Міжнародне приватне право - Фединяк Г.С. - 4. Україна як суб'єкт міжнародного приватного права

Україна може бути суб'єктом міжнародного права, наприклад, як учасниця Міжнародної угоди ООН з цукру 1992 р. Як суб'єкт міжнародних економічних відносин наша держава визнається іноземними державами. Беручи участь як суб'єкт права у міжнародній діяльності, зокрема в міждержавних організаціях (ООН, Міжнародному валютному фонді та ін.), Україна водночас може бути й суб'єктом приватноправових відносин. Це підтверджується й її нормативними актами. Положення Конституції України, Декларації про державний суверенітет, Законів України "Про економічну самостійність України", "Про зовнішньоекономічну діяльність" та інших засвідчують, що держава Україна є самостійним суб'єктом у здійсненні правовідносин з іноземними суб'єктами права. У ст. 30 Закону України "Про міжнародне приватне право" від 23 червня 2005 р. також передбачено участь держави у приватноправових відносинах з "іноземним елементом".

Україна може виступати стороною в угодах з іноземного інвестування, оренди майна за кордоном. Вона є й власником майна, розміщеного за її межами. Наприклад, Україна є власником чималої кількості посольських приміщень за кордоном, будує власні комплекси для посольств, консульств, займається ремонтом та реконструкцією представництв у багатьох державах.

У свою чергу, в Україні може розміщуватися майно іноземних суб'єктів права. Так, іноземні дипломатичні представництва, консульські установи та міжнародні урядові організації можуть самостійно придбати, орендувати, використовувати на безоплатній основі споруди та приміщення, здійснювати перебудову, добудову тощо приміщень, змінити їх призначення, орендувати земельну ділянку згідно із Положенням про порядок розміщення дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних та іноземних організацій в Україні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 лютого 1995 р. (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 р.)2.

Реалізуючи свої майнові права, Україна може бути учасником спільного підприємства (далі - СП).

Наприклад, Кабінет Міністрів України постановами № 1423 та № 13375/13 ще 1993 р. ініціював створення акціонерного товариства "Елаєнт Київ" - спільного підприємства з переробки небезпечних старих боєприпасів. Засновниками цього СП стали Уряд України, компанія "Елаєнт Тексістемс" (США) і "Рапіербейз Лтд" (Великобританія) .

Україна може бути стороною у правовідносинах з продажу іноземним громадянам майна, цінних паперів, приміром, облігацій внутрішньої державної позики. І навпаки, держава може заборонити, вчинення певних дій. Так, до набрання чинності законодавством України про роздержавлення майна постановою Верховної Ради Української PCP "Про захист суверенних прав власності Української PCP" від 29 листопада 1990 р.2 було заборонено випуск та реалізацію акцій усіх державних підприємств, організацій та установ, розташованих на території України, фізичним та юридичним особам поза межами України.

Україна може спадкувати майно, що знаходиться за кордоном.

Україна здійснює права та обов'язки як суб'єкт міжнародного приватного права через інших суб'єктів права. Від імені держави певні повноваження можуть надаватися Кабінету Міністрів України, Прем'єр-міністрові, Національному банку, міністерствам, відомствам. Вказані суб'єкти державної виконавчої влади реалізують державну політику у відповідній сфері економіки, представляють Уряд України за його дорученням у міжнародних організаціях.

Міністерство фінансів України, як уповноважена особа емітента - Уряду України, відповідно до Угоди між Урядом України та PAT "Газпром" про принципи врегулювання заборгованості України за поставки російського природного газу у 1994 р. і забезпечення поточних платежів у 1995 р. від 18 березня 1995 p., а також відповідно до Положення про порядок передачі, обігу, виплати доходу та погашення облігацій державної зовнішньої позики України 1995 p., затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 1995 р., оголосило про призначення акціонерного комерційного банку "Україна" додатковим платіжним агентом з обслуговуванням обігу, сплати доходу та погашення облігацій державної зовнішньої позики України 1995 р.

Відповідно до Указу Президента України "Про утворення Національного агентства України з реконструкції та розвитку" від 2 липня 1996 р. та Положення про Національне агентство України з реконструкції та розвитку, затвердженого Указом Президента України від 30 серпня 1996 р., вказане агентство з метою створення сприятливих умов для подальшого розвитку міжнародного економічного співробітництва, взаємодії з міжнародними фінансовими організаціями, відповідними міждержавними і регіональними організаціями, організаціями іноземних держав діє у сфері залучення та використання зовнішніх фінансових ресурсів. Одним з результатів такої діяльності є Меморандум між Кабінетом Міністрів України, що діє через Національне агентство України з реконструкції та розвитку, та Міністерством міжнародної торгівлі і промисловості Японії, що діє через Департамент експортного, імпортного та інвестиційного страхування, щодо державної підтримки експорту, кредитів та інших операцій для України. Меморандум ратифікований відповідним Законом України від 12 лютого 1998 р.4

Згідно із Положенням "Про Державне агентство водних ресурсів України", затвердженим Указом Президента України від 13 квітня 2011 р., на вказаний Комітет покладені завдання, серед яких важливе місце посідає взаємодія з відповідними органами іноземних держав і міжнародних організацій (п. 7)5.

Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність", Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами України визначені органи та особи, які представляють Україну у приватноправових відносинах з "іноземним елементом".

Указом Президента України "Про Положення про Національне агентство з питань підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу та реалізації інфраструктурних проектів" від 8 квітня 2011р. було затверджено вказане Положення та створено відповідне Агентство (скорочено - Укрєвроінфрапроскт). Йому було надано статус центрального органу виконавчої влади та право взаємодіяти з відповідними органами іноземних держав .

12 лютого 2002 р. було укладено Угоду про надання гранту в розмірі 48 млн шведських крон між Урядом Швеції, представленим Шведським агентством міжнародного розвитку, та Урядом України (Кабінетом Міністрів України), представленим Міністерством фінансів України, містом Львів, Львівським міським комунальним підприємством "Львівводоканал" (ратифіковано Законом України 22 листопада 2002 р.) . В Угоді вказано, що Уряд України представлений Міністерством фінансів України в особі Міністра фінансів України; місто Львів представлене особою Львівського міського голови; Львівське міське комунальне підприємство "Львівводоканал" представлене особою Генерального директора, а Уряд Швеції, представлений Шведським Агентством Міжнародного Розвитку, особою заступника Генерального Директора. Зазначені органи та особи іменуються в угоді сторонами. Саме на них покладено реалізацію прав та обов'язків за Угодою.

Свого часу важливе значення для діяльності нашої держави мали торговельні представництва за кордоном. У період монополії СРСР у зовнішній торгівлі вони від імені держави уповноважувались на здійснення за кордоном права СРСР у цій сфері діяльності. Згодом згадані повноваження торговельних представництв почали звужуватися, оскільки право на укладення зовнішньоторговельних угод було надано іншим суб'єктам господарювання - самостійним юридичним особам. Тому, відповідно до Положення України про торговельне представництво України за кордоном від 17 серпня 1993 р., ці представництва вже не виконували основного призначення під час укладення зовнішньоторговельних угод (Указ втратив чинність на підставі Указу Президента від 30 квітня 1994 р.).

Згодом деякі повноваження у сфері зовнішньоекономічної діяльності Україна поклала на торговельно-економічні місії, які діяли на основі постанови Кабінету Міністрів України "Про організацію роботи торговельно-економічних місій у складі дипломатичних представництв України за кордоном" від 28 грудня 1993 р. (втратив чинність), Указу Президента України "Про торговельно-економічну місію у складі дипломатичного представництва України за кордоном" від 30 квітня 1994 р. (втратив чинність), інших нормативно-правових актів. Створення означених місій дало можливість Україні та її суб'єктам господарювання, які через фінансові труднощі не могли відкрити зарубіжних представництв, здійснювати свою діяльність за кордоном. Ці місії мали статус дипломатичних представництв, фінансувалися з бюджету України і функціонально підпорядковувалися Міністерству економіки та з питань європейської інтеграції України. Не обмежуючись власною штаб-квартирою, торговельно-економічна місія могла мати своїх представників при консульських установах в інших містах іноземної держави. До 2010 р. торговельно-економічні місії працювали у багатьох країнах Східної та Центральної Європи (наприклад, у Польщі, Угорщині, Канаді, ФРН).

Зазначені місії займалися підготовкою інформації з питань економіки, сприяли розвиткові торговельно-економічних зв'язків між державами, встановленню контактів на рівні підприємницьких структур. Основною функцією торговельно-економічної місії (на відміну від колишнього торговельного представництва СРСР за кордоном) було сприяння налагодженню контактів малого та середнього бізнесу України з підприємцями іноземних держав.

Завдяки сприянню торговельно-економічних місій за кордоном 1996 р. було підготовлено до підпису проекти угод про співробітництво між Мінсільгосппродом, Мінлісгоспом України та відповідними міністерствами Австрії1.

Завдяки співпраці Торговельно-економічної місії України в Канаді з Канадською кооперативною асоціацією, Радою українських кредитних спілок Канади та Канадським агентством міжнародного розвитку здійснюється програма, фінансована канадським урядом. Вона передбачала створення 20 модельних кредитних спілок в Україні, а також навчання спеціалістів на місцях та їх стажування в Канаді.

Торговельно-економічні місії брали участь у заходах (симпозіумах, виставках, семінарах), які проводилися органами влади та управління іноземної держави, її торгово-промисловими палатами, спілками, фірмами, іншими суб'єктами господарювання.

Сьогодні, відповідно до Указу Президента України "Про деякі питання представництва економічних інтересів України за кордоном" від 8 квітня 2010 р. у складі дипломатичних представництв України за кордоном планується утворити відділи з економічних питань. У зв'язку з цим торговельно-економічні місії у складі закордонних дипломатичних установ ліквідуються.

Крім зазначених суб'єктів, функції від імені держави здійснюють і окремі посадові особи.

Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про надання повноважень на підписання Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про створення фінансово-промислової групи "Міжнародні авіадвигуни" від 20 березня 1995 р. заступникові міністра машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії після досягнення домовленості доручалося підписати від імені Уряду України зазначену Угоду, дозволивши йому в разі потреби вносити до її проекту зміни й доповнення, що не мають принципового характеру.

Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. містить норми, які визначають коло органів та представників, через яких діє Україна у цивільних відносинах. Вказано, що держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ст. 170). Фізичні та юридичні особи, органи державної влади можуть виступати від імені держави за спеціальними дорученнями. Вони діють у випадках і в порядку, встановлених законом й іншими нормативно-правовими актами (ст. 173).

Держава, вступаючи у відносини з іншими суб'єктами права, самостійно відповідає за свої дії. Вона не відповідає за діяння юридичних та службових чи посадових осіб, як і вказані особи не відповідають за дії України. Так, згідно із Віденською конвенцією про цивільну відповідальність за ядерну шкоду від 21 травня 1963 р. (набрала чинності 12 листопада 1977 р.)3 цивільно-правовий обов'язок із відшкодування шкоди може бути покладено на державу у двох випадках. По-перше, коли вона сама вважається оператором ядерного устаткування, яким заподіяно шкоду. По-друге, коли кредитори оператора не змогли отримати від нього повного відшкодування (йдеться про субсидіарну відповідальність). Аналогічним чином, відповідальність держави як суб'єкта цивільно-правових відносин передбачено і в інших конвенціях.

За своїми цивільно-правовими зобов'язаннями Україна відповідає майном, що є у її власності, а не майном, закріпленим за юридичними утвореннями та іншими суб'єктами права.

Норми про відповідальність за зобов'язаннями держави містить і Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. У законодавстві України залишився принцип відповідальності держави за своїми зобов'язаннями своїм майном. До того ж вказано, що держава не відповідає тим своїм майном, на яке відповідно до закону не може бути звернено стягнення (ст. 174). Держава не відповідає за зобов'язаннями створених нею юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом, а юридичні особи, створені державою, не відповідають за зобов'язаннями держави (ст. 176).

Приклад, який демонструє правове регулювання відповідальності держави: у згадуваній Угоді про надання гранту в розмірі 48 млн шведських крон між Урядом Швеції, представленим Шведським Агентством Міжнародного Розвитку, та Урядом України (Кабінетом Міністрів України), представленим Міністерством фінансів України, містом Львів та Львівським міським комунальним підприємством "Львівводоканал" від 12 лютого 2002 р., міститься п. 15 за назвою "Імунітет". Він встановлює безповоротну відмову від такого права імунітету, яке Уряд України, місто Львів і Львівське міське комунальне підприємство "Львівводоканал" чи їх майно мають зараз чи набудуть пізніше відносно цієї Угоди та обладнання по проекту. Незважаючи на вказане, зазначені суб'єкти права не відмовляються від імунітету стосовно оформлення будь-якого свого майна, яке: 1) використовується виключно дипломатичною і консульською місією України, або 2) є власністю військового характеру і знаходиться під контролем військових властей або міністерства оборони.

У контексті вказаного важливим є аналіз питань про норми законодавства України стосовно імунітету держави.

Оскільки в контексті аналізованої проблеми актуальними є питання, пов'язані з правосуб'єктністю України як учасниці цивілістичних відносин з "іноземним елементом", то доцільно звернути увагу на таке. Останнім часом в Україні дещо поновилося законодавство в аспекті захисту прав та інтересів України в іноземних юрисдикційних органах. Так, Указом Президента України "Про порядок здійснення захисту прав та інтересів України під час урегулювання спорів, розгляду у закордонних юрисдикційних органах справ за участю іноземного суб'єкта та України" від 25 червня 2002 р. затверджено Порядок здійснення захисту прав та інтересів України під час урегулювання спорів, розгляду в закордонних юрисдикційних органах справ за участю іноземного суб'єкта та України .

У Законі України "Про міжнародне приватне право" від 23 червня 2005 р. зазначено, що до приватноправових відносин з "іноземним елементом" за участю держави застосовуються правила зазначеного Закону на загальних підставах, якщо інше не передбачено законом (ст. 30).

Вказаний Закон містить норми про судовий імунітет. Відповідно до ст. 79 Закону пред'явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України. Акредитовані в Україні дипломатичні представники іноземних держав та інші особи, зазначені у відповідних законах України і міжнародних договорах України, підлягають юрисдикції судів України лише в межах, що визначаються принципами та нормами міжнародного права або міжнародними договорами України: Міжнародні організації піддягають юрисдикції судів України у межах, визначених міжнародними договорами України або законами України.

У Законі України "Про міжнародне приватне право" передбачено, що у тих випадках, коли в порушення норм міжнародного права Україні, її майну або представникам в іноземній державі не забезпечується такий же судовий імунітет, який згідно із частинами 1 та 2 цієї статті забезпечується іноземним державам, їх майну та представникам в Україні, Кабінетом Міністрів України може бути вжито до цієї держави, її майна відповідних заходів, дозволена народним правом, якщо тільки заходів дипломатичного характеру не достатньо для врегулювання наслідків зазначеного порушення норм міжнародного права.