Міжнародне публічне право - Репецький В. М. - 7.6. Особливості відповідальності міжнародних організацій

Після скоєння МПД формуються так звані правовідносини відповідальності, в яких суб'єкти набувають певних прав та обов'язків.

Виникнення нових правовідносин між потерпілою державою і державою-порушницею не означає припинення правовідносин щодо порушеного зобов'язання, а те, що в держави-порушниці зберігається обов'язок щодо виконання порушеного зобов'язання.

Держава, що несе відповідальність за МПД, зобов'язана припинити це діяння (якщо воно продовжується), надати належні запевнення і гарантії щодо неповторення діяння, якщо того вимагають обставини. Зазвичай запевнення надають в усній формі, а гарантії неповторення можуть полягати в прийнятті державою відповідних превентивних заходів з метою недопущення повторення порушення.

До обов'язків держав входить також надання повного відшкодування шкоди (матеріальні чи моральні збитки, завдані міжнародно-протиправним діянням), що була спричинена МПД. До матеріальних відносять збитки, завдані майну чи іншим інтересам держави чи її громадянам, які легко вимірюються в грошовому еквіваленті. Моральні збитки охоплюють поняття "болю", "страждання людей", "втрати близьких", "особистої образи", що пов'язані з порушенням недоторканності житла чи права на приватне життя. Головна умова відшкодування - причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою.

Основними формами відшкодування шкоди в сучасному міжнародному праві є реституція, компенсація і сатисфакція.

Реституція - це така форма відшкодування, коли державою-по-рушницею відновлюється стан, що існував до скоєння МПД. Може приймати 4>орму матеріального відновлення або повернення території, осіб чи їх майна, скасування юридичного акта тощо.

Компенсація - це така форма відшкодування, коли держава-по-рушниця компенсує шкоду, причому компенсація охоплює будь-яку шкоду, що обчислюється в фінансовому вираженні, включаючи упущену вигоду. Цю форму відшкодування застосовують у разі неможливості повного відшкодування через реституцію.

Сатисфакція як форма відшкодування є скоріше винятком, оскільки може бути застосована, коли шкоду в повному обсязі не можливо відшкодувати двома попередніми формами. Сатисфакція може полягати у визнанні порушення, офіційному вибаченні, висловленні співчуття тощо. Вона не має матеріально-грошової форми вираження.

У міжнародному праві склалася норма, відповідно до якої потерпіла держава має право на нарахування відсотків на будь-яку основну суму, починаючи з дати нарахування цієї суми і по дату виконання платіжного зобов'язання. При цьому, відсотки не є самостійною формою відшкодування, а нараховуються в додаток до компенсації.

7.6. Особливості відповідальності міжнародних організацій

Упродовж останніх 60-ти років XX ст. у міжнародно-правових відносинах постійно зростає роль міжнародних організацій (далі - М0) і, відповідно, вплив на інтереси держав, та й зрештою, приватних осіб. З моменту винесення у 1949 р. Міжнародним судом ООН консультативного висновку стало зрозумілим, що МО мають власну правосуб'єктність, відмінну від правосуб'єктності держав-членів, і щодо них діє принцип, згідно з яким будь-яке МПД тягне за собою міжнародно-правову відповідальність.

Норми щодо відповідальності МО охоплюють, окрім випадків безпосереднього порушення міжнародно-правових зобов'язань, також ситуації, коли МО може бути піддана міжнародно-правовій відповідальності - на неї може бути покладена відповідальність, якщо вона допомагає чи сприяє іншим суб'єктам у скоєнні правопорушення, якщо вона керує іншими суб'єктами або здійснює контроль над ними для скоєння такого діяння, якщо вона примушує інших суб'єктів до скоєння протиправного діяння. Інший випадок, коли на МО може бути покладена відповідальність, це коли МПД здійснюється МО, членом якої є перша МО.

Фактично норми щодо відповідальності МО "перетинаються" із нормами щодо відповідальності держав. Особливості полягають у питаннях присвоєння поведінки МО і відповідальності держави перед третьою стороною за її дії.

МО може мати міжнародно-правові зобов'язання перед міжнародним співтовариством загалом, однією чи декількома державами-членами або нечленами, перед іншою МО тощо. Більшість міжнародно-правових зобов'язань МО походить із правил цієї організації. КМП під правилами організації розуміє: установчі акти, рішення організації, прийняті відповідно до цих актів, сталу практику цієї організації.

МО присвоюється поведінка її органів та агентів, при цьому під агентом розуміється посадова особа або інша особа чи формування, через які діє ця організація.