Курс адміністративного права України - Коваленко В.В. - 4. Адміністративна відповідальність за порушення митних правил

Порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений порядок переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України і за які передбачена адміністративна відповідальність.

У главі 57 розділу XVII МКУ міститься перелік видів порушень митних правил, за які настає адміністративна відповідальність (статті 329-354). Серед них, наприклад, порушення режиму зони митного контролю (ст. 329); неподання митному органу документів, необхідних для здійснення митного контролю (ст. 330); видача товарів, транспортних засобів без дозволу митного органу або їх втрата (ст. 331); недоставлення до митного органу товарів, транспортних засобів, документів (ст. 332) тощо.

За 9 місяців 2011 р. митними органами України заведено 21214 справ про порушення митних правил, загальна вартість предметів правопорушення за якими склала 1,67 млрд гри.

Суб'єктами відповідальності за порушення митних правил можуть бути громадяни, які на момент вчинення такого правопорушення досягли 16-річного віку, а також посадові особи підприємств.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 КУпАП, військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти під час проходження зборів, а також особи рядового і начальницького складів Державної кримінально-виконавчої служби України, органів внутрішніх справ і Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, відповідають за порушення митних правил на загальних підставах.

Притягнення до відповідальності за порушення митних правил не звільняє осіб від обов'язку сплати мита та інших податків і зборів.

За порушення митних правил можуть бути накладені такі стягнення:

1) попередження як стягнення за порушення митних правил є офіційним попередженням правопорушника стосовно недопустимості таких діянь у майбутньому. Рішення про попередження приймається керівником митного органу або його заступником у формі постанови. Якщо постанова митного органу про накладення стягнення у вигляді попередження виноситься за відсутності порушника, копія постанови видається або висилається йому протягом трьох днів з дня винесення постанови;

2) штраф є грошовим стягненням, що накладається на осіб за порушення митних правил. Штраф повинен бути сплачений особою, яка вчинила порушення митних правил, не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення або надіслання їй копії постанови митного органу про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови або внесення на неї подання прокурором - не пізніше п'ятнадцяти днів з дня залишення скарги без задоволення або відхилення подання. Сума штрафу вноситься особою, яка вчинила порушення митних правил, до Державного бюджету України. У разі коли штраф не буде сплачено у строк, постанова митного органу та суду надсилається для примусового виконання районному, міському (міста обласного значення), районному у місті відділу державної виконавчої служби. Постанова митного органу або суду, по якій стягнення штрафу проведено повністю, з відміткою про виконання повертається до митного органу або до суду, що виніс постанову. Штраф вноситься до державного бюджету. Особа, яка вчинила порушення митних правил, повинна, незважаючи на стягнення штрафу, сплатити податки і збори, встановлені законами України;

3) конфіскація як стягнення за порушення митних правил поляж у примусовому вилученні товарів, транспортних засобів і безоплатній передачі їх у власність держави. Цей вид стягнення, передбачений Митним кодексом України, має свої особливості. На відміну від конфіскації в Кодексі України про адміністративні правопорушення, він застосовується незалежно від того, чи є ці товари або транспортні засоби власністю особи, яка вчинила порушення митних правил і може бути застосований незалежно від часу вчинення або виявлення порушення митних правил. Конфіскація може бути застосована виключно за рішенням суду. Постанова суду про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил у частині конфіскації виконується державним виконавцем. Товари, транспортні засоби, вилучені митним органом, щодо яких винесена постанова суду про конфіскацію, передаються державному виконавцеві. У разі коли неможливо конфіскувати товари, що є безпосередніми предметами порушення митних правил, або товари із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортні засоби, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України, з осіб, які вчинили порушення митних правил, стягується вартість зазначених товарів, транспортних засобів. Витрати митного органу, пов'язані із зберіганням товарів, транспортних засобів, щодо яких прийнято постанову про конфіскацію, повинні бути відшкодовані особою, яка вчинила порушення митних правил.

Попередження та штраф можуть застосовуватися тільки як основний вид стягнення і бути накладені не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення. Конфіскація товарів може застосовуватися як основний і як додатковий вид стягнення.

