Кримінальне право України - Кузнецов В.В. - 1. Поняття необхідної оборони та умови її правомірності. Конституційні положення щодо захисту життя та здоров'я людини від протиправних посягань. Перевищення меж необхідної оборони та уявна оборона

1. Поняття необхідної оборони та умови її правомірності. Конституційні положення щодо захисту життя та здоров'я людини від протиправних посягань. Перевищення меж необхідної оборони та уявна оборона

Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. № 1 "Про судову практику у справах про необхідну оборону"

Положення ст. 27 Конституції України передбачають право кожної людини захищати своє життя і здоров'я, життя й здоров'я інших людей від протиправних посягань.

Необхідною обороною визнається правомірний захист особи, суспільства та держави від суспільно небезпечних посягань, шляхом завдання необхідної та достатньої в цій обстановці шкоди тому, хто посягає, для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони (ч. 1 ст. 36 КК).

Правомірність необхідної оборони визначається умовами, які прийнято ділити на дві групи: а) стосовні до посягання; б) стосовні до захисту.

Посягання повинно бути: по-перше, суспільно небезпечним, тобто діянням, передбаченим як злочин у в КК; по-друге, посягання має бути наявним, тобто таким, коли існує безпосередня загроза нападу (абз. 2. п. 2 постанови), або напад уже почався, або закінчився, та для особи, що захищається, це незрозуміло; по-третє, посягання має бути дійсним, тобто існуючим об'єктивно, в реальній дійсності, а не тільки в уяві того, хто захищається. Якщо ж посягання існує тільки в уяві особи, що захищається, питання про відповідальність за завдані ушкодження особі, яка помилково прийнята за нападаючого, вирішується за правилами уявної оборони.

Уявною обороною визнається заподіяння шкоди за таких обставин, коли реального суспільно небезпечного посягання немає і особа, неправильно оцінюючи дії потерпілого, лише помилково припускала наявність такого посягання (ч. 1 ст. 37 КК).

Захист повинен бути: по-перше, спрямованим на оборону правомірних інтересів особи, суспільства, держави, і законодавство дає досить широкі для цього можливості; по-друге, шкода від захисних дій повинна спричинятися тільки особі, яка здійснює посягання; по-третє, захист не повинен перевищувати меж необхідної оборони, дії особи, що захищається повинні відповідати характерові та ступеню суспільної небезпеки.

Перевищенням меж необхідної оборони визначається умисне заподіяння особі, що посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання чи обстановці захисту (ч. 3 ст. 36 КК). Перевищення меж необхідної оборони тягне за собою кримінальну відповідальність лише у двох випадках; у разі умисного вбивства (ст. 118 КК) та умисного заподіяння тяжких тілесних ушкоджень (ст. 124 КК).

Правомірним слід вважати застосування зброї чи будь-яких інших засобів чи предметів незалежно від тяжкості шкоди, яку заподіяно тому, хто посягає, якщо воно здійснене для захисту від нападу озброєної особи або нападу групи осіб, а також для відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення (абз. 2 п. 3 постанови). Також, згідно ч. 4 ст. 36 КК, особа не підлягає кримінальній відповідальності, якщо через сильне душевне хвилювання, викликане суспільно небезпечним посяганням, вона не могла оцінити відповідність заподіяної нею шкоди небезпечності посягання чи обстановці захисту.

2. Ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів (ст. 301 КК)

Стаття складається з п'яти частин, що містять заборонювальні норми, та примітки. Родовим об'єктом злочину є суспільна моральність (сфера суспільних відносин, яка на основі моралі визначає найбільш високі, загальновизнані духовні і культурні надбання людства, втілюючи їх в суспільну свідомість та поведінку в якості непорушних і загальноприйнятих суспільних ідеалів). Безпосередній об'єкт злочину - моральні засади суспільства у сфері статевих відносин та розповсюдження інформації про статеве життя.

Предметом злочину є твори, предмети або інші зображення порнографічного характеру (в ст. 301 вони скорочено визначені як порнографічні предмети).

Порнографією є вульгарно-натуралістична, цинічна, непристойна фіксація статевих актів, самоцільна, спеціальна демонстрація геніталій, антиетичних сцен статевого акту, сексуальних збочень, зарисовок з натури, які не відповідають моральним критеріям, ображають честь і гідність людини, спонукаючи негідні інстинкти (ст. 1 Закону України "Про захист суспільної моралі" від 20 листопада 2003 р.). Згідно з ч. 1 ст. 2 цього Закону виробництво та обіг у будь-якій формі продукції порнографічного характеру в Україні забороняються.

Дитяча порнографія означає зображення у будь-який спосіб дитини чи особи, яка виглядає як дитина, задіяної у реальній або змодельованій відверто сексуальній поведінці, або будь-яке зображення статевих органів дитини в сексуальних цілях.

