Криміналістика - Волобуєв А.Ф. - 3. Організаційні форми і тактичні прийоми взаємодії слідчого з іншими суб'єктами при розслідуванні злочинів

Форми взаємодії слідчого з органами дізнання, підприємствами, установами, громадськістю та засобами масової інформації - це певні способи зв'язку між слідчим і суб'єктами взаємодії, які забезпечують узгодженість їх дій і правильне поєднання повноважень, методів і засобів роботи. Форми взаємодії можуть бути різними в залежності від суб'єкта, з яким спільно діє слідчий, від факту урегульованості їх діяльності у законодавстві та конкретних завдань, які необхідно вирішити.

1. Форми взаємодії слідчого з органами дізнання.

Процес встановлення істини в більшості кримінальних справ представляє собою досить кропітку, трудомістку і складну роботу. її виконання, як правило, вимагає проведення комплексу гласних і негласних заходів. Для цього є необхідним об'єднання зусиль слідчого з органами дізнання.

На органи дізнання згідно ст. 103 КПК України покладається вжиття необхідних оперативно-розшукових заходів з метою виявлення ознак злочину і осіб, що його вчинили. Правову основу оперативно-розшукової діяльності становлять Конституція України, Кримінальний та Кримінально-процесуальний кодекси України, Закони України "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю, Закони України про Службу національної безпеки, прокуратуру, міліцію, Прикордонні війська, Управління охорони вищих посадових осіб, інші нормативно-правові акти (в тому числі відомчі інструкції, накази, розпорядження, вказівки) та міжнародно-правові угоди" учасником яких є Україна.

Згідно із ст. 2 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" від 18.02.1992 року, оперативно-розшукова діяльність - це система гласних і негласних пошукових, розвідувальних і контррозвідувальних заходів, здійснюваних із застосуванням оперативних і оперативно-технічних засобів.

Оперативно-розшукову діяльність здійснюють не всі органи дізнання, а лише ті з них, які мають у своєму складі відповідні оперативні підрозділи. Згідно ст. 5 Закону України "Про ОРД" оперативно-розшукова діяльність здійснюється оперативними підрозділами:

- органів внутрішніх справ - кримінальною та спеціальною міліцією;

- оперативно-режимними підрозділами місць позбавлення волі;

- органів служби безпеки - розвідкою, контррозвідкою, військовою контррозвідкою;

- підрозділами захисту національної державності, боротьби з корупцією та організованою злочинною діяльністю, оперативно-технічним, оперативного, документування;

- прикордонних військ - підрозділами з оперативно-розшукової роботи;

- управління державної охорони - підрозділом оперативного забезпечення охорони;

- органів Державної податкової служби; Розвідувальні органи

Міністерства оборони України. Взаємодія слідчого і органів дізнання у розслідуванні злочинів може здійснюватись у наступних формах:

- повідомлення слідчого органом дізнання про виявлення злочину і передача йому матеріалів дослідчої перевірки інформації про злочин для вирішення питання про порушення кримінальної справи;

- спільна робота слідчого з оперативними співробітниками при заведенні оперативно-розшукових справ;

- виконання окремих доручень слідчого щодо провадження слідчих і розшукових дій;

- спільне планування і проведення слідчих дій;

- спільна робота у складі слідчо-оперативних груп (бригад). Повідомлення слідчого органом дізнання про виявлення злочину і передача йому матеріалів дослідчої перевірки достатніх для вирішення питання про порушення кримінальної справи представляє собою форму взаємодії передбачену п. 6.19.2 наказу МВС України № 1600 від 25 грудня 2003 року "Про організацію діяльності органів досудового слідства системи МВС України", а також п. 5 ч. 1 ст. 94 КПК України. її сутність зводиться до того, що оперативний працівник у випадку виявлення злочину повинен прийняти заходи по документуванню його ознак шляхом відібрання заяви і детальних пояснень від потерпілої особи, відібрання пояснень від свідків події злочину, складення актів вилучення документів, предметів чи інших об'єктів, що можуть виступати речовими доказами у справі, а також організації їх попередніх досліджень спеціалістом. Зібрані матеріали оперативний працівник разом із рапортом про виявлення ним злочину повинен представити у слідчий відділ для прийняття рішення по суті. У випадку виявлення слідчим недоліків представленого матеріалу дослідчої перевірки, оперативний працівник повинен усунути їх та доробити.

