1. Після оголошення судових дебатів закінченими суд надає обвинуваченому останнє слово.
2. Суд не має права обмежувати тривалість останнього слова обвинуваченого певним часом.
3. Ставити запитання обвинуваченому лід час його останнього слова не дозволяється.
4. Якщо обвинувачений в останньому слові повідомить про нові обставини, які мають істотне значення для кримінального провадження, суд за своєю ініціативою або за клопотанням учасників судового провадження відновлює з'ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження, та перевірку їх доказами, після завершення яких відкриває судові дебати з приводу додатково досліджених обставин і надає останнє слово обвинуваченому.
1. Після оголошення учасниками судового провадження промов, обміну ними репліками головуючий оголошує судові дебати закінченими та надає обвинуваченому останнє слово. Якщо обвинувачених декілька, порядок надання їм останнього слова визначає суд.
Останнє слово обвинуваченого є його правом, яке дає йому можливість звернутися останній раз до суду з тим чи іншим проханням, висловити свою думку щодо пред'явленого обвинувачення, досліджених під час судового розгляду доказів тощо. Від останнього слова обвинувачений може відмовитися, позбавити ж цього права його не можна. Ненадання обвинуваченому можливості реалізувати таке право визнається згідно з положеннями вітчизняного та міжнародного законодавства, зокрема пл. 1 і 3 ст. б КЗПЛ, порушенням права обвинуваченого на захист, що, у свою чергу, з огляду на ч. 2 ст. 8, ч. 5 ст. 9 КПК є підставою для скасування судового рішення. Якщо ж обвинувачений не може реалізувати своє право на останнє слово, наприклад, у зв'язку з перебуванням його у хворобливому стані, суд, заслухавши думку інших учасників, для забезпечення права обвинуваченого на захист має оголосити перерву, у разі необхідності запросити лікаря - якщо обвинувачений потребує медичної допомоги, та за власною ініціативою або за клопотанням сторони судового провадження чи рекомендацією лікаря, який оглядав обвинуваченого, відкласти судове засідання.
Варто зауважити, що обвинувачений до виходу суду до нарадчої кімнати для постановления судового рішення має право згідно з ч. 5 ст. 469 КПК у будь-який момент укласти угоду про примирення або про визнання винуватості. Тобто, якщо обвинувачений до проголошення ним останнього слова дійде згоди з прокурором чи потерпілим з приводу умов угоди, він має право перед останнім словом або під час своєї промови заявити про це суду. У такому випадку суд згідно з ч. З ст. 474 КПК невідкладно зупиняє проведення процесуальних дій, надаючи можливість обвинуваченому закінчити свій виступ, і переходить до розгляду угоди.
2. Суд не має права обмежувати тривалість останнього слова обвинуваченого певним часом, зупиняти чи переривати його, за винятком випадку, коли обвинувачений, зловживаючи своїм правом останнього слова, систематично допускає висловлювання образливого або непристойного характеру, виходить за межі кримінального провадження.
3. Під час останнього слова обвинуваченому ставити запитання не дозволяється.
4. У випадку коли обвинувачений у своєму останньому слові повідомить про нові обставини, що не були предметом дослідження в судовому засіданні та які мають істотне значення для кримінального провадження (наприклад, впливають на кваліфікацію його дій, спростовують або підтверджують його винуватість, свідчать про причетність до вчиненого інших осіб), суд за власною ініціативою або за клопотанням учасників судового провадження приймає рішення про відновлення з'ясування обставин, установлених під час кримінального провадження, та перевірку їх доказами. Після дослідження нових обставин, повідомлених суду обвинуваченим під час останнього слова та здійснення перевірки їх доказами, суд відкриває судові дебати щодо них і надає слово обвинуваченому.
Стаття 367. Таємниця наради суддів
Стаття 368. Питання, що вирішуються судом при ухваленні вироку
ГЛАВА 29. СУДОВІ РІШЕННЯ
Стаття 369. Види судових рішень
Стаття 370. Законність, обґрунтованість і вмотивованість судового рішення
Стаття 371. Порядок ухвалення судових рішень, їх форма
Стаття 372. Зміст ухвали
Стаття 373. Види вироків
Стаття 374. Зміст вироку