За одне порушення митних правил може накладатися тільки основне або основне і додаткове стягнення.

Постанова митного органу про накладення стягнення за порушення митних правил на осіб, які проживають або перебувають за межами України, виконується за рахунок майна цих осіб, що знаходиться на території України.

У разі відсутності в Україні майна, що належить зазначеним особам, порядок виконання постанови митного органу про накладення на них стягнень визначається законодавством України та міжнародними договорами з державами, на території яких проживають або перебувають особи, притягнуті до відповідальності за порушення митних правил.

Розділом XIX Митного кодексу України визначено порядок провадження у справах про порушення митних правил, процесуальні дії та порядок їх проведення, оскарження постанов у справах про порушення митних правил.

Відповідно до ст. 386 МКУ органами, уповноваженими розглядати справи про порушення митних правил, є митні органи та місцеві суди (судді) за місцем розташування митних органів, посадові особи яких здійснювали провадження у цих справах.

Посадова особа митного органу, правомочна розглядати справу про порушення митних правил, одержавши матеріали справи, попередньо вирішує такі питання:

1) чи належить до її компетенції розгляд справи;

2) чи відповідає вимогам МКУ протокол про порушення митних правил та Інші документи у справі:

3) чи мають місце обставини, які можуть спричинити припинений справи;

4) чи достатні зібрані в справі матеріали для її розгляду по суті;

5) чи сповіщені особи, які беруть участь у розгляді трапи, про дату, час і місці її розгляду;

6) чи вжиті заходи щодо забезпечення стягнення штрафу суми вартості товарів, транспортних засобів і предметів, а також їх можливої конфіскації;

7) чи заявила особа, яка притягається до відповідальності. П адвокат або представник клопотання в справі.

Справа про порушення митних правил розглядається в митному органі, який порушив цю справу або одержав її для розгляду, або в суді за місцем розташування цього митного органа у п'ятнадцятиденний строк від дня одержання матеріалів, необхідних для розгляду справи.

Постанова у справі про порушення митних правил може бути оскаржена особою, стосовно якої вона винесена, або представником такої особи.

Скарга на постанову митниці регіонального підпорядкування може бути подана до відповідної регіональної митниці або до місцевого суду за місцезнаходженням митниці, яка винесла постанову.

Постанова регіональної митниці у скарзі на постанову підпорядкованої їй митниці може бути оскаржена до спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи або до місцевого суду за місцезнаходженням цієї регіональної митниці.

Постанова регіональної митниці, митниці центрального підпорядкування може бути оскаржена до спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи або до місцевого суду за місцезнаходженням відповідної регіональної митниці, митниці.

Постанова ДМСУ у справі про порушення митних правил, а також його постанова у скарзі на постанову іншого митного органу у такій справі можуть бути оскаржені до місцевого суду за місцезнаходженням ДМСУ.

Скарга на постанову митного органу подається протягом десяти днів з дати вручення заінтересованій особі копії постанови у справі або повідомлення про прийняте рішення. У разі пропуску цього строку з поважних причин він за заявою заінтересованої особи може бути поновлений відповідно регіональною митницею, ДМСУ або судом.

Відповідно до ст. 294 КУпАП постанова судді може бути оскаржена особою, яку притягнуто до відповідальності, її законним представником, захисником, або на неї може бути внесено протест прокурора протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Апеляційна скарга, протест прокурора, подані після закінчення цього строку, повертаються апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Апеляційна скарга, протест прокурора подаються до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову. Місцевий суд протягом трьох днів надсилає апеляційну скаргу, протест прокурора разом із справою у відповідний апеляційний суд.

Апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.

РОЗДІЛ 2. ПУБЛІЧНЕ АДМІНІСТРУВАННЯ В СФЕРІ АДМІНІСТРАТИВНО-ПОЛІТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Тема 22. Публічне адміністрування в сфері оборони та безпеки
1. Оборона як об'єкт публічного адміністрування
Верховна Рада України
Президент України
Рада національної безпеки і оборони України
Сухопутна територія України
Повітряний простір України
Територіальне море і внутрішні води України
2. Національна безпека як об'єкт публічного адміністрування
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru