Муніципальне право України - Погорілко В.Ф. - Джерела муніципально-правової відповідальності.

Серед небагатьох наукових праць, присвячених вивченню відповідальності в місцевому самоврядуванні, відсутні роботи, які так чи інакше зачіпали б проблему джерел відповідальності в місцевому самоврядуванні. І це не випадково. Адже інститут місцевого самоврядування в Україні перебуває у стадії свого формування, у стадії становлення знаходиться профільне законодавство, у тому числі й у сфері відповідальності. У даний час систему джерел відповідальності в місцевому самоврядуванні можна уявити такою: Конституція України, Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 p., інші закони України, а також спеціальні акти місцевого самоврядування, які конкретизують ці закони (статути територіальних громад, положення про відкликання депутатів і посадових осіб місцевого самоврядування тощо).

Конституція України покликана регламентувати основи всіх видів відповідальності, які підлягають подальшій конкретизації в галузевому (в тому числі муніципальному) законодавстві. Так, наприклад, відповідно до ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень; а ст. 144 закріплює, що рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Однак Конституція України природно не може бути єдиним джерелом відповідальності в місцевому самоврядуванні, враховуючи те, що вона покликана регламентувати лише основні засади всіх видів юридичної відповідальності, які підлягають подальшій конкретизації в галузевому законодавстві. Пріоритетне місце в системі законодавчих актів-джерел відповідальності в місцевому самоврядуванні посідає Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні", який містить окремий розділ IV, присвячений відповідальності органів і посадових осіб місцевого самоврядування. Положення щодо відповідальності в місцевому самоврядуванні містяться і в інших законах України, зокрема в Законі "Про статус депутатів місцевих рад" 2002 р., "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад і сільських, селищних, міських голів" 2004 р. та інших. Тобто джерелом відповідальності в місцевому самоврядуванні є не тільки Конституція України, а й ціла серія законів, які складають масив конституційного та муніципального законодавства. Умови застосування кримінальної відповідальності до посадових осіб місцевого самоврядування встановлені в Кримінальному кодексі України, адміністративної — в Кодексі України про адміністративні правопорушення, дисциплінарної — передбачені нормами трудового законодавства та законодавством про службу в органах місцевого самоврядування, а цивільно-правової — Цивільним кодексом.

Проте, в системі вітчизняного конституційного і муніципального законодавства відсутня певна інтеграційна одиниця, яка 6 впорядковувала та зводила до одного знаменника всі складові відповідальності в системі муніципально-правових відносин.

Вважаємо, що для ліквідації цього правового вакууму необхідно розробити та прийняти спеціальні закони типу "Про конституційно-правову відповідальність" або "Про відповідальності в системі місцевого самоврядування" або "Про муніципально-правову відповідальність", в яких були б чітко визначені суб'єкти, юридичні підстави, види та санкції такої відповідальності1. Прийняття таких законів мало б велике значення в плані вдосконалення системи локальної демократії, а також чинило 6 психологічний вплив на зміни стереотипів поведінки жителів-членів територіальних громад. Без формування цілісного механізму муніципально-правової відповідальності народ не може стати реальним сувереном у своїй державі, а незадоволення політикою влади, може призводити до нецивілізованих, насильницьких форм вирішення політичних та інших проблем.