Конституційне (державне) право зарубіжних країн - Бесчастний В.М - 17.2. Президент Російської Федерації

Президентство є відносно молодим інститутом у російській конституційно-політичній практиці. Відповідно до Конституції (ст. 80) президент є гарантом Конституції РФ, прав і свобод людини і громадянина. У встановленому Конституцією порядку він вживає заходів для охорони суверенітету РФ, її незалежності і державної цілісності, забезпечує узгоджене функціонування і взаємодію органів державної влади. Президент відповідно до Конституції РФ і федеральних законів визначає основні напрями внутрішньої і зовнішньої політики держави. Він як глава держави представляє РФ усередині країни і в міжнародних відносинах.

У російській Конституції реалізовано модель так званого "сильного" президента. Він обирається народом, отже, його повноваження похідні від народу, який довіряє президенту вищі державні функції. Так, згідно зі ст. 81 Конституції РФ президент обирається всіма громадянами Росії, що володіють активним виборчим правом, на загальних виборах. Таким чином, він одержує мандат довіри не від парламенту, як, наприклад, у ФРН або Італії, а від усього населення Росії.

Президент у Росії за конституційною моделлю не входить до системи поділу влади, а стоїть над усіма гілками влади. Це можна побачити, зіставивши низку норм. Відповідно до ст. 10 Конституції державна влада в РФ здійснюється на основі поділу на законодавчу, виконавчу і судову. Державну владу в РФ здійснюють президент РФ, Федеральні збори, уряд РФ, суди РФ (ст. 11). Таким чином, президент теж здійснює державну владу. Проте згідно з існуючою в російській науці конституційного права теорією влада президента не належить до жодної з трьох гілок влади, що традиційно виокремлюються.

Отже, тільки перед президентом стоїть завдання забезпечити узгоджене функціонування і взаємодію всіх інших органів державної влади – і федеральних, і суб'єктів РФ (ст. 80, 85 Конституції). Жодні інші органи подібних можливостей стосовно до президента не мають у своєму розпорядженні.

Президент обирається на загальних виборах і має дуже широкі повноваження:

– призначає голову уряду з відома Державної думи і приймає рішення про відставку Уряду;

– має право головувати на засіданнях уряду;

– на пропозицію голови уряду призначає і звільняє з посади його заступників і федеральних міністрів;

– представляє Раді Федерації кандидатури для призначення на посади голови Центрального банку, генерального прокурора і всі вищі судові посади;

– має право законодавчої ініціативи;

– розпускає Державну думу в разі триразового відхилення нею представлених кандидатур голови уряду, а також у разі висловлення Державною думою недовіри уряду, якщо президент з його відставкою не згоден;

– має право вето на закони, що приймаються парламентом. Проте це вето може бути подолане двома третинами голосів членів кожної з палат Федеральних зборів, тобто Державної думи і Ради Федерації (ст. 107 ч. 3);

– видає укази нормативного характеру (ст. 90).

Президент у цілому є незалежним від інших органів державної влади. Парламентські та судові заборони і противаги стосовно президентської влади, а тим більше контроль існують у наймінімальніших розмірах. По суті можна говорити про відсутність конституційної відповідальності президента. Навіть якщо уявити, що президент РФ вчинить державну зраду або інший тяжкий злочин, що є підставою для його звільнення з посади (ст. 93 Конституції), подібне звільнення буде вельми проблематичним, оскільки в Конституції не передбачено відповідальність президента за грубе порушення не лише самої Конституції, а й законів, президентської присяги. Хоча формально парламент Росії в особі своїх палат на підставі ст. 93, 102 Конституції може відсторонити президента від посади.

У свою чергу можливості самого президента, особливо щодо парламенту, досить значні: починаючи від послань Федеральним зборам, внесення проектів законів, які можуть бути визначені Президентом як першочергові, права вето, пропозиції кандидатур посадовців, що призначаються палатами, і закінчуючи правом розпуску нижньої палати – Державної думи і призначення позачергових парламентських виборів (ст. 84, 111, 117).

