Кримінально-виконавче право України - Богатирьов І.Г. - Залучення засуджених до праці

Праця засуджених в установах виконання покарань врегульована чинним Кримінально-виконавчим кодексом України (ст. 118-122) і є важливою передумовою ефективного використання інших засобів виправлення і ресоціалізації засуджених. Засуджені до позбавлення волі повинні працювати в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією установи виконання покарань. їх праця має свої особливості, які визначаються специфічним правовим становищем засуджених та поставленими перед установами виконання покарань завданнями.

Важливо наголосити, що праця засуджених до покарань у виді позбавлення волі здійснюється в умовах режиму відбування покарання. Засуджені залучаються до суспільно корисної праці з урахуванням наявних виробничих потужностей, зважаючи при цьому на стать, вік, працездатність, стан здоров'я і спеціальність. Засуджені залучаються до праці, як правило, на підприємствах, у майстернях установ, а також на державних або інших форм власності підприємствах за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції.

Засудженим чоловікам віком понад 60, жінкам - понад 55 років, інвалідам І та II груп, хворим на активну форму туберкульозу, жінкам з вагітністю понад чотири місяці, жінкам, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, дозволяється працювати за їхнім бажанням з урахуванням висновку лікарської комісії колонії.

Перелік робіт і посад, на яких забороняється використовувати засуджених до позбавлення волі, визначається нормативно-правовими актами ДДУПВП.

Засуджені не мають права припиняти роботу з метою вирішення трудових та інших конфліктів. Засуджені можуть залучатися без оплати праці лише до робіт з благоустрою колоній і прилеглих до них територій, а також поліпшення житлово-побутових умов засуджених або до допоміжних робіт із забезпечення колоній продовольством.

До цих робіт засуджені залучаються, як правило, в порядку черговості, в неробочий час і не більш як на дві години на день. Для осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, робочий тиждень не може перевищувати норму тривалості робочого часу, встановленого законодавством про працю. Час початку і закінчення роботи (зміни) визначаються адміністрацією установи у відповідно до з розпорядку дня. Засуджені звільняються від роботи у вихідні, святкові та неробочі дні, визначені законодавством про працю.

З урахуванням характеру виконуваних засудженим робіт допускається підсумований облік робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала визначальної кількості робочих годин.

Окремо необхідно наголосити про працю неповнолітніх і жінок. На неповнолітніх поширюються норми трудового права, що регламентують робочий час — не більше 36 годин (16-18 років) на тиждень, та 24 години (14-16 років).

Категорично забороняється використовувати неповнолітніх на нічних і надурочних роботах. Жінки не можуть залучатись до важкої праці зі шкідливими умовами. На них поширюються правила охорони праці вагітних жінок і матерів-годувальниць..

Засудженим неповнолітнім, інвалідам І та II груп, жінкам з вагітністю понад чотири місяці, не працюючим жінкам, які мають дітей у будинках дитини при установах виконання покарань, не працюючим чоловікам віком понад 60 і жінкам понад 55 років (якщо вони не отримують пенсії), а також особам, які звільнені від роботи через хворобу, безплатно надаються харчування, одяг, взуття, білизна і комунально- побутові послуги.

Праця засуджених організовується з додержанням правил охорони праці, техніки безпеки і виробничої санітарії, встановлених законодавством про працю і спеціальними нормами кримінально-виконавчого законодавства. Кожний засуджений, який прибуває в установу виконання покарань, проходить спеціальний інструктаж або навчання з техніки безпеки.

Праця осіб, засуджених до позбавлення волі, оплачується відповідно до її кількості та якості. Форми і системи оплати праці, норми праці та розцінки встановлюються нормативно-правовими актами ДДУПВП.

У виправних колоніях на особовий рахунок засуджених, які виконують норми виробітку або встановлені завдання і не допускають порушень режиму, зараховується, незалежно від усіх відрахувань, п'ятнадцять відсотків, а на особовий рахунок засуджених чоловіків віком понад 60, жінок — понад 55 років, інвалідів І та II груп, хворих на активну форму туберкульозу, вагітних жінок, жінок, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, - не менш як п'ятдесят відсотків нарахованого їм місячного заробітку.

Засудженим, які відбувають покарання у виховних колоніях, дільницях соціальної реабілітації виправних колоній, колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, а також засудженим жінкам, яким дозволено проживання за межами виправної колонії, на особовий рахунок зараховується, незалежно від усіх відрахувань, не менш як сімдесят п'ять відсотків нарахованого їм місячного заробітку.

Особи, які відбувають покарання у виправних колоніях, із нарахованого їм заробітку, пенсій та іншого доходу відшкодовують вартість харчування, одягу, взуття, білизни, комунально-побутових та інших наданих послуг, крім вартості спецодягу і спецхарчування.

Відшкодування засудженими витрат на їхнє утримання провадиться після відрахування прибуткового податку і аліментів. Відрахування за виконавчими листами та іншими виконавчими документами провадяться у порядку, встановленому законом.

Із засуджених, які злісно ухиляються від роботи, вартість харчування, одягу, взуття, білизни, комунально-побутових та інших наданих послуг утримується з коштів, які є на їхніх особових рахунках. У разі відсутності в засудженого коштів на особовому рахунку виправна колонія має право пред'явити йому позов через суд.

Засуджені мають право на загальних підставах на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку із втратою годувальника та в інших випадках, передбачених законом.

Особи, яким до відбування покарання призначена пенсія, підлягають державному пенсійному забезпеченню на загальних підставах. Призначена пенсія перераховується органами Пенсійного фонду України за місцем відбування покарання пенсіонера, і з неї відшкодовуються витрати на його утримання у виправній колонії (харчування, речове майно, комунально-побутові послуги та ін.), при цьому не менш як двадцять п'ять відсотків пенсії зараховується на особовий рахунок засудженого.

Час роботи засуджених у період відбування ними покарання у виді позбавлення волі зараховується до стажу роботи для призначення трудової пенсії після звільнення за умови сплати ними страхових внесків до Пенсійного фонду України в порядку і розмірах, передбачених законодавством.

Засуджені, які втратили працездатність під час відбування покарання, після звільнення їх від покарання мають право на пенсію і компенсацію шкоди у випадках і порядку, встановлених законодавством України.

Засуджені можуть залучатись до безоплатної праці лише з метою благоустрою місць позбавлення волі і прилеглих до них територій, а також поліпшення культурно-побутових умов засуджених. До таких робіт засуджені залучаються, як правило, в порядку черговості, у неробочий час і не більш, як на дві години на день.

Узагальнюючи вищевикладене, робимо висновок, про те, що фактичні умови праці засуджених відрізняються від умов праці за межами установи виконання покарань. Засуджені, як правило, працюють на території установ, в окремих випадках за умови забезпечення їх охорони та ізоляції вони можуть залучатися до роботи на інших підприємствах.