Криміналістика - Волобуєв А.Ф. - 7. Значення криміналістичної ідентифікації, встановлення групової належності, криміналістичної діагностики в кримінальному судочинстві, використання їх даних у інших сферах юридичної практики

Положення теорій криміналістичної ідентифікації, встановлення групової належності, криміналістичної діагностики мають важливе теоретичне значення для всіх розділів криміналістики як одна зі складових їх наукових засад - насамперед це стосується криміналістичної техніки. На підставі положень зазначених теорій за кожним розділом розробляються рекомендації, що пов'язані з розв'язанням ідентифікаційних і діагностичних питань, установленням групової належності та відповідними дослідженнями.

Практичне значення теорій криміналістичної ідентифікації, встановлення групової належності, криміналістичної діагностики виявляється у двох аспектах. Передусім їх положення безпосередньо чи як складова відповідних криміналістичних рекомендацій використовує слідчий, учасники судового розгляду кримінальних справ, експерт під час збирання, дослідження, оцінки і використання доказів (наприклад, слідчий під час пред'явлення для впізнання, експерт під час криміналістичних експертиз).

Інший аспект полягає в тому, що результати ідентифікації, встановлення групової належності, діагностики, одержані як за процесуальною, так і непроцесуальною формою, мають вагоме значення для розслідування конкретних злочинів, судового розгляду кримінальних справ. Вони уможливлюють найбільш ефективне планування і організацію розслідування, тактику слідчих дій, тактичних операцій, інших заходів; їх використовують для встановлення і розшуку злочинців, предметів посягання, засобів учинення злочину, з'ясування вини конкретних осіб, інших важливих обставин у справі. Зафіксовані в передбачених ч. 2 ст. 65, ст. 82 КПК України джерелах зазначені результати набувають значення доказів. На їх підставі приймаються процесуальні рішення у справі. Отож, результати криміналістичної ідентифікації, встановлення групової належності, криміналістичної діагностики сприяють всебічному, повному і об'єктивному дослідженню обставин справи, доведенню всіх обставин, що передбачені ст. 64,23 КПК України і підлягають доказуванню в конкретній кримінальній справі, а отже встановленню об'єктивної істини.

Результати досліджень із метою встановлення групової належності й діагностичних є придатними, насамперед, для побудови версій і пошуку об'єктів для перевірки з метою ототожнення, адже визначення групи, особливостей невідомого об'єкта звужує напрямок пошуку, робить його цілеспрямованим, а отже успішнішим. Якщо встановлення групової належності, стану, властивостей об'єкта, механізму події тощо є самостійним завданням, відповідний результат, процесуально закріплений, використовується як доказ для встановлення суттєвих обставин учиненого. Так, віднесення пристрою, вилученого у громадянина, до розряду вогнепальної зброї (групова належність), визначення його придатності до стрільби (діагностичне питання) є доказом події злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, і вини вказаної особи.

Окремо доцільно зазначити, що дані про особу, приховані в слідах-речовинах, завдяки застосуванню діагностичних цитологічних, імунологічних, медико-криміналістичних, спектрографічних методів дослідження об'єктів органічного походження набувають глибинної конкретики, що дозволяє отримати достатній обсяг інформації про особу злочинця. А саме:

- за слідами крові можливо встановити стать, вік (дорослий або дитина), регіональне походження крові, можливість походження від живої людини, вагітної жінки або породіллі;

- за слідами слини, сечі й інших виділень людини групову приналежність виділень, стать людини;

- за волоссям стать людини; колір та їх регіональну приналежність; довжину зачіски, давність стрижки, факт перефарбування волосся і його давність; механізм відокремлення (випали, вирвані, відрізані тощо); якщо вирвані, то повільно або швидко; якщо зрізані, то якого виду знаряддям;

- за нігтьовими пластинами і волоссям (за мікровключеннями в них різних елементів) - побутові умови, професію, захворювання: перед - або після інфарктний стан, цукровий діабет, гінекологічні та шкірні захворювання, вагітність, лактацію, функціональні порушення; факт уживання наркотиків, дози і періодичність їх прийому (М. Б. Вандер);

- за зубом (або його фрагментами) можна діагностувати особливості зубної дуги, зубо-щелепної системи людини загалом, вік, групу крові, особливості зовнішності, ознаки захворювань, професію та звички.

Особливо значущими для розслідування злочинів, судового розгляду кримінальних справ є результати криміналістичної ідентифікації.

Зокрема, із застосуванням методу ДНК-аналізу за слідами біологічного походження (кров, сперма, слина, волосся, м'язова, епітеліальна й кісткова тканини) можливе: встановлення їхнього походження від певної людини; виявлення слідів такої людини у змішаних слідах; установлення ідентичності останків у випадках розчленування трупа; ідентифікація жертви катастрофи, якщо близькі родичі живі (Н.М. Д'яченко). На сучасному етапі метод ДНК-аналізу сприяє розв'язанню складних завдань у процесі досудового розслідування, при цьому для експертного дослідження можуть бути використані мінімальні кількості речовини. Наприклад, наприкінці грудня в кюветі поблизу об'їзної дороги було виявлено труп чоловіка. У підозрюваного у вчиненні злочину було вилучено одяг, на якому виявлено кров людини, групову приналежність якої не встановлено. Під час огляду одягу було виявлено мікро слід крові, за яким було визначено ДНК-профіль, ідентичний ДНК-профілю потерпілого. При цьому ймовірність випадкового збігу генетичних ознак становила не менше 1 на 10 мільярдів осіб.

На підставі факту тотожності об'єкта будуються відповідні версії, планується розслідування злочину, провадиться пошук об'єкта за його відсутності, а головне, - встановлюються окремі обставини у справі. Ототожнення об'єкта - прямий доказ його причетності до розслідуваної події, нерідко це основний доказ учинення злочину конкретною особою. Наприклад, дактилоскопічна експертиза визначає, що слід пальця руки, знайдений на місці крадіжки, залишений гр-ном Н. Цей висновок використовують як доказ винуватості гр. Н. у вчиненні крадіжки.

Певне застосування положення криміналістичної ідентифікації, встановлення групової належності, криміналістичної діагностики можна виявити і в інших сферах юридичної практики. Йдеться, насамперед, про цивільне, господарське судочинство, де суттєву роль у процесі доказування відведено судовим криміналістичним експертизам. Також можна згадати діяльність нотаріусів, адвокатів, юрисконсультів тощо. Дані аналізованих теорій є застосовуваними як у процесуальній, так і в повсякденній діяльності (наприклад, під час відбору об'єктів для дослідження, формулювання завдань експертові, оцінки експертних висновків, для ототожнення людини, зображеної на фотознімку документа, тощо).