Президент має право на законотворчість, тобто на прийняття актів (перш за все указів), які у разі відсутності законів на рівних з ними регулюють суспільні відносини і діють доти, доки не буде прийнято відповідні закони; з низки питань закони взагалі не приймаються, і регулювання здійснюється або самостійно президентом, або за його дорученням урядом РФ. Згідно зі ст. 90 Конституції президент РФ видає укази і розпорядження, обов'язкові для виконання на всій території Росії. Ні Рада Федерацій, ні Державна дума не мають права їх скасувати. Але ці укази і розпорядження не можуть суперечити

Конституції і федеральним законам. У разі виявлення такої суперечності Конституційний суд повноважний анулювати нормативні укази президента, якщо визнає, що вони не відповідають Конституції Російської Федерації.

Президент тримає в руках всю внутрішню і зовнішню політику держави. Відповідно до ст. 86 Конституції він здійснює керівництво зовнішньою політикою, веде переговори і підписує міжнародні договори, ратифікаційні грамоти. Однак ці договори не набирають чинності без їх ратифікації парламентом шляхом прийняття законів обома палатами (ст. 106 Конституції РФ).

Уряд РФ цілком можна назвати урядом президента РФ, оскільки президент його повністю формує, спрямовує його діяльність і у будь-який момент має право відправити у відстав-ку(ст. 83,111), хоча для призначення голови уряду президенту необхідна згода Державної думи (ст. 103, 111). Згідно зі ст. 117 Дума може також висловити недовіру Уряду, у зв'язку з чим президент постає перед дилемою – оголосити про відставку уряду або не погодитися з рішенням Державної Думи. Якщо палата протягом трьох місяців повторно висловить недовіру уряду, президент зобов'язаний або відправити уряд у відставку, або розпустити Державну думу (ч. З ст. 117 Конституції РФ). При цьому слід зазначити, що ряд членів Уряду, які займають ключові пости, працює під безпосереднім керівництвом президента (міністри закордонних справ, оборони, внутрішніх справ та ін.), президент встановлює також усю систему федеральних органів виконавчої влади.

У країні існує вертикаль виконавчої влади, яка включає зверху донизу (або навпаки) всі структури, аж до глави сільської муніципальної освіти (незважаючи на проголошене Конституцією РФ відокремлення органів місцевого самоврядування від органів державної влади). Вершиною цієї піраміди можна вважати президента РФ. У суб'єктах РФ він має своїх повноважних представників.

Відповідно до ст. 87 Конституції президент є верховним головнокомандучем Збройних сил. Виключно президенту належить право затверджувати військову доктрину Російської Федерації, призначати і звільняти вище командування Збройних сил Російської Федерації (ст. 83). Проте він зобов'язаний (ч. 2 ст. 87) у разі одноособового введення воєнного стану негайно інформувати про це Раду Федерації і Державну думу. Йому не належить право оголошення війни і укладення миру. Це виключна компетенція Ради Федерації (ст. 106). До того ж парламент наділений правом затверджувати федеральний бюджет, за допомогою якого законодавча влада може впливати на питання субсидування армії і флоту. Саме у віданні Ради Федерації вирішення питання про можливість використання Збройних сил Росії за її межами (її. "г" ст. 102).

Конституція надала президенту право вводити на території Росії і в окремих її місцевостях надзвичайний стан. Проте та сама стаття зобов'язує президента негайно повідомити про це Раду Федерації і Державну Думу. Саме законодавчій владі належить право санкціонувати або скасувати це рішення президента.

Згідно зі ст. 91 Конституції, президент володіє недоторканністю. Це означає: ніхто не може застосувати стосовно президента фізичного або психічного насильства; його не можна ні затримати, ні обшукати, ні заарештувати, ні притягти до будь-якого виду правової відповідальності, поки він перебуває на посаді президента; нарешті, президента не можна скинути або усунути від виконання обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 Конституції президент РФ приступає до виконання повноважень з моменту складання присяги, припиняє їх виконання із закінченням терміну його перебування на посаді з моменту складання присяги новообраним президентом РФ.