатів є негативним, Народна палата долає це вето повторним прийняттям закону у звичайному порядку – простою більшістю.

Разом із законотворчістю парламент виконує й інші функції. Народна палата формує уряд і контролює його діяльність.

Палати парламенту Індії не є рівноправними. У разі незбігу позицій остаточне рішення ухвалюється на скликаному президентом спільному засіданні палат. При цьому домінує нижня палата, яка удвічі більша за верхню. До того ж фінансові законопроекти переважно розглядає саме нижня палата, а роль верхньої, як правило, обмежується рекомендаціями. Уряд несе колективну політичну відповідальність перед нижньою палатою.