Міжнародне публічне право - Репецький В. М. - Рада Безпеки (РБ) ООН

Це єдиний з головних органів ООН, у якому представлені всі держави - члени Організації. Делегація держави - члена ООН складається не більше ніж з п'яти представників і такої самої кількості їх заступників. Однак, незалежно від кількості делегатів, кожна держава наділена одним голосом. До компетенції Генеральної Асамблеї входить обговорення та прийняття рішень з будь-яких питань діяльності Організації в межах Статуту ООН. Виняток становлять питання, які на конкретний момент знаходяться на розгляді в Раді Безпеки. Крім прийняття рішень, адресованих державам - членам Організації, ГА ООН має важливі повноваження у внутрішньо-організаційній сфері. Зокрема, до виключних повноважень Генеральної Асамблеї належать вибори непостійних членів Ради Безпеки ООН, вибори членів ЕКОСОР, призначення Генерального секретаря ООН (за рекомендацією Ради Безпеки), остаточні рішення з питань членства (прийняття, призупинення, припинення державами членства), прийняття бюджету Організації. Спільно з Радою Безпеки Генеральна Асамблея ООН вибирає членів Міжнародного суду ООН. Таким чином, у цьому органі зосереджені основні важелі впливу на ООН.

Генеральна Асамблея ООН працює у сесійному порядку. Щорічні сесії Асамблеї проводяться з кінця вересня кожного року. Крім цього, у випадку загострення міжнародних відносин на вимогу Ради Безпеки або більшості членів ООН можуть скликатись надзвичайні сесії. Статут передбачає також проведення спеціальних сесій, присвячених конкретним питанням забезпечення миру. Так, наприклад, традиційно періодично скликаються сесії по роззброєнню.

Рада Безпеки (РБ) ООН

Це другий важливий головний орган ООН, який відіграє основну роль у підтриманні міжнародного миру і безпеки. Як зазначено вище, Генеральна Асамблея ООН не може розглядати питання і приймати за цим питанням рішення, якщо воно знаходиться на розгляді в Раді Безпеки. Це єдиний виняток з компетенції Генеральної Асамблеї. Можна констатувати, що повноваження органів ООН у сфері підтримання миру зміщені на користь Ради Безпеки, яка, на відміну від Генеральної Асамблеї, працює на постійній основі. Ця обставина теж сприяє зміцненню її ролі в ООН.

Рада Безпеки уповноважена розслідувати будь-який спір щодо визначення ступеня його загрози міжнародному миру і безпеці. Спір може бути розглянутий як на прохання сторін спору, так і з ініціативи Ради Безпеки, якщо вона буде вважати, що продовження такого спору загрожує миру і безпеці. За результатами розгляду РБ, ООН може рекомендувати сторонам спору такі умови його вирішення, які буде вважати адекватними. Звертатись до Ради Безпеки з відповідним проханням можуть і держави, які не є членами ООН.

Суттєвим важелем впливу на підтримання міжнародного миру є повноваження РБ ООН у сфері визначення загрози миру. У цьому випадку Рада Безпеки ООН, окрім рекомендацій сторонам конфлікту, може вирішувати, які заходи необхідні для відновлення міжнародного миру і безпеки. РБ ООН може вимагати від сторін виконання таких заходів. Рішення Ради Безпеки ООН у цьому випадку є обов'язковим для всіх держав - членів ООН. Ці заходи включають як використання військової сили, так й інші важелі тиску, в тому числі розірвання економічних чи навіть дипломатичних відносин. Обов'язковість рішень, можливість застосування санкцій - це вагомі способи тиску, яких не було в арсеналі, наприклад, Ліги Націй. Такі можливості механізму ООН є однією з умов та підстав успішного функціонування сучасної системи підтримання миру та безпеки.

Оскільки ціна рішень РБ є надзвичайно високою і має важливе значення для всього людства, такі рішення повинні бути збалансованими, максимально враховувати інтереси як сторін конфлікту, так і міжнародне товариство загалом. У зв'язку з цим особливі вимоги ставлять до формування РБ та процедури голосування. Рада Безпеки ООН складається з 15 держав: п'яти постійних членів (США, Велика Британія, Франція, Росія та Китай) та десяти непостійних, яких обирає Генеральна Асамблея ООН на два роки з щорічним переобранням п'яти членів, термін повноважень яких завершився. Вибори непостійних членів проводять з урахуванням двох основних критеріїв. Один з них - ступінь (можливість) участі члена Організації в підтримці миру і безпеки - означає, що при обранні членом Ради Безпеки фактичну перевагу надають тим державам, які володіють певним авторитетом і відповідними ресурсами, що можуть бути використані в справі підтримання миру. Другим важливим критерієм виступає принцип справедливого географічного представництва. Від Азії та Африки обирають п'ять держав, від Латинської Америки - дві, від Східної Європи - одну державу, від Західної Європи та деяких інших високорозвинутих держав - два представники. Кожен член Ради Безпеки наділений одним голосом. Неважко помітити, що такий баланс представництва відображає рівень 1945 р. П'ять постійних членів - це основні держави - переможниці у Другій світовій війні [критерій "ядерності" не відповідає реальності: на момент завершення війни лише США володіли ядерною зброєю, а сьогодні таких держав налічується значно більше п'яти. - Asm.), Представництво Східної Європи було викликане необхідністю враховувати при прийнятті рішень позицію соціалістичних держав, яких зараз уже не існує. Принцип формування обмеженого складу, використаний з метою більш оперативного реагування і прийняття відповідних рішень, ниві не завжди відповідає вимогам прийняття збалансованого рішення: у 1945 р. кількісний склад Ради Безпеки становив 11 членів на п'ятдесят держав - засновниць Організації, а тепер він становить 15 держав, у той час як кількість членів ООН наближається до двохсот. Відповідно, Рада Безпеки становить нині набагато вужчий клуб держав, ніж це задумувалось у Статуті ООН.

Рішення Ради Безпеки з процедурних питань приймаються більшістю в дев'ять голосів будь-яких членів Ради Безпеки. Рішення Ради Безпеки з непроцедурних питань, у тому числі застосування санкцій, потребують позитивного голосування дев'яти членів Ради, включаючи голоси всіх п'яти постійних членів. При цьому важливо, щоб постійний член не проголосував проти. Якщо хоча би один постійний член РБ висловився проти прийняття рішення, воно вважається таким, що не прийняте. Такий механізм прийняття рішень у Раді Безпеки дозволяє, з одного боку, враховувати позицію великих держав, а з іншого - не дозволяє їм диктувати, нав'язувати свою волю всьому світовому співтовариству. Таке зауваження буде справедливим і для решти держав: "велика п'ятірка" зважає на їхні інтереси і, в той же час, має правові засоби для відстоювання своїх.