Продукція порнографічного характеру будь-які матеріальні об'єкти, предмети, друкована, аудіо-, відеопродукція, в тому числі реклама, повідомлення та матеріали, продукція засобів масової інформації, електронних засобів масової інформації, змістом яких є детальне зображення анатомічних чи фізіологічних деталей сексуальних дій чи які містять інформацію порнографічного характеру.

Не є предметом цього злочину продукція еротичного та сексуального характеру, а також твори, що мають інше призначення - мистецьке, наукове, просвітницького тощо. Для визнання порнографічного характеру зазначених творів, зображень, інших предметів, кіно- і відеопродукції, комп'ютерних програм обов'язковим є призначення та проведення мистецтвознавчої експертизи.

Об'єктивна сторона злочину (ч. 1 ст. 301 КК) полягає в таких діях щодо порнографічних предметів: 1) ввезення в Україну; 2) виготовлення; 3) зберігання; 4) перевезення; 5) інше переміщення; 6) збут; 7) розповсюдження; 8) примушування до участі в їх створенні.

Ввезення в Україну - це дії, в ході яких зазначені вище предмети переміщуються через державний або митний кордон на територію України. Виготовлення включає як авторство (створення заново чи внесення змін у вже існуючий твір), так і відтворення, розмноження таких творів - друкування, зняття копій, монтаж. Зберігання - це будь-які умисні дії, пов'язані з фактичним незаконним перебуванням порнографічних предметів у володінні винного (він може тримати їх при собі, в будь-якому приміщенні, сховищі або в іншому місці). Перевезення чи інше переміщення - це зміна місця знаходження порнографічних предметів, доставляння їх з одного місця в інше транспортними засобами, шляхом здавання для пересилання поштою, кур'єрським зв'язком, перенесення пішки. Збут - це оплатна передача іншій особі, включаючи продаж, обмін, як плату за виконану роботу чи надані послуги. Розповсюдження - це безоплатна передача порнографічних предметів іншим особам, включаючи дарування, передачу у спадок, надання в тимчасове користування. Примушування до участі у створенні порнографічних предметів - це вплив на інших осіб шляхом застосування фізичного або психічного впливу з метою добитися того, щоб вони виступили авторами (заново написали книгу, сценарій, внесли відповідні зміни до існуючих), іншим чином взяли участь у створенні твору (виступили акторами, режисерами, операторами фільму тощо).

Злочин є закінченим з моменту вчинення хоча б однієї з передбачених у диспозиції ч. 1 ст. 301 КК дій (формальний склад).

Суб'єкт злочину - загальний (фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку). Відповідальність за протиправні дії, вчинені щодо неповнолітніх, несуть особи, які досягли повноліття.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується умисною виною та метою збуту чи розповсюдження творів, зображень або інших предметів порнографічного характеру. Така мета має місце, коли вказані предмети призначені для оплатної або безоплатної передачі іншим особам Для примушування до участі у створенні вказаних творів вказана мета не є обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони.

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 301 КК) мають місце у разі, якщо: 1) предметом злочину була кіно- та відеопродукція, комп'ютерні програми порнографічного характеру; 2) твори, зображення або інші предмети порнографічного характеру; 3) збут неповнолітнім чи розповсюджено серед них таких творів.

Особливо кваліфікуючими ознаками злочину, у контексті дій, передбачених частинами першою або другою цієї статті є вчинення їх: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб; 3) з отриманням доходу у великому розмірі (має місце, коли його сума у 200 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, про що зазначено у примітці до цієї статті) (ч. 3 ст. 301 КК); 4) щодо творів, зображень або інших предметів порнографічного характеру, що містять дитячу порнографію; 5) з примушуванням неповнолітніх до участі у створенні творів, зображень або кіно- та відеопродукції, комп'ютерних програм порнографічного характеру (ч. 4 ст. 301 КК).

Кіно- та відеопродукція, комп'ютерні програми порнографічного характеру - це кіноплівки, відеоплівки, комп'ютерні дискети та цифрові носії інформації, на яких містяться цілі фільми чи їхні окремі фрагменти фільмів відповідного змісту і призначення, або ж порнографічні відеоігри. Під примушуванням неповнолітнього до участі у створенні творів, зображень або кіно- та відеопродукції, комп'ютерних програм порнографічного характеру розуміються будь-які умисні дії, поєднані із застосуванням фізичного (побої, тілесні ушкодження, катування тощо) чи психічного впливу (погрози застосувати насильство, знищити майно, розголосити певні відомості тощо) і спрямовані на те, щоб особа, яка не досягла вісімнадцятирічного віку, виступила автором (співавтором) відповідного твору або взяла участь у його створенні як актор, режисер, оператор тощо (п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 27 лютого 2004 р. "Про застосування судами законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність").

Якщо дії, передбачені частиною четвертою цієї статті, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або з отриманням доходу у великому розмірі (має місце, коли його сума у 200 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, про що зазначено у примітці до цієї статті), то має місце злочин, передбачений ч. 5 ст. 301 КК.