В умовах політичної невизначеності в державі, реструктуризації та приватизації підприємств відбуваються докорінні зміни у процесах господарювання і в самій структурі управління господарською діяльністю. Законодавство України, регламентуюче діяльність підприємств незалежно від форми їх власності та ініціативи ухвалення управлінських рішень щодо придбання й використання будь-яких ресурсів, вимагає проведення не лише внутрішньогосподарського, а й зовнішнього фінансового контролю.

Контроль у ринкових умовах є одним із найважливіших елементів економіки і здійснюється державними, муніципальними та відомчими й незалежними структурами, тобто забезпечує інформацією всі рівні управління.

Він є однією із найважливіших функцій господарського керівництва і управління і як функція управління вирішує завдання управлінської системи. Його призначення відповідає цілям управління, що зумовлені економічними й політичними закономірностями розвитку певної формації. У контролі як функції управління можна виокремити функції економічного управління та функції управління суспільними процесами.

Контроль як функція економічного управління - це система спостереження і контрольних заходів, яка має у забезпечувати виконання господарських планів, раціональне використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Функції економічного контролю залежать від дії економічних законів, форми і цілей суспільства, інтереси якого він забезпечує.

Контроль як функція соціального управління - це система спостереження за процесом функціонування певного об'єкта в соціальній сфері суспільства з метою визначення відхилень від заданих параметрів. У цьому разі контроль є об'єктивно необхідним, спрямовує процес управління за встановленими ідеальними моделями, коригуючи поведінку підконтрольного об'єкта.

Інформаційна і коригувальна суть контролю найбільш чітко виявляється у контролі як функції соціального управління. Він є універсальним засобом одержання інформації каналом зворотного зв'язку. Без механізму зворотного зв'язку між суб'єктом і об'єктом процес соціального управління втрачає чіткість і цілеспрямованість. Для того щоб успішно управляти, керівник має знати результати свого управлінського впливу на об'єкти управління. Контроль дає змогу отримувати оперативну інформацію, яка об'єктивно відтворює стан справ на підконтрольних об'єктах, відповідність діяльності затвердженій соціальній програмі, дає змогу виявити недоліки в ухвалених рішеннях, організації виконання, способах і засобах їх реалізації.

Контроль як функція політичного керівництва є засобом зміцнення демократії в умовах багатопартійного суспільства.

Новими стратегічними напрямами контрольно-ревізійної роботи і вдосконалення структури контрольних органів, у тому числі й заснування аналітичного центру, є: створення умов для здійснення заходів щодо оптимізації бюджетних витрат і забезпечення їх ефективного цільового використання; вдосконалення системи контролю за проведенням контрольних заходів суб'єктів господарювання; вироблення нового й удосконалення чинного законодавства, створення ефективного механізму взаємодії органів державного контролю України.

МОДУЛЬ 1 . Загальні основи фінансового контролю. методика проведення ревізій

ТЕМА 1. Суть, предмет, методи, методичні прийоми та класифікація контролю

1. Суть і функції економічного контролю. контроль як елемент управління

Контроль як функція управління підпорядкований вирішенню завдань системи управління. Тому призначення контролю відповідає цілям управління, які визначаються економічними і політичними закономірностями розвитку певної формації.

Суть контролю полягає в тому, щоб застосуванням певної системи перевірок забезпечити виконання господарських планів, раціональне використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

Функції економічного контролю залежать від дій економічних законів, форми і цілей суспільства, інтереси якого він забезпечує.

Економічний контроль сприяє підвищенню ефективності виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємств різних форм власності. При цьому поєднується державний контроль і внутрішній контроль власників, зацікавлених у виконанні державних замовлень, контрактів. Через контроль держава захищає інтереси споживачів, перевіряє якість продукції, забезпечує доступність і вірогідність інформації про кількість і якість асортименту продукції.

Отже, контроль - це система спостереження і перевірки відповідності процесу функціонування об'єкта управління ухваленим управлінським рішенням, визначення результатів управлінського впливу на керований об'єкт з виявленням відхилень, допущених у процесі ході виконання цих рішень.

Функція економічного контролю поширюється на економічну діяльність усіх ланок народного господарства.

Контроль проявляється як функція системи управління суспільними процесами (рис. 1.1). Це стосується переважно соціального управління, політичного керівництва держави.

Єдиного підходу до визначення поняття "контроль" немає. Науковці розглядають його або як принципи, або як метод і форму, або як вид діяльності. Те саме можна сказати і про систему фінансово-господарського контролю. Здебільшого господарський контроль відокремлювався від фінансового, чим необґрунтовано порушувалася єдність системи.

Фактично ж фінансово-господарський контроль як єдине ціле охоплює не тільки матеріальне виробництво, а й невиробничу сферу.

Рис. 1.1. Модель контрольної дії як процесу

Фінансово-господарський контроль - це творчий процес дослідження, спостереження, перевірки виробничої і невиробничої фінансової діяльності, які здійснюються відповідними суб'єктами управління, що наділені певними функціями контролю, з метою виявлення відхилень від установлених параметрів цієї діяльності, запобігання негативним явищам і тенденціям та усунення їх.

З одного боку, він зосереджує увагу на питаннях економічної ефективності роботи підприємств, а з другого - забезпечує перевірку дотримання законності використання фінансових ресурсів і збереження коштів підприємства.

Сутність фінансово-господарського контролю як однієї з функцій управління визначається системою спостереження і перевірки процесу функціонування та фактичного стану підприємства як об'єкта контролю з метою визначення обґрунтованості й ефективності управлінських рішень та їх результатів, виявлення відхилень від установлених критеріїв, усунення негативних ситуацій і запобігання недолікам у фінансово-господарській діяльності. За сучасних умов фінансово-господарському контролю підлягають процеси, пов'язані зі становленням і розвитком ринкової економіки.

Докорінна зміна форми і змісту менеджменту підприємств при формуванні ринкового середовища також вносить корективи в підсистеми управління, які його функціонально забезпечують. Це насамперед стосується фінансово-господарського контролю й аудиту, що обґрунтовують достовірність ухвалення управлінських рішень. В умовах ринкового середовища зростає ризик прийняття неефективних рішень, чим також зумовлюється потреба вдосконалення форм і методів контролю.

У системі управління фінансово-господарський контроль - це є не надзвичайний захід, а невід'ємна її частина, оскільки неможливо управляти без систематичного контролю за матеріальними цінностями і грошовими коштами, їх раціональним використанням, операціями і процесами, що пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції й сировини.

Для вдосконалення контролю на підприємствах важливо чітко визначати функції різних контрольних органів та координувати їх діяльність. Це дає змогу усунути формалізм і дублювання у контрольно-ревізійній роботі, підвищує її дієвість та результативність.