Взаємодія слідчого з оперативними співробітниками на етапі дослідчої перевірки інформації про злочин і зборі первинного матеріалу має місце також і при їх спільній роботі у складі чергової слідчо-оперативної групи. В цьому випадку оперативні працівники діють під керівництвом слідчого і виконують його вказівки на місці події: відбирають пояснення від свідків і потерпілої особи, проводять обходи квартир сусідів з метою встановлення можливих свідків-очевидців, здійснюють перевірку заяв про вчинення аналогічних злочинів у певному районі тощо.

Окремими завданнями, що виконують оперативні працівники на цьому етапі можуть бути також переслідування злочинців "по гарячих слідах" і фізичне їх захоплення, організація загороджувальних заходів на можливих шляхах відходу злодіїв та інше.

Спільна робота слідчого з оперативними співробітниками при заведенні оперативно-розшукових справ представляє собою непроцесуальну форму взаємодії. Вона може здійснюватись як до, так і після порушення кримінальної справи в залежності від категорії оперативно-розшукової справи. Сутність даної форми взаємодії полягає в основному у консультаційній допомозі слідчого, який спеціалізується на розслідуванні злочинів певного виду. У випадку, якщо оперативно-розшукова справа оформлюється в зв'язку із виявленням в діях осіб ознак певного складу злочину, завданням слідчого є координація сил оперативних працівників у напрямку збору повного матеріалу дослідчої перевірки, необхідного для порушення кримінальної справи за цим фактом. Якщо оперативно-розшукова справа оформлюється на нерозкритий злочин, за яким кримінальна справа порушена, слідчий координує зусилля оперативних уповноважених у напрямку здійснення ефективного і швидкого розшуку злочинців. Слід зазначити при цьому, що допомога слідчого оперативним працівникам має форму порад, які не є обов'язковими до виконання. Дана робота не відображається у матеріалах справи. Ефективність даної взаємодії слідчого і оперативних співробітників залежить повною мірою від обоюдної зацікавленості цих суб'єктів у результатах їх спільної роботи - виконанні завдань кримінального судочинства.

Виконання окремих доручень слідчого щодо провадження слідчих та розшукових дій представляє собою форму взаємодії встановлену ч. З ст. 114 КПК України. Доручення слідчого є обов'язковою для оперативного працівника вказівкою, яка виконується у десятиденний строк з моменту надходження. Відповідь на доручення слідчого оформлюється рапортом про проведенні заходи (з вказівкою дати і результатів їх проведення), до якого можуть додаватися відповідні протоколи слідчих дій та додатки до них (схеми, носії з відео чи звукозаписом, вилучені об'єкти тощо). Згідно з п. 6.19.3 наказу МВС № 1600, доручення слідчого, які непов'язані з проведенням слідчих дій можуть надаватися в усній формі.

Окремим різновидом виконання вказівок слідчого може розглядатися також виконання оперативними працівниками приводу обвинуваченого (ст. 136 КПК України) і проведення заходів по забезпеченню безпеки осіб, що беруть участь у кримінальному судочинстві (ст. 52-1 КПК України). Дані доручення слідчого оформлюються постановою про проведення вказаних заходів.

Спільне планування і проведення слідчих дій представляє собою форму взаємодії встановлену ч. З ст. 114, ст. 183, ст. 191 КПК України. її сутність полягає у використанні слідчим допомоги оперативних працівників при проведенні окремих слідчих дій, які характеризуються складністю їх організації і необхідністю вирішення ряду тактичних завдань. До таких слідчих дій можуть відноситись зокрема огляд місця події, обшук і виїмка, відтворення обстановки і обставин події злочину, затримання підозрюваних, допити окремих осіб.

Так, при огляді місця події на оперативного працівника можуть покладатися завдання охорони території місця події і окремих об'єктів на ньому, видалення з нього сторонніх осіб, забезпечення зв'язку та обміну інформацією, встановлення та опитування очевидців злочину.

При підготовці до обшуку і виїмки оперативному працівнику слідчий може доручити збір інформації про об'єкт, на якому планується проведення пошукових дій, та про осіб, які займають приміщення і яких планується обшукувати. В ході проведення цих слідчих дій на оперативників можуть покладатися завдання забезпечення безперешкодного проникнення учасників на об'єкт обшуку (застосування фізичної сили, спеціальних засобів відкриття приміщень, реалізація проникнення під "легендою", тощо), забезпечення безпеки учасників обшуку, спостереження за поведінкою особи, що обшукується.

При відтворенні обстановки і обставин події злочину допомога оперативних співробітників може виражатися у забезпечення охорони місця проведення даної слідчої дії, забезпеченні безпеки її учасників, попередженні спроби здійснення втечі підозрюваним або обвинуваченим в ході її проведення.

В ході проведення слідчим допитів також може виникати необхідність залучення до участі оперативних працівників. Особливо це стосується випадків, коли допит проводиться в конфліктній ситуації і необхідно застосовувати складні тактичні прийоми, які вимагають участі декількох співробітників, або попереджати неадекватні дії допитуваної особи (завдання собі тілесних ушкоджень, напад на слідчого чи інших учасників тощо).

При затриманні осіб на оперативного працівника, як правило, покладаються завдання фізичного захоплення і утримання злочинця, його обеззброювання, проведення особистого обшуку, вилучення об'єктів, які можуть використовуватись затриманим для завдання тілесних ушкоджень собі та учасникам слідчої дії. Так, підлягають вилученню прикраси у вигляді ланцюжків, масивних перснів, шнурків на шиї, ремені з брюк, шнурки з взуття, тверді гострі предмети і таке інше.

Спільна робота у складі слідчо-оперативних груп (бригад) - це форма взаємодії передбачена відомчими нормативними актами, зокрема Наказом МВС України: № 1600 від 25 грудня 2003 року "Про організацію діяльності органів досудового слідства системи Міністерства внутрішніх справ України" і Наказом МВС України: № 458 від 23 липня 2004 року "Про затвердження Положення про основи організації розкриття злочинів загально-кримінальної спрямованості". Даний різновид взаємодії представляє собою найбільш ефективний організаційний захід, спрямований на забезпечення узгодженої й цілеспрямованої діяльності слідчих та оперативних працівників при розслідуванні злочинів.

Взаємодія, яка здійснюється в рамках слідчо-оперативної групи дозволяє вирішити досить широкий спектр важливих завдань. До них зокрема можна віднести наступні:

- забезпечення організаційної єдності слідчих та оперативних працівників, що мінімізує виникнення взаємних непорозумінь, попереджає тяганину у справі та інші негативні наслідки;

- створення кращих умов для налагодження психологічного контакту між членами групи;

- розширення можливостей залучення допомоги найбільш кваліфікованих працівників;

- можливість ведення розслідування одночасно в кількох напрямах і в різних місцях, швидко опрацьовувати великий масив інформації, маневрувати силами і засобами;

- забезпечення концентрації у разі необхідності зусиль всіх членів групи на розв'язанні задачі, яка є вирішальною у певний момент, у стислі терміни;

- оптимізація і оперативність виконання доручень та вказівок слідчого працівниками органу дізнання про проведення ними слідчих і розшукових дій;

- забезпечення швидкого обміну інформацією між слідчим та оперативними працівниками;

