Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар. Т2 - Тацій В.Я. - Стаття 359. Дослідження звуко- і відеозаписів

1. Відтворення звукозапису і демонстрація відеозапису проводяться в залі судового засідання або в іншому спеціально обладнаному для цього приміщенні з відображенням у журналі судового засідання основних технічних характеристик обладнання та носіїв інформації І зазначенням часу відтворення (демонстрації"). Після цього суд заслуховує доводи учасників судового провадження.

2. У разі необхідності відтворення звукозапису і демонстрація відеозапису можуть бути повторені повністю або в певній частині.

3.3 метою з'ясування відомостей, що містяться у звуко- і відеозаписах, судом може бути залучено спеціаліста.

4. Заяву про підробку звуко- і відеозаписів суд розглядає в порядку, передбаченому для розгляду заяв про підробку документів.

1. Звукозапис та відеозапис згідно з п. 1 ч. 2 ст. 99 КПК належать до документів та можуть визнаватися речовими доказами за умови, що вони містять зафіксовані за допомогою звуку, зображення відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Відтворення звукозапису і демонстрація відеозапису учасникам судового провадження проводяться в залі судового засідання або спеціально обладнаному для цього приміщенні, тобто в приміщенні, де встановлена необхідна звуко- та відеовідтворююча апаратура, яка, окрім цього, має забезпечувати можливість бути присутніми учасників судового провадження, інших учасників кримінального провадження, а також представників засобів масової інформації та громадськості, якщо дослідження відбувається у відкритому судовому засіданні. Якщо ж предметом відтворення та демонстрації є особисті записи, зміст особистих телефонних розмов, телеграфних та інших повідомлень, суд для запобігання розголошенню відомостей про особисте та сімейне життя чи обставин, які принижують гідність особи, з власної ініціативи чи за клопотанням сторони судового провадження може прийняти рішення про дослідження таких звуко- і відеозаписів у закритому судовому засіданні.

Початок проведення зазначеної процесуальної дії, а також основні технічні характеристики обладнання та носії інформації (особливості матеріалів звукозапису, демонстрації запису) та час відтворення (демонстрації) звуко- і відеозаписів фіксуються у журналі судового засідання. Перебіг відтворення звукозапису і демонстрація відеозапису фіксуються за допомогою технічних засобів.

Після прослуховування звукозапису або перегляду відеозапису головуючий пропонує сторонам кримінального провадження, потерпілому та іншим учасникам висловити власну думку щодо наведеного, а також доводи на підтвердження або спростування почутого (побаченого) тощо. За наслідками дослідження звуко- і відеозаписів головуючий має право поставити будь-кому із учасників судового провадження запитання, зажадати надання пояснень щодо почутого чи побаченого. Крім того, за ініціативою суду чи за клопотанням сторони може бути проведений повторний допит свідка, експерта, потерпілого або ж проведення такого допиту за їх клопотанням. Ці ж особи можуть самостійно заявити клопотання про їх допит, якщо під час дослідження звуко- і відеозаписів з'ясувалося, що він може надати показання стосовно обставин, щодо яких не допитувався.

2. У разі потреби (за наявності неточностей, незрозумілих фрагментів, нечіткого зображення тощо) відтворення звукозапису і демонстрація відеозапису можуть бути повторені повністю або у певній частині, у сповільненому чи збільшеному режимі. Суд приймає рішення про повторне відтворення звукозапису і демонстрацію відеозапису за власною ініціативою чи за клопотанням учасника судового провадження.

3. Під час дослідження звуко- і відеозаписів для з'ясування відомостей, що в них містяться, суд за власною ініціативою або за клопотанням сторони може залучити спеціаліста - особу, яка володіє спеціальними знаннями та навичками застосування технічних або інших засобів і може надавати консультації під час судового розгляду з питань, що потребують відповідних знань і навичок. Спеціаліст відповідно до ч. 2 ст. 71 КПК може бути залучений для надання безпосередньої технічної допомоги під час використання спеціального обладнання.

4. Якщо після відтворення звукозапису і демонстрації відеозапису суду учасник судового провадження вважає, що звуко- чи відеозапис є підробкою (містить ознаки підробки або вона підтверджується іншими зібраними у кримінальному провадженні доказами), він управі подати до суду заяву (заявити клопотання) з проханням виключити цей запис із числа доказів і вирішувати справу на підставі інших доказів. Якщо ж звуко- чи відеозапис викликає сумніви у його достовірності (справжності), учасник судового провадження вправі заявити клопотання про проведення експертизи документа.

Для перевірки зазначених питань суд управі своєю ухвалою, яка постановляється без виходу суду до нарадчої кімнати, із обов'язковим зазначенням про постановлення такої ухвали в журналі судового засідання визначити дії, які слід вчинити для перевірки достовірності документів. До переліку таких дій можуть бути віднесені проведення опитування сторін, допиту свідків, допиту експерта, отримання усних консультацій чи письмових роз'яснень спеціаліста, порівняння з іншими наявними у кримінальному провадженні документами, призначення експертизи тощо. Якщо внаслідок перевірки достовірності звуко- чи відеозапису шляхом проведення експертизи буде встановлено, що він є підробкою, суд вирішує питання про виключення документа із числа доказів та направляє заяву про підробку звуко- чи відеозапису, а також висновки експертизи органу досудового розслідування для внесення відповідних відомостей до ЄРДР.

Крім того; як під час відтворення звукозапису чи демонстрації відеозапису, так і після проведення цієї процесуальної дії учасники судового провадження вправі заявляти клопотання про визнання документа недопустимим доказом. Суд, розглядаючи заявлене клопотання, установивши очевидну недопустимість доказу - отримання його у порядку, не встановленому КПК, або з порушенням такого порядку, наприклад, здійснення аудіо -, відеоконтролю особи, тобто втручання у приватне спілкування без ухвали слідчого судді, зобов'язаний визнати такий доказ (звуко-, відеозапис) недопустимим та припинити його дослідження в судовому засіданні.