Науково-практичний коментар Господарського процесуального кодексу України - Мельник М.П. - Стаття 43-5. Наслідки подання заяви про вжиття запобіжних заходів, що не відповідає вимогам закону

Суддя, встановивши/ що заяву про вжиття запобіжних заходів подано без додержання вимог, викладених у статті 43-3 цього Кодексу, або не оплачено судовим збором, виносить ухвалу про залишення заяви без руху, про що повідомляє заявника і надає йому строк для виправлення недоліків.

Коли заявник відповідно до вказівок судді у встановлений строк не виконає всі перелічені у статті 43-3 цього Кодексу вимоги та не сплатить судовий збір, заява вважається неподаною і повертається заявнику, про що суддя виносить мотивовану ухвалу.

КОМЕНТАР:

1. Коментована частина передбачає наслідки недодержання заявником вимог, встановлених до заяви про вжиття запобіжних заходів.

Так, суддя виносить ухвалу про залишення заяви без руху та надає строк на їх усунення в разі недодержання вимог щодо:

o відсутності найменування господарського суду, до якого подається заява;

o відсутності найменування заявника і особи, щодо якої просять вжити запобіжні заходи, їх поштові адреси; документи, що підтверджують за заявником-громадянином статус суб'єкта підприємницької діяльності;

o не зазначення виду і суті запобіжного заходу;

o не зазначення обставин, якими заявник обґрунтовує необхідність вжиття запобіжних заходів;

o відсутності переліку документів та інших доказів, що додаються до заяви;

o відсутності підпису заявника або його представника, якщо заява подається представником;

o несплата (не в повному обсязі) судового збору

Строк, який надається господарським судом заявникові для виправлення недоліків заяви про вжиття запобіжних заходів має бути розумно необхідним й визначається з урахуванням конкретних обставин, пов'язаних з поданням заяви, і, зокрема, тривалістю поштообігу. Цей строк є процесуальним, і отже в разі необхідності може бути продовжений судом (ч. 4 ст. 53 ГПК) за заявою заінтересованої особи чи з власної ініціативи.

2. Ч. 2 ст. 43-5 ГПК передбачено, що коли заявник відповідно до вказівок судді у встановлений строк, зокрема, не виконає всі перелічені у статті 43-3 цього Кодексу вимоги, заява вважається неподаною і повертається заявнику, про що суддя виносить мотивовану ухвалу.

Стаття 43-6. Виконання ухвали про вжиття запобіжних заходів

Ухвала про вжиття запобіжних заходів виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

У разі забезпечення вимог заявника заставою ухвала про вжиття запобіжних заходів виконується негайно після внесення застави в повному розмірі.

КОМЕНТАР:

1. Що ж до порядку та способу виконання запобіжних заходів, то вони повинні визначатися відповідно до обраного запобіжного заходу (стаття 43-2 ГПК). Витребування доказів (за правилами статті 38 ГПК) здійснюється господарським судом. Що ж до огляду приміщень, в яких відбуваються дії, пов'язані з порушенням прав, та накладення арешту на майно, що належить особі, стосовно якої вжито запобіжних заходів, і знаходиться в неї або в інших осіб, то вони відповідно до частини першої статті 43-6 ГПК здійснюються державним виконавцем в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження", на підставі відповідної ухвали господарського суду, яка згідно з приписами названого Закону є виконавчим документом (Інформаційний лист ВГСУ № 01-8/251 від 20.04.2007 року, п. 16 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 10.06.2004 N 04-5/1107 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності").

2. Частина 2 коментованої статті містить норми, які на практиці важко застосувати і прямо суперечать ст. 43-4 цього Кодексу. Так, у разі забезпечення вимог заявника заставою, ухвала про вжиття запобіжних заходів виконується негайно після внесення застави в повному розмірі. Втім, слід зауважити, що аналізуючи дану норму, суд фактично постановивши ухвалу, буде відмовляти заявнику у її видачі та виконанні, що суперечить нормам ГПК, які зобов'язують суд негайно надіслати ухвалу сторонам та надіслати її до відповідного органу для виконання.