- забезпечення постійного і ефективного контролю за виконанням зобов'язань покладених на учасників взаємодії при

розслідуванні злочину. Звичайно характер і обсяг завдань, для вирішення яких створюються слідчо-оперативні групи, може бути різний. В залежності від призначення й часу дії слідчо-оперативні групи можна розділити на наступні види:

- слідчо-оперативні групи, що створюються для організації добового чергування з метою реагування на заяви і повідомлення, які надходять в чергову частину підрозділу МВС;

- слідчо-оперативні групи, що створюються для виконання конкретного завдання (наприклад, для проведення оперативної закупівлі чи іншої тактичної операції);

- слідчо-оперативні групи, що створюються за наказом начальника підрозділу для розслідування складних і трудомістких кримінальних справ про особливо тяжкі, багатоепізодні злочини, про злочини, що вчинені організованими злочинними формуваннями;

- постійно діючі слідчо-оперативні групи, які спеціалізуються на розслідуванні окремих видів злочинів.

Можуть мати місце й інші форми взаємодії слідчого і органів дізнання у боротьбі із злочинністю. До них можна віднести проведення міжвідомчих оперативних нарад і профілактичних заходів; спільне проведення занять; сумісний аналіз оперативної ситуації у регіоні і напрацювання стратегії взаємодії у боротьбі зі злочинністю певної категорії; концентрація спільних зусиль на викритті корумпованих посадових осіб в регіоні, тощо.

2. Форми взаємодії слідчого з громадськістю, представниками установ, підприємств, організацій.

Ефективність боротьби із злочинністю у всіх її проявах залежить від активності участі в цій діяльності населення. Вміння слідчого правильно використовувати допомогу громадськості є запорукою швидкого, результативного і якісного виконання завдань кримінального судочинства.

Правовою основою взаємодії слідчого із громадянами є Конституція України, Кримінально-процесуальний кодекс України (ст. ст. 23-1, 23-2,127 та інші), Закон України "Про міліцію", Закон України "Про оперативно-розшукову діяльність", Закон України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю ".

Залучення громадськості до розкриття та розслідування злочинів базується на наступних принципах.

а) добровільність участі громадян;

б) дотримання правил етики та моралі;

в) забезпечення безпеки громадян, які залучаються до участі в оперативно-пошукових заходах та слідчих діях;

г) недопущення покладання на громадян повноважень і обов'язків органів дізнання та слідства;

д) нерозголошення інформації, що представляє собою таємницю слідства.

Важко недооцінити роль громадськості у сприянні в роботі слідчого і оперативних працівників. Адже, суспільство - це середовище, де вчинюється злочин і де залишаються його сліди. Повідомлення громадян про злочин, що вчинений або готується, дозволяє правоохоронним органам вчасно відреагувати: попередити злочин і настання тяжких наслідків від нього, затримати злочинців "на гарячому" і тим самим забезпечити невідворотність покарання. При виявленні злочину громадянин зі своєї ініціативи може надати допомогу правоохоронним органам в різноманітних формах: охороняти місце події і окремі сліди від знищення; встановлювати осіб, що були очевидцями злочину; організувати переслідування й затримання злочинця по "гарячих слідах"; надавати вчасно медичну допомогу потерпілим, вислухати їхні перші свідчення про подію злочину, з наступним повідомленням цієї інформації слідчому. За допомогою громадян слідчий може організувати прочісування місцевості навколо місця події з метою виявлення знарядь злочину, предметів залишених або загублених злочинцями та інших слідів.

Найбільш успішно населення використовується з метою розшуку і затримання злочинців, встановленні свідків та потерпілих, розшуку слідів злочину та викраденого майна.

