Науково-практичний коментар Господарського процесуального кодексу України - Мельник М.П. - Стаття 22. Права та обов'язки сторін

Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

(Із змінами, внесеними згідно із Законом України від 13.05.97 р. N 251/97-ВР)

КОМЕНТАР:

Коментована стаття визначає склад сторін судового процесу, без яких неможливе здійснення позовного провадження. Відповідно до змісту коментованої статті сторони судового процесу поділяються на позивачів та відповідачів.

Так, Позивачами є підприємства та організації, на захист прав, або охоронюваного Законом інтересу яких подано позов. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовні вимоги Позивача, та які притягуються до відповідальності.

Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу до поняття "підприємства та організації" зокрема віднесені підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) а також громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Необхідно зазначити, що окрім вказаних двох груп осіб, згідно ст. 1 та ст. 2 ГПК до складу сторін судового процесу також відносяться державні та інші органи, а також фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності. Дані категорії осіб, за умови наявності в них право - та дієздатності, також можуть бути стороною судового процесу.

Застосована в коментованій статті термінологія у відношенні сторін - "позивач" та "відповідач" застосовується лише у позовному провадженні.

Сторони судового процесу характеризуються низкою спільних ознак, серед яких:

- наявність особистої заінтересованості в результатах розгляду справи, оскільки на них поширюється дія судового рішення, прийнятого за результатами розгляду;

- між ними є спір про право, або охоронюваний Законом інтерес;

- спір є неможливим за відсутності хоча б однієї зі сторін, тощо.

Стаття 22. Права та обов'язки сторін

Сторони користуються рівними процесуальними правами.

Сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом.

Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач мас право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідач мас право визнати позов повністю або частково, а також мас право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.

Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

(Із змінами і доповненнями, внесеними згідно із законами України від 17.05.2001 р. N 2413-ІІІ, від 21.06.2001 р. N 2539-ІІІ, від 07.07.2010 р. N 2453-УІ) (положення частин четвертої та п'ятої статті 22, які встановлюють строки зміни позивачем предмета або підстави позову, а також строки подання відповідачем зустрічного позову, визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 р. ІІ 17-рп/2011)

КОМЕНТАР:

Коментована стаття декларує рівність процесуальних прав сторін господарського процесу.

Виходячи з засад рівності Сторін перед законом і судом, вони наділені низкою загальних прав та обов'язків, які рівною мірою розповсюджуються на кожну Сторони процесу. Зокрема, Сторони мають право:

- знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії,

- брати участь в господарських засіданнях,

- подавати докази, брати участь у дослідженні доказів,

- заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду,

- наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу,

- заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому ГПК порядку,

- користуватися іншими процесуальними правами, наданими Сторонам ГПК.

Загальні обов'язки Сторін в господарському процесі:

- добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами,

- виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони,

- вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження.

Сторони господарського процесу набувають визначених ГПК прав та обов'язків з моменту набуття ними відповідного процесуального статусу. Позивач набуває прав та обов'язків з моменту звернення до господарського суду за захистом порушеного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідач набуває прав та обов'язків з моменту пред'явлення до нього позову.

Окрім загальних прав кожна зі сторін процесу також наділена притаманними лише їй правами. Так, відповідно до ч. 4 коментованої статті, до початку розгляду господарським судом справи по суті Позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви. Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", - "зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета і підстав позову не попускається. У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку."

До прийняття рішення по справі Позивач також має право:

- збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині,

- відмовитись від позову;

- зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п. 3.10. вищенаведеної постанови №18 від 26.12.2011 року "права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством. Якщо ж до заяви про збільшення розміру позовних вимог не додано доказів сплати суми судового збору у встановленому порядку та розмірі (з урахуванням такого збільшення), то відповідна заява повертається господарським судом на підставі пункту 4 частини першої статті 63 ГПК, а у разі якщо відповідні недоліки виявлено після прийняття господарським судом заяви про збільшення розміру позовних вимог, суд стягує несплачені в установленому порядку та розмірі суми судового збору за результатами розгляду справи на підставі статті 49 ГПК."

Відповідач як і Позивач окрім загальних також наділений притаманними лише йому правами: правом визнати позов повністю або частково, правом до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.

Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси (у тому числі особи, яка не є учасником даного судового процесу), спір підлягає вирішенню по суті згідно з вимогами чинного законодавства.