Міжнародне публічне право - Репецький В. М. - Міжнародний суд (МС) ООН (в оригіналі Статуту ООН англійською мовою - Суд справедливості)

Цей орган ООН складається з 54 членів ООН, яких обирає Генеральна Асамблея на три роки з щорічним переобранням 18 членів, тобто третини складу. Кожний член ЕКОСОР має один голос. Рада працює у сесійному порядку: в рік проводиться одна організаційна сесія і дві чергові. Якщо Рада Безпеки займається політичними аспектами гарантування миру і безпеки, то, як засвідчує назва цього органу, основне завдання ЕКОСОР полягає у налагодженні співпраці в економічній, соціальній, культурній, гуманітарній сферах як важливих факторах, що сприяють підтриманню миру та безпеки. Хоча, звичайно, такий поділ є дещо умовним, розмежувати політичні та інші аспекти в цих питання важко. ЕКОСОР проводить дослідження у згаданих галузях, надсилає відповідні рекомендації Генеральній Асамблеї ООН. Важливою характеристикою діяльності ЕКОСОР є розробка проектів конвенцій, які приймаються під егідою ООН. Від імені ООН ЕКОСОР укладає договори про співпрацю зі спеціалізованим органами ООН та іншими МО, підтримує відносини з міжнародними неурядовими організаціями. Значну роль у виконанні завдань ЕКОСОР відіграють численні допоміжні органи. Серед них можна зазначити регіональні економічні комісії, Дитячий фонд ООН, Фонд розвитку ООН. Важливою формою виступають різноманітні експертні комісії. Результатом роботи ЕКОСОР є також доповіді, організація конференцій з питань, що перебувають у віданні цього органу. ЕКОСОР приймає рекомендації, які адресує Генеральній Асамблеї, членам ООН, спеціалізованим установам.

Рада по опіці

Це єдиний з головних органів ООН, який з самого початку заснування Організації створювався як тимчасовий. Основне завдання цієї Ради - управління та спостереження за територіями, які ввійшли в систему опіки. Підопічні території - це колонії держав, які програли у світовій війні і, відповідно, до індивідуальних угод були передані окремим державам під управління. Основна ціль системи опіки - підготувати ці території до незалежності чи самоуправління. Рада по опіці уповноважена розглядати звіти влади, яка здійснює управління підопічною територією, приймати петиції і розглядати їх за суттю. З метою контролю за виконанням угод представники Ради організовують періодичні відвідини цих територій. Система опіки та діяльність Ради по опіці є достатньо показовою для ООН, стала ще одним свідченням прагнення ООН відігравати роль дійсно всесвітньої організації. Раніше підневільні території були практично виведені з-під контролю міжнародного співтовариства, перебували під управлінням метрополій. Забезпечувати всесвітній мир та порядок у таких умовах достатньо проблематично. З цієї точки зору систему опіки можна розглядати як намагання ООН поширити свій вплив на якомога більшу територію земної кулі. Іншим символічним аспектом системи опіки можна вважати той факт, що в Статуті ООН уперше закріплена ідея надання незалежності несамоврядним територіям ще задовго до початку процесу деколонізації та закріплення у Міжнародному праві всезагального принципу права націй на самовизначення. Цим, до речі, система опіки відрізняється від мандатної системи, яка реалізовувалась під егідою Ліги Націй.

Тепер система опіки своє завдання виконала, і Радою Безпеки ООН у листопаді 1994 р. було прийнято рішення про припинення Угоди про опіку.

Стосовно Секретаріату ООН на чолі з його Генеральним секретарем, то характеристика адміністративного органу МО, наведена вище, загалом властива і для відповідного органу ООН.

Міжнародний суд (МС) ООН (в оригіналі Статуту ООН англійською мовою - Суд справедливості)

Це головний судовий орган ООН. Міжнародний суд ООН складається з 15 суддів, яких обирає одночасно Генеральна Асамблея та Рада Безпеки з кандидатур, внесених у список національними групами. Кожна національна група виставляє не більше чотирьох кандидатів. Це означає, що при виборі суддів їх громадянство відіграє певне значення. Крім того, в складі МС ООН не повинно бути двох громадян від однієї держави. Іншими суттєвими критеріями виступає кваліфікація судді та представництво всіх правових культур світу. Обраними вважаються кандидати, які отримали абсолютну більшість голосів в обох органах. Термін повноважень суддів Міжнародного суду ООН -дев'ять років з можливістю наступного переобрання. Кожні три роки п'ять суддів, термін повноважень яких завершився, переобираються. Таким чином, зберігається певна наступність, що дозволяє забезпечувати нормальну безперебійну роботу Суду. Під час виконання своїх функцій судді не можуть займати інші посади. Свідченням їх незалежності служить та обставина, що судді Міжнародного суду виконують свої обов'язки не як представники держави, а представляючи самих себе. Міжнародний статус суддів підкріплюється відповідними привілеями та імунітетами. Тобто громадянство суддів жодним чином не повинно впливати на їхню діяльність як незалежних посадових осіб.

