Міжнародне публічне право - Репецький В. М. - 5.1. Поняття суб'єкта міжнародного права

5.1. Поняття суб'єкта міжнародного права

Кожна правова система наділяє правами та покладає обов'язки лише на певне коло осіб, які є її суб'єктами. Коло цих суб'єктів залежить від багатьох чинників, передусім характеру права (публічне, приватне). Крім того, важливе значення відіграє предмет і метод правового регулювання та інші фактори.

Міжнародне право не є винятком. Воно повинно регулювати зносини між учасниками міжнародних відносин. Ця обставина суттєво обмежила коло його суб'єктів до учасників міжнародних відносив. При цьому не всі учасники міжнародних відносин є суб'єктами між народного права.

У доктрині міжнародного права існує декілька десятків підходи до того, кого потрібно вважати суб'єктом міжнародного права. Наведемо найбільш поширені концепції.

Перша "широка" концепція передбачає, що суб'єктами міжнародного права можуть бути всі суб'єкти міжнародних правовідносин, без будь-яких обмежень, тобто держава, юридична та фізична особа. Основним аргументом прихильників цієї концепції було те, що не можна бути учасником правовідносин без того, щоб бути їх суб'єктом.

Інша концепція наголошує, що суб'єктами міжнародного права лише ті суб'єкти міжнародних правовідносин, які здатні своїми діями створювати норми міжнародного права.

Третя "вузька" концепція передбачає, що суб'єктами міжнародного права є лише ті учасники міжнародних відносин, які відповідають певним ознакам. До таких відносили: здатність створювати нормі міжнародного права, володіти міжнародними правами та обов'язками нести міжнародно-правову відповідальність тощо. Цю теорію активно підтримували радянські вчені, вона все ще є домінуючою на пост радянському просторі, у тому числі в Україні.

Крім того, існують інші, не менш цікаві думки про коло суб'єктів міжнародного права. Так, Ж. Ссель вважав, що єдиним суб'єктом міжнародного права є індивід. У той час як Л. Моджорян та інші науковці наполягали, що єдиним суб'єктом міжнародного права є держава.

Кожна із позицій має свої "плюси" і "мінуси". Проте нині в українській науці міжнародного права домінує думка, що суб'єктами міжнародного права є: 1 ) держави; 2) народи (нації), що борються за незалежність; 3) міжнародні організації; 4) державоподібні утворення.

Таку позицію аргументують наявністю в цих суб'єктів усіх елементів міжнародної правосуб'єктності. Як справедливо зазначає О. Висоцький, термін "правосуб'єктність" належить переважно до наукової сфери. У міжнародно-правових документах (міжнародних договорах, деклараціях, резолюціях міжнародних організацій тощо) як його синонім застосовують термін "правоздатність", поняття якого у таких випадках включає право- і дієздатність суб'єкта.

Міжнародна правосуб'єктність - це юридична ознака того чи іншого утворення, яка надає йому статус суб'єкта міжнародного права. Подібну позицію підтримує Б. Шибаєва, яка розуміє міжнародну правосуб'єктність міжнародних організацій як якісну характеристику юридичної природи міжнародної організації, що передбачає здатність мати права і самостійно їх здійснювати. Тобто лише суб'єкт, наділений усіма елементами міжнародної правосуб'єктності, може вважатися суб'єктом міжнародного права. Більшість учених виокремлює такі необхідні елементи міжнародної правосуб'єктності, а саме можливість:

- володіти міжнародними правами та обов'язками;

- брати участь у відносинах, урегульованих нормами міжнародного права;

- нести відповідальність за порушення норм міжнародного права.

Таким чином, усі названі елементи характеризують суб'єкт міжнародного права як учасника міжнародних відносин, який здатен створювати норми права і підпадати під їхню дію. Саме відсутність у фізичних та юридичних осіб вказаних вище елементів міжнародної правосуб'єктності виключає їхню можливість бути суб'єктами міжнародного права.

Крім цих ознак, для кожної з груп суб'єктів міжнародного права притаманні й інші обов'язкові елементи міжнародної правосуб'єктності. Так, наприклад, міжнародні організації повинні створюватися на основі норм міжнародного права, володіти привілеями та імунітетом, правом посольства тощо. Тому обсяг міжнародної правосуб'єктності окремих видів суб'єктів може суттєво відрізнятися. Найбільш повна правосуб'єктність є у держав.

Суб'єкти міжнародного права - це учасники міжнародних правовідносин, яким притаманні елементи міжнародної правосуб'єктності, а саме: вони здатні володіти та безпосередньо здійснювати міжнарод-ні права й обов'язки, створювати норми міжнародного права та нести відповідальність за їхнє порушення.

Досить часто поряд з поняттям "суб'єкт міжнародного права" в літературі може траплятися термін "дестинатор міжнародного права". Дестинатори - це особи, які не володіють усіма елементами міжнародної правосуб'єктності, але можуть брати участь в окремих правовідносинах, урегульованих нормами міжнародного права. Проте, як правило, така участь не є безпосередньою, а опосередковується яким-небудь іншим суб'єктом міжнародного права. Так, фізична особа бере участь у міжнародних правовідносинах за посередництвом держави, хоча, як виняток, можлива безпосередня участь. Найчастіше зазначається, що дестинатори не беруть участі у створенні норм міжнародного права. До дестинаторів варто віднести фізичних та юридичних осіб.

Усі суб'єкти міжнародного права можна поділити на види. У літературі, найчастіше наводять класифікацію за способом створення суб'єктів. За цим критерієм їх поділяють на первинні та вторинні (похідні). Більшість науковців вважають, що держави та народи (нації), що борються за незалежність, є первинними суб'єктами, оскільки їх ніхто не створював. Вони виникли у результаті історичного розвитку суспільних відносин. Вторинні суб'єкти створюють внаслідок діяльності первинних суб'єктів, найчастіше держав. До вторинних суб'єктів відносять міжнародні організації та державоподібні утворення, їхньому створенню найчастіше передує прийняття міжнародно-правового акта, як правило, договору.

Цю класифікацію фактично повторює інша, критерієм якої виступає наявність у суб'єкта суверенітету. Більшість науковців вважають, що суверенітет притаманний виключно державі. До несуверенних суб'єктів варто відносити міжнародні організації та державоподібні утворення. Іноді серед науковців трапляються такі, які підтримують твердження, що суверенітетом володіють також народи (нації), котрі борються за незалежність.

Ще одним можливим критерієм класифікації суб'єктів міжнародного права є їх поділ на ті, що можуть створювати норми міжнародного права, і ті, що не виконують такої функції. Таку класифікацію, як правило, наводять науковці, які підтримують "широку" концепцію суб'єкта міжнародного права для того, щоб не пояснювати, чому деякі з "некласичних суб'єктів" (наприклад, фізичні та юридичні особи)не беруть безпосередньої участі у процесі створення норм міжнародного права. Відповідно до цієї класифікації, всі чотири групи (держави, народи (нації), що борються за незалежність, міжнародні організації державоподібні утворення) потрібно відносити до правостворюючих суб'єктів.

Серед інших класифікацій можна виокремити: за масштабом діяльності - універсальні, регіональні та субрегіональні; за типом правосуб'єктності - суб'єкти з універсальною та суб'єкти зі спеціальною правосуб'єктністю.