Відповідно до п. 2 ст. 1 Статуту ООН, ООН має своєю метою розвивати дружні відносини між націями на основі принципу рівноправності та самовизначення народів. Без сумніву, вказана норма відіграла важливу роль в історії, ставши ключовою в процесі розпаду колоніальної системи й утворення нових незалежних держав.
Декларація про принципи міжнародного права розкриває нормативний зміст цього принципу. Згідно з нормами вказаної Декларації, всі народи мають право вільно визначати без зовнішнього втручання свій політичний статус і здійснювати свій економічний, соціальний та культурний розвиток, і кожна держава зобов'язана поважати це право відповідно до положень Статуту ООН. Держави повинні утримуватися від будь-яких насильницьких дій, які позбавляють народи їх права на самовизначення, свободу та незалежність.
Крім Статуту ООН та Декларації про принципи міжнародного права, зміст цього принципу розкривається в ряді інших документів, зокрема Декларації про надання незалежності колоніальним державам і народам 1960 р.
Формами здійснення права народу на самовизначення, передбаченими Декларацією, є: створення суверенної та незалежної держави, вільне приєднання до незалежної держави або об'єднання з нею, а також встановлення будь-якого іншого політичного статусу, вільно визначеного народом.
Водночас принцип самовизначення народів обмежується принципом територіальної цілісності держав, що викликано передусім необхідністю уникнути сепаратизму з метою розколу держави. Так, відповідно до Декларації про принципи міжнародного права, "ніщо в наведених вище пунктах не повинне тлумачитися як таке, що санкціонує або заохочує будь-які дії, які би вели до розчленування або до часткового чи повного порушення територіальної цілісності або політичної єдності суверенних та незалежних держав, які дотримують у своїх діях принцип рівноправності та самовизначення народів".
4.10. Принцип співробітництва
Сучасний розвиток міжнародних відносин немислимий без тісного співробітництва між державами, за допомогою якого кожна держава має змогу реалізовувати свої інтереси. Адже неможливо уявити нормальне функціонування держави в умовах її повної ізоляції від інших держав. Навіть більше, виключення зі складу міжнародної організації та інші аналогічні заходи, які позбавляють державу можливості здійснювати своє співробітництво на міжнародній арені, розглядають як санкції за міжнародні правопорушення.
Незважаючи на те, що принцип співробітництва не закріплений серед принципів діяльності ООН та її членів, він випливає зі змісту ст. 1 Статуту ООН, яка визначає, що ця організація має своєю метою серед іншого і здійснення міжнародного співробітництва щодо вирішення міжнародних проблем економічного, соціального, культурного та гуманітарного характеру. Принцип співробітництва знаходить своє відображення і в інших статтях Статуту ООН, особливо у ст. IX.
Декларація про принципи міжнародного права 1970 р. виокремлює принцип співробітництва як самостійний, відповідно до норм якого держави зобов'язані, незалежно від відмінностей в їх політичних, економічних і соціальних системах, співпрацювати між собою в різних сферах міжнародних відносин з метою підтримання міжнародного миру й безпеки і сприяння міжнародній економічній стабільності та прогресу, загальному благополуччю народів та міжнародному співробітництву, вільному від дискримінації, яка ґрунтується на таких відмінностях. До сфер міжнародного співробітництва Декларація про принципи міжнародного права відносить: підтримання міжнародного миру та безпеки; встановлення загальної поваги і дотримання прав людини й основних свобод; ліквідацію всіх форм расової дискримінації та всіх форм релігійної нетерпимості; економічну, соціальну, культурну, технічну і торгову галузі; сприяння прогресу у світі в галузі культури та освіти; сприяння економічному зростанню у всьому світі й особливо в країнах, що розвиваються; вживання спільних та індивідуальних заходів, передбачених Статутом ООН.
Подальшого розвитку принцип співробітництва отримав у Заключному акті НБСЄ1975 р., який зазначає необхідність здійснення співробітництва на засадах рівності, сприяння взаєморозумінню і довірі, дружнім та добросусідським відносинам між державами, міжнародному миру, безпеці та справедливості.
4.11. Принцип добросовісного виконання зобов'язань за міжнародним правом
До основних принципів міжнародного права належить принцип добросовісного виконання зобов'язань за міжнародним правом. На цьому принципі базується юридична сила міжнародного права, недопустимість неправомірної односторонньої відмови від виконання міжнародних зобов'язань, забезпечується стабільність міжнародного правопорядку. Все це зумовлює особливу роль цього принципу та його значення.
Згідно з п. 2 ст. 2 Статуту ООН, усі члени ООН повинні добросовісно виконувати прийняті на себе відповідно до Статуту зобов'язання. Декларація про принципи міжнародного права зобов'язує держави виконувати зобов'язання, прийняті не тільки відповідно до Статут) ООН, а й відповідно до загальновизнаних принципів та норм міжнародного права, а також зобов'язань відповідно до міжнародних угод. Однак у тому випадку, якщо зобов'язання, які витікають з міжнародних угод, будуть суперечити зобов'язанням за Статутом ООН, перевагу матимуть зобов'язання за Статутом (ст. 103 Статуту ООН).
На додаток до зобов'язань держав за принципом добросовісного виконання зобов'язань за міжнародним правом, які містяться у Декларації про принципи міжнародного права. Заключний акт НБСЄ 1975 р. зобов'язує держави при здійсненні своїх суверенних прав, включаючи право встановлювати свої закони й адміністративні правила, узгоджувати їх зі своїми зобов'язаннями за міжнародним правом.
Розділ 5. СУБ'ЄКТИ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА
5.1. Поняття суб'єкта міжнародного права
5.2. Держава - основний суб'єкт міжнародного права
5.3. Міжнародна правосуб'єктність народів та націй, що борються за незалежність
Арабський народ Палестини.
5.4. Міжнародна правосуб'єктність міжнародних організацій
5.5. Міжнародна правосуб'єктність державоподібних утворень
5.6. Міжнародна правосуб'єктність інших учасників міжнародних відносин
Фізичні особи.