У своїй діяльності Міжнародний суд керується власним Статутом, який одночасно є невід'ємною частиною Статуту ООН. Таким чином підкреслюється певна особливість Міжнародного суду порівняно з іншими головними органами ООН, його автономність і незалежність, що є об'єктивною характеристикою будь-якого судового органу. Символічним показником цього явища може виступати і той факт, що, на відміну від інших головних органів ООН, які розташовані в Нью-Йорку, штаб-квартира Суду перебуває в Гаазі. Наявність власного установчого акта дала можливість стати його членами державам, які не є членами ООН. Це безумовно можна розглядати як позитивне явище, бо дало можливість державам, які з тих чи інших причин не були членами ООН, відчувати себе повноправними учасниками міжнародних відносин, і сприяло їх наступному долученню до ООН. Яскравим прикладом може служити Швейцарія, яка, будучи учасницею Статуту Міжнародного суду, лише у 90-х роках XX ст. стала членом ООН.

Повноваження Міжнародного суду ООН поділяють на дві групи:

1. Міжнародний суд розглядає спори між державами. При цьому стороною у спорі можуть бути тільки держави і тільки ті, які є учасницями Статуту Суду. Визнання державами юрисдикції Суду є обов'язковою умовою прийняття справи до розгляду. Міжнародний суд не може розглядати справу без чітко вираженої на це згоди. Рішення Міжнародного суду ООН, як і будь-якого суду, є обов'язковим для сторін спору. Однак його не можна трактувати розширено: таке рішення не може відігравати роль прецедента, воно обов'язкове лише для учасників спору і лише у цьому випадку.

2. Крім розгляду спорів, іншим важливим напрямом реалізації повноважень Міжнародного суду ООН є дача консультативних висновків з будь-яких юридичних питань на запит Генеральної Асамблеї, Ради Безпеки чи іншого органу ООН згідно з його Статутом. Таке право належить також спеціалізованим установам ООН та MATATE. Консультативні висновки Міжнародного суду ООН виступають важливим засобом тлумачення Статуту ООН, а також допоміжним джерелом міжнародного права.

Таким чином, аналізуючи діяльність ООН, її механізму, системи органів з точки зору поставлених перед цією Організацією завдань, можемо зробити головний висновок про те, що внутрішньо-організаційний механізм ООН, процедура прийняття рішень, форми контролю за виконанням рішень загалом відповідають вимогам сьогодення, однак багато елементів сучасної універсальної системи гарантування миру і безпеки у світі, яка уособлена в ООН, вимагають реформування. Необхідність змін викликана тим, що з моменту закінчення Другої світової війни минув значний відрізок часу. Ця система, як ми бачимо, зафіксувала інтереси акторів на міжнародній арені, їх розстановку сил на рівні 1945 р. І це виразно закріплено в Статуті ООН, що нерідко призводить до того, що рішення, які сьогодні приймає ООН, не завжди адекватно враховують інтереси і баланс сил рівня початку XIX ст., відповідають сучасній ситуації. Кількість членів ООН збільшилась майже у чотири рази. Держави, які на момент завершення війни не мали суттєвого впливу на міжнародні відносини або їх і зовсім не було, володіють значним економічним потенціалом, у той час як їх політична вага не є пропорційною. І навпаки, роль окремих держав і регіонів за післявоєнний період у вирішенні актуальних проблем міжнародних відносин упала. Необхідність реформування ООН - це реакція світового співтовариства на ці зміни. Міжнародна система миру і безпеки буде ефективно функціонувати, якщо буде відображати і захищати інтереси не просто більшості, а всіх суб'єктів міждержавних відносин. Крім цього критерію реформи, в ООН повинні бути здійснені роботи для підвищення оперативності організації. З цих позицій найважливішим органом, який потребує змін, виступає Рада Безпеки ООН.