Деякі форми використання допомоги громадськості прямо передбачені ст. 8 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" . До них відносяться:

- опитувати осіб з їхньої згоди, використовувати їхню добровільну допомогу;

- залучати громадян для участі в контрольних закупівлях товари, сировини, напівфабрикатів з метою виявлення протиправної діяльності;

- залучати представників громадськості для перевірки фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, організацій і окремих громадян;

- за згодою власників або мешканців відвідувати житлові або інші приміщення для встановлення обставин зробленого злочину;

- за участю громадян виявляти й фіксувати сліди тяжких злочинів;

- готовити із числа громадян осіб для проникнення в злочинну групу;

- використовуючи громадян, що працюють на підприємствах, знімати інформацію з каналів зв'язку, здійснювати контроль телеграфно-поштових відправлень шляхом перлюстрації кореспонденції;

- за участю громадян, що співробітничають із оперативними підрозділами, здійснюють візуальне спостереження в громадських місцях явищ, фактів, подій, що представляють оперативний інтерес, у тому числі з використанням технічних засобів;

- залучати громадян для співробітництва по їхній добровільній згоді у вигляді гласних або негласних штатних співробітників;

- установлювати конфіденційну взаємодію із громадянами на добровільній основі (таке співробітництво здійснюється на негласній основі на певних умовах).

3. Форми взаємодії слідчого з засобами масової інформації.

У боротьбі із злочинністю важливим напрямком роботи є налагодження взаємодії із засобами масової інформації (далі ЗМІ). При цьому, в залежності від поставлених завдань розрізняється два аспекти використання ЗМІ у боротьбі із злочинністю - це криміналістичний та кримінологічний аспекти.

Використання ЗМІ в криміналістичному аспекті здійснюється з метою звернення представників правоохоронних органів до населення за допомогою у виявленні і розкритті злочинів. Необхідність в цьому може виникати за декількох причин:

1) відсутність у правоохоронних органів даних про свідків злочину;

2) необхідність встановлення всіх потерпілих (епізодів) від злочинної діяльності затриманої особи або групи осіб;

3) відсутність у правоохоронних органів відомостей про особу, що скоїла злочин, або даних про його місцезнаходження;

4) необхідність встановлення особи загиблого у випадку виявлення невпізнаного трупу;

5) необхідність встановлення місця перебування особи зниклої безвісті.

Звернення правоохоронних органів за допомогою можуть розміщуватись у формі телевізійних оголошень, повідомлень в ефірі радіомовлення або в друкованих періодичних виданнях із вказівкою контактних телефонів, адрес підрозділів МВС.

Кримінологічним аспектом використання ЗМІ є розробка загальнодержавної програми правового виховання населення з метою попередження злочинності, підвищення правосвідомості громадськості, створення перешкод у пропагуванні насильства, жорстокості, бездуховності та цинізму. Крім того, зв'язок правоохоронних органів із населенням через ЗМІ може забезпечити виконання наступних заходів:

- попередження і профілактика окремих видів злочинів шляхом інформування населення про обставини їх вчинення;

- спонукання громадян вжити заходи щодо усунення виявлених причин та умов, що сприяють вчиненню злочинів;

- інформування про обставини тієї чи іншої події з метою попередження або спростування слухів, виникнення паніки серед населення, тощо;

- формування і підтримання авторитету органів внутрішніх справ серед населення;

- реабілітації невинуватих осіб.

Реалізовуватись вказані заходи можуть шляхом організації спільних телепередач, добових або щотижневих повідомлень у новинах, трансляції виступів керівників практичних підрозділів МВС та результатів їх інтерв'ювання.

Необхідно акцентувати увагу на тому, що в сучасних умовах ЗМІ також можуть використовуватися організованими злочинними формуваннями для протидії правоохоронним органам у виконанні завдань кримінального судочинства (наприклад, шляхом дискредитації дій правоохоронних органів, поширенням чуток, розголошенням відомостей, що становлять слідчу таємницю). Тому, слідчі та оперуповноважені мають володіти знаннями про можливості ЗМІ, вчитись взаємодіяти і використовувати їх потенціал у боротьбі із злочинністю, уміти нейтралізувати протидію і перешкоджання розслідуванню.